Справа № 131/239/25

Провадження № 1-кс/131/155/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2025м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.02.2024 року за № 12024020250000030 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 307  КК України та ОСОБА_3   у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК  України, -

Учасники провадження:

Обвинувачений ОСОБА_5

Захисник ОСОБА_6

                                   ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Іллінецького районного суду Вінницької області  ОСОБА_4   перебуває кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.02.2024 року за № 12024020250000030 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 307  КК України та ОСОБА_3   у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.307 КК  України.

26.05.2025 обвинувачений ОСОБА_3 подав до суду заяву про відвід судді Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_4 від розгляду даного кримінального провадження, яке мотивоване тим, що у минулому, в період 1999–2001 років, між його матір`ю – ОСОБА_7 – та матір`ю судді – ОСОБА_8 , яка на той час обіймала посаду судді Іллінецького районного суду, склалися неприязні стосунки у зв`язку з участю матері обвинуваченого як свідка в одній із кримінальних справ. Під час того провадження, за словами обвинуваченого, суддя ОСОБА_8 проявляла упереджене ставлення до його матері, допускала на її адресу грубі висловлювання та намагалася необґрунтовано звинуватити у причетності до скупки викраденого майна, у зв`язку з чим ОСОБА_7 подавала скарги до управління юстиції. На думку обвинуваченого, ці обставини вплинули на формування негативного ставлення родини судді ОСОБА_9 до нього особисто, що, у свою чергу, проявляється у сучасному судовому розгляді – суддею ОСОБА_4 систематично відхиляються його процесуальні клопотання, зокрема про повернення обвинувального акту прокурору та про визнання недопустимими певних доказів, зібраних, як він вважає, з порушенням закону. Крім того, в ухвалах судді, за твердженням обвинуваченого, вже вказується на його винуватість, що свідчить про наявність упередженого ставлення та порушення принципу презумпції невинуватості. Тому  ОСОБА_3 просить суд відвести суддю Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_4 від розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 307 КК України.

ОСОБА_3 в судове засідання з розгляду його заяви про відвід від участі у справі судді ОСОБА_4 не з`явився, хоча отримав повістку про виклик до суду власноручно, що підтверджується розпискою від 27.05.2025. 02.06.2025 до суду надійшло повідомлення на електронну пошту без електронного та графічного підпису, в якому зазначалося про неможливість участі ОСОБА_3 в судовому засіданні через перебування на стаціонарному лікуванні, додано фото направлення та медичної картки. Зазначено прохання не розглядати справу без участі ОСОБА_3 .

У судове засідання захисник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_10 не з`явився, через систему «Електронний суд» подав заяву в якій вказав, що ОСОБА_3 знаходиться на лікуванні та зазначив йому, що він категорично проти розгляду його заяви про відвід судді ОСОБА_4 у його відсутності, так як він з метою реалізації своїх прав буде заявляти клопотання у судовому засіданні, на яке він з`явиться відразу після стаціонарного лікування. В звязку з  позицією обвинуваченого він  прийняти участь  у судовому засіданні не може та просить узгодити наступну дату розгляду заяви ОСОБА_11 з врахуванням його стаціонарного лікування.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечили щодо відкладення розгляду заяви про відвід, вказавши на те, що 05.06.2025 закінчується строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , що позбавить останнього в реалізації його процесуальних прав. Крім того, справа вже відкладалася, а дата розгляду справи була узгоджена із заявником та його захисником. З огляду на це, просили проводити розгляд справи за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

З приводу заяви про відвід захисник обвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_6 наголосила, що подання цієї заяви містить ознаки затягування судового процесу. Крім того, захисник додала, що в поточній заяві про відвід зазначається про родинні зв`язки судді ОСОБА_4 з суддею ОСОБА_8 , яка раніше здійснювала судочинство в Іллінецькому районному суді Вінницької області, однак це не відповідає дійсності та не підтверджено жодними доказами. Також, захисником ОСОБА_3 вже подавалася раніше заява про відвід судді ОСОБА_4 з підстав, які містяться і в поточній заяві, в задоволенні заяви було відмовлено. Отже, обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 просили суд відмовити в задоволенні заяви про відвід.

Прокурор ОСОБА_12 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, заперечив щодо задоволення заяви про відвід через її необґрунтованість, безпідставність та невмотивованість.

Суддя ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, проте через канцелярію суду надала пояснення, в яких зазначила, що ОСОБА_8 не є її матір`ю, що підтверджується даними свідоцтва про народження та даними свідоцтва про шлюб. Наведені обвинуваченим підстави для відводу судді є необгрунтованими та фактично зводяться до його незгоди із прийнятими суддею судовими рішеннями в ході розгляду кримінального провадження № 12024020250000030, якими відмовлено у задоволенні клопотань сторони захисту про повернення обвинувального акта прокурору та визнання доказів недопустимими. Крім того, стороною захисту вже було заявлено відвід головуючому судді ОСОБА_4 , та ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області №131/239/25 від 30 квітня 2025 року у задоволенні заяви адвоката ОСОБА_10 про відвід судді ОСОБА_4 відмовлено. З огляду на зазначене суддя ОСОБА_4 просить суд відмовити в задоволенні заяви про її відвід.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи без участі учасників суд виходить із наступного. Так, за змістом рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 у справі № 1-9/2011 вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини, як джерело права. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментаріа Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (1989) вказано, що сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань». Також, Європейський суд з прав людини наголосив, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, судом вжиті заходи для належного сповіщення заявника ОСОБА_3 та його захисника. Зважаючи на той факт, що повідомлення від імені ОСОБА_3 надійшло на електронну пошту суду без електронного підпису та будь-яких інших засобів ідентифікації, суд позбавлений можливості верифікувати належність повідомлення саме ОСОБА_3 . Отже, вказане повідомлення судом не враховується.

