донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
15.02.2012 р. справа №17/5009/6784/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Приходько І.В.,
суддівКолядко Т.М., Діброви Г.І.
за участю представників сторін:
від позивача-1:
від позивача-2:не з’явився,
не з’явився,
від відповідача:ОСОБА_1. –за дов.,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Поіск-93” м. Запоріжжя
на рішення господарського судуЗапорізької області
від27.12.2011 року
у справі№17/5009/6784/11 (суддя Корсун В.Л.)
за позовом1) комунальної установи “Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9” м. Запоріжжя
до 2) управління комунальної власності Запорізької міської ради м. Запоріжжя
товариства з обмеженою відповідальністю “Поіск-93” м. Запоріжжя
простягнення 23 040,74 грн. неустойки за договором оренди нежитлового приміщення від 01.12.04р. та 6 991,89 грн. збитків, завданих внаслідок несплати відповідачем комунальних послуг.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.12.2011 року у справі №17/5009/6784/11 позовні вимоги комунальної установи “Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9” м. Запоріжжя (далі по тексту - КУ “Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9” ) та управління комунальної власності Запорізької міської ради м. Запоріжжя (далі по тексту –Управління комунальної власності Запорізької міської ради) до товариства з обмеженою відповідальністю “Поіск-93” м. Запоріжжя (далі по тексту - ТОВ “Поіск-93”) про стягнення 23 040,74 грн. неустойки за договором оренди нежитлового приміщення від 01.12.04р. та 6 991,89 грн. збитків, завданих внаслідок несплати відповідачем комунальних послуг –задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 23 040 грн. 74 коп. неустойки, 230 грн. 40 коп. державного мита, 181 грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено за недоведеністю складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалене рішення від 27.12.2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм як матеріального, так і процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не встановлено та не зазначено в оскаржуваному рішенні про те, який саме вид неустойки є предметом стягнення, чим, на думку скаржника, порушено принцип повноти та всебічності розгляду справи.
Апелянт також не погоджується з періодом нарахування заявленої до стягнення неустойки та вважає, що остання повинна нараховуватися з 20.06.10р. (тобто зі спливом 10-денного строку для вчинення дій зі звільнення приміщення після набрання рішенням суду від 19.04.2010р. законної сили) та до 25.08.10р.
Також апелянт звертає увагу апеляційного суду на пропуск позивачем строку позовної давності в спірних правовідносинах, що є підставою для відмови в позові.
Крім того, відповідач вважає, що заявлені у справі №17/5009/6784/11 позовні вимоги вже були предметом розгляду у справі № 7/5009/155/11, за наслідками якої було прийнято рішення, що обумовлює їх неможливість розгляду по суті в даній справі.
Позивачі не скористалися процесуальним правом щодо участі своїх повноважних представників в судовому засіданні, незважаючи на те, що про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином (а.с.а.с.169-170).
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та не заперечував проти розгляду справи за відсутності представників позивачів.
Тому відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням строків, передбачених ст.102 цього Кодексу, судова колегія розглядає скаргу по суті за наявними у справі доказами у відсутності належно повідомлених представників позивачів.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю “Поіск-93” м. Запоріжжя не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції встановив, що 01.12.04р. між управлінням комунальної власності Запорізької міської ради, комунальною установою “Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9” (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Поіск-93” (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно умов якого (п. 1.1.) Орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності від 29.04.04 № 60 передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення літ. В-5, літ. К-5, загальною площею 52,4 кв.м., які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Щаслива/Дудикіна, буд. № 1/6, що знаходиться на балансі комунальної установи “Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9”.
Пунктом 10.1. договору передбачено, що договір укладений строком на п’ять років. Момент обчислення строку договору є день його нотаріального посвідчення та передачі приміщення за актом прийому-передачі.
За актом приймання-передачі від 01.12.04р. (а.с.31, зворотній бік) орендодавець передав орендарю в користування нежитлові приміщення (об’єкт оренди).
Пунктом 2.5 договору визначено, що у разі закінчення строку дії договору або його дострокового розірвання Орендар передає Орендодавцю (Балансоутримувачу) приміщення одночасно із підписанням акту приймання-передачі вказаного приміщення в 10-ти добовий строк у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Після закінчення строку дії договору відповідач не звільнив орендовані нежитлові приміщення і, як наслідок, позивач звернувся до суду з позовом про зобов’язання відповідача звільнити та передати комунальній установі “Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9” це нерухоме майно.
Рішенням господарського суду Запорізької області у справі №7/64/10 від 19.04.2010 року задоволено позов КУ «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9», зобов’язано ТОВ «Поіск-93»звільнити та передати за актом приймання–передачі, шляхом його підписання, КУ «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9»нежитлові приміщення - літ. В-5, літ. К-5, загальною площею 52,4 м2, розташовані за адресою:м. Запоріжжя, вул. Щаслива/Дудикіна, буд. 1/6 (один шість) в десятиденний термін з дня вступу рішення суду в законну силу.
Цим же судовим рішенням встановлено факт припинення дії договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004 року з 10.12.09р. у зв’язку із закінченням строку, на який його було укладено.
Вказані преюдиціальні факти в силу вимог ч.2 ст.35 ГПК України не підлягають доведенню при вирішенні даного спору.
