Справа № 22ц-1438/2006       Головуючий у першій інстанції МАМОНОВА О.Є.

Категорія - цивільна                                                         Доповідач - ГУБАР B.C.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2006 року                                                                           місто Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді:   ІВАНЕНКО Л.В.

суддів:     ГУБАР B.C., СТРАШНОГО М.М. при секретарі:   РАЧОВІЙ І.І.

за участю:   позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 відповідачки - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним вище позовом, в якому змінити розмір стягуваних з нього аліментів на користь його повнолітнього сина ОСОБА_4 і визначити їх в розмірі 70 грн. на місяць.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Деснянського районного суду від 12.04.06 р. з нього стягнуто аліменти на користь повнолітнього сина ОСОБА_4 його заробітку та інших доходів на період навчання в Ніжинському медичному училищі. Розмір аліментів з квітня 2006 р. становить 158 грн. 10 коп., а він та його нинішня дружина не працюють та утримують двох неповнолітніх дітей і мають важке матеріальне становище.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 липня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про стягнення з нього аліментів в твердій грошовій сумі 70 грн., посилаючись на те, що він не працює, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, та хвору дружину, яка теж не працює, проте суд не надав цим обставинам належної оцінки. Додатково надає до скарги докази того, що він, дружина та їх неповнолітні діти хворіють, він з дружиною не стоять в центрі зайнятості і не отримують соціальну допомогу по безробіттю і ці обставини мають суттєве значення при визначенні його матеріального стану. Вважає, що несправедливо коли одна його дитина отримує більше ніж інші його неповнолітні діти.

Відповідачка проти апеляційної скарги заперечувала і просила рішення залишити без змін, оскільки матеріальне становище позивача вважає кращим ніж він говорив на суді, оскільки він тримає велике господарство. Їх спільний син є інвалідом III групи, вона витрачає багато грошей на його навчання та лікування.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з слідуючих підстав.

По справі встановлено, що згідно рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 квітня 2006 р. з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання повнолітнього сина Руслана в розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму доходів громадян і на весь період навчання. При винесенні даного рішення судом враховувався матеріальне становище ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 192 СК суд може змінити розмір аліментів, визначений судовим рішенням за позовом платника аліментіва у разі зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення здоров'я.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надав суду доказів відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України на підтвердження того, що з часу винесення рішення про стягнення аліментів змінився матеріальний стан його сім"ї; не надав доказів про погіршення стану здоров"я його, дітей та дружини та не надав доказів про покращення матеріального стану стягувачки аліментів та старшого сина, які б давали суду підстави для зменшення розміру стягуваних аліментів. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції в позові ОСОБА_1 відмовив обгрунтовано.

Даний висновок суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Посилання апелянта на те, що його дружина не працює і не отримує допомогу по безробіттю, апеляційний суд відхиляє, оскільки позивачем не надано суду доказів її непрацездатності. Доводи апелянта стосовно того, що він має доглядати за дружиною, тому не може працевлаштуватись, оскільки стан її здоров"я вимагає його постійної присутності при дружині, апеляційний суд не приймає до уваги як такі, що не підтверджені ніякими доказами про потребу його дружини у постійному догляді.

Виходячи з наведеного та враховуючи те, що ОСОБА_4 є інвалідом з дитинства, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, з підстав передбачених ст.. 308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст..ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.