ОСОБА_3 особисто отримав повістку про виклик в судове засідання, тому не був позбавлений можливості надати свої пояснення по суті справі в письмовому вигляді, заявити клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції або міг би реалізувати право на надання пояснень у справі через свого захисника ОСОБА_10 , який без поважних причин до суду не з`явився. Захисник у заяві про відкладення розгляду справи не надав належним чином завірених доказів на підтвердження викладених обставин, тому суд вважає можливим не задовольняти цю заяву. Захисник наділений усіма процесуальними правами для ефективного представлення інтересів обвинуваченого, включно з питаннями відводу судді. Крім того, усі обставини, що стали підставою для заяви про відвід судді, були вже детально викладені обвинуваченим у його письмовій заяві. Додаткова особиста присутність у судовому засіданні для обговорення цих обставин, з огляду на їхню вичерпність у вже поданій заяві, не є критично необхідною для вирішення питання відводу. Суд, розглядаючи заяву про відвід, спирається саме на надані стороною матеріали та аргументи, викладені в ній. Таким чином, відсутність обвинуваченого в судовому засіданні під час розгляду питання про відвід судді жодним чином не обмежує його право на захист, оскільки всі необхідні для розгляду відводу обставини вже доведені до відома суду у письмовій формі.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що судове засідання по цій справі призначалося на 27.05.2025 та за попереднім узгодженням із захисником ОСОБА_10 було перенесено на 02.06.2025 за клопотанням ОСОБА_3 .

Враховуючи вищевказане, положення ст. 81 КПК України, зважаючи на стислі строки розгляду заяви про відвід, слідчий суддя вважає за можливе проводити судове засідання у відсутність сторін у справі, які були належним чином повідомлені про розгляд справи.

Суд, розглянувши зазначену заяву про відвід судді, дослідивши матеріали додані до даної заяви, приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст.75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75 - 79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, відвід повинен бути вмотивованим.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов`язковими для виконання Україною. У ст.16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності (неупередженості) має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що у контексті об`єктивного критерію, окремо від поведінки суддів, слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли-б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії»,заява №33958/96, п.44, ECHR 2000-XII, у справі«Газета «Україна-Центр» проти України», заява №16695/04, рішення від 15 липня 2010 року, п.31,«Хаусшільдт проти Данії», рішення від 24 травня 1989року, п.48).

Потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. При цьому, суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу, в ході об`єктивної перевірки, має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань щодо однієї зі сторін у справі. При цьому, враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу відводу, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Щодо обставин, на які посилається заявник, що пов`язані із особистими стосунками між родичами обвинуваченого та судді у далекому минулому, то суд зазначає, що ці обставини є суб`єктивним припущенням заявника і не підтверджені жодними доказами, які б вказували на наявність у судді ОСОБА_4 особистої заінтересованості чи упередженості при розгляді справи. Також, вказане спростовується поясненнями судді ОСОБА_4 , наданими нею додатками, зокрема свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , з яких встановлено судом, що матір`ю ОСОБА_13 є ОСОБА_14 , а не ОСОБА_8 .

Крім того, заявник посилається, зокрема, на те, що суддею, на його думку, були винесені незаконні ухвали про відмову в задоволенні ряду його клопотань. З приводу цього слід зазначити, що згідно із положеннями статей 75–81 КПК України, а також практикою Європейського суду з прав людини, відвід судді допускається лише за наявності об`єктивно обґрунтованих і підтверджених доказами сумнівів у його безсторонності.

Винесення суддею процесуальних рішень, з якими не погоджується сторона захисту, зокрема щодо відмови в задоволенні клопотань, саме по собі не може свідчити про упередженість судді. Така незгода є реалізацією стороною свого права на захист, але не є доказом зацікавленості судді в результатах провадження або наявності його упередженого ставлення. Аналогічна позиція неодноразово підкреслювалась у рішеннях ЄСПЛ.

Крім того, стороною захисту вже було заявлено відвід головуючій судді ОСОБА_4 , стосовно незгоди з процесуальними рішеннями та ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області №131/239/25 від 30 квітня 2025 року у задоволенні заяви адвоката ОСОБА_10 про відвід судді ОСОБА_4 відмовлено, оскільки судом підстав що могли б свідчити про необ`єктивність та упередженість судді ОСОБА_4 передбачених ст. 75 КПК України не встановлено.

Враховуючи викладене, суд вважає заяву про відвід необґрунтованою та такою, що не підтверджена належними доказами, а відтак вона задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.75, 81, КПК України, суд, –

                                           ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.02.2024 року за № 12024020250000030, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст.307 КК України та ОСОБА_3   у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК  України - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Суддя: