ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2012 року                                                                            Справа № 5023/8922/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя С.В. Барбашова, суддя              Л.М. Бабакова, суддя А.М. Білецька,

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився             

відповідача –ОСОБА_1 –дов. б/н від 18.04.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №453Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 11.01.12 р. у справі № 5023/8922/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артнис", м. Маріуполь

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрія", м. Харків

про стягнення 81188,08 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар  у розмірі 80512,00 грн., 595,57 грн. - 3% річних, 80,51 грн. - інфляційних втрат, на підставі накладної № 14 від 04.12.2008 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.01.2012 р. (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Стройиндустрия" на користь ТОВ "Артнис" заборгованість за поставлений товар за накладною № 14 від 04.12.2008р. у розмірі 55512,00 грн., суму інфляційних у розмірі 55,51 грн., суму 3% річних у розмірі 410,64 грн., державного мита в сумі 559,78 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 162,84 грн. В решті позову відмовлено.  

Відповідач, ТОВ "Стройиндустрия", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2012р., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги позивач посилається на те, що строк оплати суми заборгованості за товар поставлений відповідно до накладної № 14 від 04.12.2008 року на момент подання позову не настав, оскільки вимога про сплату заборгованості була направлена позивачем відповідачу вперше 06.12.2011 року. На думку відповідача, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що вимога про сплату заборгованості за поставлений товар відповідно до накладної № 14 від 04.12.2008 року була отримана відповідачем 08.07.2011р.

Позивач, ТОВ "Артнис", відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з’явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи те, що позивач був належним чином повідомлений про судове засідання та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представника відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі накладної № 14 від 04.12.2008 року позивачем було поставлено відповідачу сталь оцинковану в рулонах на загальну суму 162512,00 грн. та виставлено відповідачу для сплати рахунок № 00000486 від 14.11.2008 р. на цю суму.

Поставлений за накладною № 14 від 04.12.2008 р. товар за рахунком № 00000486 від 14.11.2008 р. відповідачем було оплачено частково - 17.11.2008 р. в загальній сумі на 82000,00 грн., у зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті даного рахунку склала 80512,00 грн.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Згідно ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

06.07.2011 р. позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за поставлений товар відповідно до накладної № 14 від 04.12.2008 року у розмірі 80512,00 грн. Вказана вимога відповідачем була отримана 08.07.2011 р. про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (арк. справи 31). Однак, відповідач не здійснив ніяких дій, направлених на погашення заборгованості.

Щодо посилань відповідача про те, що вказана вимога була отримана гр. Петровою (гр. Петровим), яка не є представником (робітником) відповідача, суд першої інстанції ці посилання відповідача правомірно не прийняв до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження цього, а довідка відповідача від 11.01.2012 р. вих. № 11/01-1 носить однобічний характер.

При цьому, відповідач 13.07.2009 року сплатив позивачу суму в розмірі 25000,00 грн., яка була зарахована позивачем в рахунок наявної заборгованості, на підтвердження чого між сторонами були підписані акти звірки розрахунків від 23.12.2011 р. за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2011 р. та за період з 01.04.2011 р. по 12.12.2011 р., відповідно до яких заборгованість відповідача перед позивачем склала 55512,00 грн. Вказаний факт також підтверджується листом позивача від 29.12.2011 року.

06.12.2011р. позивач повторно направив на адресу відповідача вимогу про оплату заборгованості за поставлений товар. Листом № 22/12-23 від 22.12.2011р. відповідач підтвердив отримання вимоги про оплату, визнало заборгованість перед позивачем в сумі 55512,00 грн. по оплаті за поставлений товар по накладній № 14 від 04.12.2008р. та запропонував зробити звірку розрахунків.

Позивач погодився з пропозицією відповідача про залік предоплати по рахунку № 417 від 06.10.2008р. в рахунок оплати простроченої заборгованості по рахунку № 00000486 від 14.11.2008р. та підписали акт звірки розрахунків за період з 01.01.2008р. по 31.03.2011р. (арк. справи 76-78).

Враховуючи те, що відповідач фактично визнав свою заборгованість по оплаті поставленого товару, відповідачу був виставлений рахунок № 00000486 від 14.11.2008р. (арк. справи 28), а також, в матеріалах справи мається виписка банку з вказанням цього рахунку про перерахування відповідачем грошових коштів за товар, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок, що в матеріалах справи є всі належні докази витребування заборгованості у відповідача, тому, правомірно стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 55512,00 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 410,64 грн. та інфляційних у розмірі 55,51 грн.

14.02.2012р. представник відповідача надав клопотання про призначення по справі комплексної експертизи поштового повідомлення № 511762.

Статтею 41 ГПК України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом  в ухвалі.

Судова колегія вважає, що клопотання представника відповідача про призначення по справі експертизи є безпідставним та необґрунтованим у зв'язку з тим, що, як вже було зазначено, відповідач фактично визнав свою заборгованість по оплаті поставленого товару, відповідачу був виставлений рахунок № 00000486 від 14.11.2008р. та в матеріалах справи мається виписка банку з вказанням цього рахунку, тому, необхідно залишити його без задоволення.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2012 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання відповідача про призначення експертизи залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу залишити без задоволення

Рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2012 р. у справі № 5023/8922/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                           С.В. Барбашова

Суддя                                                                                 Л.М. Бабакова

Суддя                                                                                  А.М. Білецька

Повний текст постанови підписаний 17.02.2012р.