АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа            №   2-5800/11

Провадження №   22ц/2090/1336/2012                                                    Головуючий 1-ї інст. –Руднєва О.О.

Категорія:  договірні                                                                                Суддя доповідач –Солодков А.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

                                  Головуючого –Солодкова А.А.

                                  суддів – Піддубного Р.М., Тичковій О.Ю.

                                  при секретарі –Левшиній І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року  по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитно-заставним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

          У червні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк», який є правонаступником ЗАТ КБ «ПриватБанк»звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути заборгованість за кредитно-заставним договором № DN 81AR17050154 від 11 січня 2008 року у сумі 169 860 грн. 16 коп. Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача посилався на те, що згідно умов договору ПАТ КБ «ПриватБанк»зобов’язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 111 112 грн. на термін до 09 січня 2015 року, а відповідач зобов’язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором. Зі свого боку банк вимоги договору виконав, проте відповідач в порушення умов договору свої зобов’язання виконала частково.

          ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечувала.

          Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»заборгованість за кредитно-заставним договором в сумі 169 860 грн. 16 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 1 698 грн. 60 коп. та суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн.

          В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ПАТ КБ «ПриватБанк»у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи скаргу посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в справі доказами, що 11 січня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 був укладений кредитно-заставний договір №DN 81AR17050154, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит у сумі 111 112 грн. на термін до 09 січня 2015 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,6% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і сплатою комісії щомісяця в період сплати в розмірі, встановленому договором в обмін на зобов’язання позичальника робити погашення тіла кредиту, відсотків і комісії шляхом зарахування на особовий рахунок суми щомісячних платежів у розмірі не менш указаного в відповідному розрахунку у період сплати, за який приймається період до 25 числа кожного місяця. Свої зобов’язання Банк виконав, проте Позичальник покладені на нього за умовами договору обов’язки не виконує, допускає прострочення платежів, у зв’язку з чим станом на 12 квітня 2011 року ОСОБА_1 має заборгованість за договором в розмірі 169 860 грн. 16 коп.

Також між сторонами було укладено кредитно-заставний договір № DN 81AR17050154 відповідно до якого предметом застави стало рухоме майно: автомобіль SKODA Fabia 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, держ. № НОМЕР_1. У відповідності вимог п.п. 10.1.9, 10.1.10 кредитно-заставного договору ОСОБА_1 підтвердила Банку, що автомобіль не зданий в оренду, лізинг, позичальниця не передавала його третім особам, також підтвердила, що не існує договорів комісії, доручення, довіреностей та інших документів, згідно з яким позичальник передає право розпорядження предметом застави.

В порушення вимог кредитно-заставного договору відповідачка 15 січня 2008 року передала заставне майно в оренду ОСОБА_2, що призвело до зникнення автомобіля і  його подальшого розшуку.

Заставний автомобіль було знайдено та відповідно до акту прийому-передачі від 12 жовтня 2008 року, підписаного ОСОБА_1 передано Банку. 09 лютого 2010 року автомобіль  продано за 61 300 грн., суму від продажу зараховано в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Станом на 09 лютого 2010 року сума заборгованості складала 108 310 грн. 02 коп.  

          Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства.

           Статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне
виконання).

           Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст. 1050, ч.2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення позичальником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 взятих на себе зобов’язань за кредитним договором не виконала.

Відповідно до ч. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.  

Ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції відповідач не надала доказів на підтвердження належного виконання договору, не довела того, що підписи на акті прийому-передачу вона не виконувала.

Судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані обставини справи та надана юридична оцінка доводам відповідача та в мотивувальній частині рішення наведені причини їх відхилення.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, повно з'ясував та підтвердив наявними в справі доказами всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не є суттєвими.

          Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року залишити

без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та  може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:        

           Судді -