Разом з тим, відповідач зобов'язання за вищевказаним рішенням суду щодо повернення орендованого майна виконав лише 25.08.10р., про що свідчить акт державного виконавця від 25.08.10р. (а.с.37).
В зв’язку з цим, на думку позивача, відповідач зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час просрочки на підставі ст. 785 ЦК України в сумі 23 040,74 грн. за період з січня 2010 року по серпень 2010 року.
Згідно статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 763 цього ж Кодексу договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ч.1. ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 2 статті 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі. Якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Аналогічні приписи щодо нарахування вищевказаної неустойки встановлено і п.3.8 договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.04 року.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойку в розмірі подвійної орендної плати, суд першої інстанції вірно встановив факт порушення відповідачем строків повернення майна орендодавцю (позивачу) після припинення договору оренди.
Таким чином, враховуючи, що строк дії договору оренди закінчився 10.12.09р., суд першої інстанції правильно зазначив про наявність правових підстав для застосування відповідальності відповідача у вигляді сплати на користь позивача неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування майном після припинення договору за період з січня 2010 року по серпень 2010 року в розмірі 23 040,74 грн., а тому обгрунтовано задовольнив позов КУ «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9»в цій частині, з чим погоджується судова колегія апеляційної інстанції.
Що стосується позовних вимог про стягнення 6 991,89 грн. збитків, завданих внаслідок несплати відповідачем комунальних послуг, нарахованих на підставі ст. 224 ГК України та умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача за надання комунальних та експлуатаційних послуг від 01.01.07р. за № 11, відшкодування сум земельного податку, то в цій частині вимог господарський суд попередньої інстанції відмовив з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 224 ГК України, притягнення учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, до цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків можливе лише за наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.
Згідно з положеннями частини 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що майнову відповідальність несе особа, яка порушила зобов'язання, лише за наявності її вини (умислу або необережності), крім випадків, встановлених договором або законом.
У відповідності з вимогами п.4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) наявність збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов’язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних винних дій відповідача у вигляді неналежного виконання договірних зобов’язань, та причинного зв’язку між збитками позивача та діями відповідача. Згідно з частиною другою статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Суд першої інстанції вірно встановив, що між КУ “Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9” та ТОВ “Поіск-93” за період з 01.01.10р. по 25.08.10р. не існувало договірних (господарських) відносин з відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг, оскільки договір від 01.01.07р. № 11, який відповідно до п.5.1 договору діє до закінчення терміну дії договору оренди нежитлового приміщення, припинив свою дію 10.12.09р.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність позивачами факту порушення відповідачем господарських зобов’язань за договором від 01.01.07р., наявності реальної шкоди, а також причинного зв’язку між діями чи бездіяльністю відповідача та такою шкодою, в зв’язку з чим правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 6 991,89 грн. збитків, з чим погоджується Донецький апеляційний господарський суд.
Довід апелянта щодо невизначення судом першої інстанції правової природи заявленої до стягнення неустойки до уваги судовою колегією не приймається, оскільки спростовується змістом оскаржуваного рішення, згідно якому встановлено наявність підстав для нарахування неустойки відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України. Так само є безпідставними твердження відповідача щодо помилковості заявленого позивачем періоду нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування об’єктом оренди за час прострочення, оскільки запропонований відповідачем період стягнення такої неустойки суперечить приписам ч.2 ст.785 ЦК України та п.3.8 договору оренди від 01.12.04р.
Щодо посилань апелянта на пропуск позивачем строку позовної давності в спірних правовідносинах, то колегія суддів апеляційної інстанції їх до уваги не приймає з огляду на те, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення рішення (п.3 ст.267 ЦК України), однак з матеріалів справи не вбачається, що відповідач звертався до суду з заявою про застосування строків позовної давності.
Твердження скаржника про те, що заявлені у справі №17/5009/6784/11 позовні вимоги вже були предметом розгляду у справі № 7/5009/155/11, за наслідками якої було прийнято рішення, що обумовлює їх неможливість розгляду по суті в даній справі, були предметом розгляду в суді першої інстанції, їм надано вірну правову оцінку та обґрунтовано відхилено.
При перевірці оскарженого рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права. Тому судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 27.12.2011 року у справі №17/5009/6784/11 є законним, обґрунтованим і скасуванню не підлягає.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне повернути за відповідним супровідним листом додані до апеляційної скарги документи (копії: рішення по справі №17/5009/6784/11 від 27.12.11р., позовної заяви від 27.10.11р., судових рішень по справі №7/5009/155/11, акту державного виконавця від 25.08.2010р., свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, довідки ГУ статистики у Запорізькій області за №15/952, протоколу №10 від 14.01.2005р., довідки про банківські реквізити відповідача) з огляду на відсутність відповідного клопотання про їх долучення до матеріалів справи та уникнення дублювання останніх в матеріалах справи.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Запорізької області від 27.12.2011 року у справі №17/5009/6784/11 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Поіск-93” м. Запоріжжя - залишити без задоволення.
Головуючий І.В.Приходько
Судді: Т.М.Колядко
Г.І.Діброва
Надруковано: 6 прим.
1. позивачу-1
2. позивачу-2
3. відповідачу
4 у справу
5 ДАГС
6. ГСЗО