Справа № 22ц-1381/2006 p. Головуючий у першій інстанції
Шарапової О.Л.
Категорія - цивільна Доповідач - Мельниченко Ю.В.
РІШЕННЯ Іменем України
04 жовтня 2006 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого: Позігуна М.І.,
суддів: Мельниченка Ю.В., Нечасного Л.А.,
при секретарі: Гавриленко Ю.В.,
з участю:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою Державного підприємства „Чорнобильсервіс" на рішення Чернігівського районного суду від 23 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Чорнобильсервіс" про стягнення заборгованості по виплатах, передбачених ст.ст. 37, 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , -
встановив:
В квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП „Чорнобильсервіс" про стягнення заборгованості по виплатах, передбачених ст..ст. 37,39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з серпня 1998 року перебуває з відповідачем у трудових відносинах. З грудня 2002 року по жовтень 2004 року він проживав в м.Славутич. Місто Прип"ять віднесено до зони обов"язкового відселення, а м.Славутич є зоною посиленого радіологічного контролю. Відповідно до ст..З7 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач зобов'язаний був виплачувати йому в період грудня 2002 року по жовтень 2004 року допомогу в зв"язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва у розмірі 30% мінімальної заробітної плати. Згідно зі ст..39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач зобов'язаний був проводити йому в період з грудня 2002 року по листопад 2005 року доплату за роботу в зоні обов"язкового відселення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Вважає, що відповідач не виплатив повністю йому доплату згідно з Законом за період з 2002 по 2005 роки, заборгованість по якій склала 40 100 грн. 00 коп., яку позивач і просив стягнути на свою користь.
Рішенням Чернігівського районного суду від 23 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, стягнуто на його користь з відповідача недонараховані та невиплачені кошти за період з 01.12.2002 року по 31.10.2004 року в сумі 1355 грн. 70 коп. допомоги у зв"язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та 21719 грн. 90 коп. доплати за роботу у зоні відчуження за період з 01.12.2002 року по 30.11.2005 року.
Стягнуто з ДП „Чорнобильсервіс" державне мито на користь держави в сумі 230 грн.76 коп. та на користь ДП „Судовий інформаційний центр" витрати з інформаційно-технічного забезпечення в сумі 30 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд виходив із пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, а саме постановами Кабінету Міністрів України №836 від 27.07.1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови КМУ №137 від 29.01.2003 року „Про доплату і компенсацію особам, які працюють у зоні безумовного (обов"язкового) відселення після повного відселення жителів" оскільки зазначені відповідачем постанови суперечать вимогам Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому їх застосування є неможливим. .
В апеляційній скарзі ДП „Чорнобильсервіс" просить рішення скасувати і постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Посилається на те, що судом невірно застосований матеріальний закон та неповно з"ясовані обставини, які мають значення для справи. Вважає, що права ОСОБА_1 при нарахуванні і виплаті доплат порушені не були, оскільки відповідач діяв в межах Закону. Нарахування і виплати здійснювались відповідно до постанов КМУ „Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов"язкового) відселення після повного відселення жителів" № 137 від 29.01.2003 року і „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 836 від 26.07.1996 року, а також відповідно до цих постанов позивач отримував пропорційно відпрацьованому часу доплату в розмірі, що не перевищувала 118 грн. 80 коп. та 50 % премії від цієї суми.
Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ДП „Чорнобильсервіс" підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1.
Відповідно до ст..39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення провадиться доплата , а саме у зоні безумовного(обов'язкового) відселення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Доплата встановлюється за рішенням Адміністрації зони відчуження, згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Визначений Кабінетом Міністрів України порядок застосування цього закону є обов'язковим для виконання (ст..62 Закону). Порядок застосування Закону визначений Постановою КМ України від 26.07.1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", де у п.2 вказано, що громадянам , які працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення встановлюється доплата в розмірі 1320000 крб. ( 13 грн. 20 коп.). Пунктом 3 Постанови Верховної Ради України від 20.02.1996 року №49/96 встановлено, що до внесення відповідних змін до чинного законодавства виплати, тарифні ставки та оклади, розраховані на основі мінімальної заробітної плати, здійснюються ( застосовуються) у розмірах, які діють станом на 01.02.1996 року.
Вирішуючи спір суд безпідставно не застосував зазначені нормативні акти, помилково виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка була встановлена в Україні з 01.01.2003 р. по 31.12.2005 р. Суд не прийняв до уваги, що до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, Кабінет Міністрів України здійснює перегляд цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини бюджетів на ці роки, а введені розміри мінімальної заробітної плати не застосовуються як розрахункова величина для визначення допомоги. Жодним нормативним актом не вносились зміни до чинного законодавства щодо визначеної розрахункової величини для обрахуванні розміру соціальних виплат. Таким чином суд помилково не застосував до правовідносин сторін постанову Верховної Ради України від 20.02.1996 року, та постанову Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року.
Також апеляційний суд вважає, що державне підприємство „Чорнобиль сервіс" не встановлює розмір розрахункових величин для обрахування соціальних виплат та доплат, так як це є повноваженням Кабінету Міністрів України, і не може зменшувати чи збільшувати ці виплати на власний розсуд, а тому і не може нести за це будь-яку відповідальність. Виплати доплат позивачу відповідач провів відповідно до чинного законодавства у повному обсязі.
Враховуючи, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права судове рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в позові позивачу до державного підприємства „Чорнобильсервіс".
Керуючись п. Постанови КМУ „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 836 від 26.07.1996 року, Постановою КМУ № 137 від 29 січня 2003 року, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства „Чорнобильсервіс" задовольнити.
Рішення Чернігівського районного суду від 23 червня 2006 року скасувати.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства „Чорнобильсервіс" про стягнення заборгованості по виплатах, передбачених ст..ст. 37,39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішення набирає законної сили після його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.