У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/12265/24

№ 1-кп/183/1407/25

02 червня 2025 року                                                                                м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, захисника про зміну раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт у кримінальному провадженні № 12023221090000212 від 08.03.2023 стосовно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Перещепине Новомосковського (нині Самарівського) району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Перещепине Новомосковського (нині Самарівського) району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України,

в с т а н о в и в :

У провадженні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження № 12023221090000212 від 08.03.2023 стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України.

В судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні та продовженні ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з`явилося, тому продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 – адвокат ОСОБА_4 просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання його підзахисного ОСОБА_8 під вартою, посилаючись на його необґрунтованість, оскільки жодних об`єктивних даних, які би свідчили про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в своєму клопотанні не надано. Вважає доводи, на які посилається прокурор виключно припущеннями. У зв`язку з чим просив змінити запобіжний захід своєму підзахисному ОСОБА_8 з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав позицію свого захисника.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 , кожен окремо, залишили вирішення клопотання прокурора на розсуд суду.

Обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , кожен окремо, залишили вирішення клопотання прокурора на розсуд суду.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи заявлені сторонами кримінального провадження клопотання, дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання доцільності продовження обвинуваченим раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими, за вчинення яких у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_8 винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 6 до 10 років з конфіскацією майна. Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_8 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Крім того, у конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).

За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_8  у разі визнання останнього винуватим у пред`явленому обвинувачені; ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки останні ще не допитані судом; та ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, оскільки останній є особою, яка офіційно не працевлаштована, що свідчить про відсутність постійного й достатнього законного джерела доходу, що може спонукати його продовжити вчинення злочинних дій, пов`язаних зі збутом наркотичних засобів.

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального провадження.

Суд, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених вище, на підставі матеріалів справи, оцінив у сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що підтверджень наявності в ОСОБА_8 захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано. За таких обставин, суд доходить переконання, що будь-який інший, з передбачених законом більш м`яких запобіжних заходів станом на дату розгляду вказаного питання не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_8 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є підставою для продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.

Суд бере до уваги відомості про наявність у ОСОБА_8 місця проживання, однак вказана обставина з урахуванням вищевикладеного, не може слугувати достатньою підставою для зміни обвинуваченому ОСОБА_8 раніше обраного запобіжного заходу на інший більш м`який запобіжний захід.

Захисником ОСОБА_4 будь-яких об`єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано, що є і підставою для відмови у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну раніше обраного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Тому, на думку суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 331, 350, 371, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою – задовольнити.

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під вартою до 31 липня 2025 року.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_4 про зміну раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Повний текст ухвали складено і оголошено 03 червня 2025 року о 08 годині 10 хвилин.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання та не зупиняє судовий розгляд кримінального провадження.

Суддя                                         ОСОБА_1