Справа № 22ц-1444/2006 Головуючий у першій інстанції -
Коверзнев В.О.
Категорія - цивільна Доповідач - Мельниченко Ю.В.
УХВАЛА Іменем України
04 жовтня 2006 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
у складі:
головуючого - судді Позігуна М.І.
суддів Мельниченка Ю.В., Нечасного Л.А.
при секретарі Гавриленко Ю.В.
з участю сторін, представника позивачки, адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду М.Чернігова від 04 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати договір про сумісну діяльність недійсним у зв"язку із вчиненням його внаслідок обману, стягнути з відповідача на її користь 34137 грн. збитків та 5000 грн. за завдану моральну шкоду. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що восени 2004 року вона та ОСОБА_3 домовилися купити автобус з метою отримання прибутку внаслідок перевезення пасажирів. Тобто сторони уклали договір про спільну діяльність і зобов'язувалися спільно діяти без створення юридичної особи для отримання прибутку. 18.11.04р. з метою реалізації договору про спільну діяльність, відповідач придбала автобус "Ікарус 250", на купівлю якого позивачка давала 3380 доларів. Підтвердженням того, що ОСОБА_2 дійсно давала кошти на купівлю автобуса є спільна з відповідачем нотаріально посвідчена заява до начальника Чернігівського МРЕВ, якою позивачка дала згоду на оформлення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім"я відповідачки. Після проведення реєстрації транспортного засобу та отримання свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця відповідачка відмовилася співпрацювати з позивачкою. ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_3 навмисно ввела її в оману щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки позивачка не надавала позики для придбання автобусу, а надала грошові кошти для реалізації спільної діяльності.
Оскаржуваним рішенням суду у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Судом першої інстанції встановлено, що у 2004 році сторони придбали автобус "Ікарус 250", 1989 року випуску. У позовній заяві та усних поясненнях позивачк стверджує, що метою спільної діяльності є отримання прибутку від надання послуг по перевезенню пасажирів. Здійснення даного виду підприємницкої діяльності, згідно закону, потребує державної реєстрації та отримання статусу фізичної особи - підприємця. Оскільки позивачка не має статусу фізичної особи - підприємця, то відповідно до ч.1 ст. 1130 ЦК України вона не має законного права здійснювати спільну з відповідачкою діяльність по перевезенню пасажирів та отримувати від цього прибуток. Крім того, сторони не виконали вимоги ст. 1131 ЦК України і договір про спільну діяльність у письмовій формі не укладали. При цьому позивачка не надала суду жодного належного доказу на підтвердження вчинення договору про спільну діяльність та досягнення домовленості про його основні умови, а тому такий правочин не вважається укладеним.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вищевказане рішення місцевого суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому вона посилається на те, що як доказ того, що договір про спільну діяльність був укладений, є спільна заява сторін, яка була підписана сторонами та посвідчена нотаріусом. Також у письомвих поясненнях ОСОБА_3 вказується, що автобус придбаний для спільного бізнесу. Окрім цього, позивачка після купівлі автобусу декілька разів організовувала та супроводжувала на вищевказаному автобусі відпочиваючих туристів,а гроші від поїздки вона віддала відповідачці, яка цього факту не заперечує. Це свідчить про виконання договору про спільну діяльність. ОСОБА_2 вклала у спільну діяльність грошові кошти для придбання автобуса, а також свою особисту участь у даній діяльності., вважає, що відповідач навмисно ввела її в оману щодо обставин, які мають істотне значення (обман щодо природи правочину, прав та обов"язків, можливості використання автобусу).
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, представника позивачки, адвоката ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Апеляційний суд Чернігівської області розглядає справу в межах заявленої позовної заяви та в межах заявлених апеляційних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.
Як вбачається з матеріалів справи, в своїй заяві (а.с.9) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначали, що автобус "Ікарус-250" придбаний ними за спільні кошти і є їхньою спільною сумісною власністю. Посилання ОСОБА_2, що між нею та ОСОБА_3 укладено договір про спільну діяльність, спростовується матеріалами справи. Так, у справі відсутній договір про спільну діяльність та відсутні будь - які докази щодо умов договору про спільну діяльність.
Таким чином зазначений право чин не може створювати будь - яких юридичних наслідків і він не може бути визнаний в судовому порядку недійсним.
Нотаріально посвідчена ж заява на ім"я начальника Чернігівського МРЕВ про оформлення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не може свідчити про намір вести спільну діяльність, оскільки такі посилання в ній відсутні.
Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримані норми матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду М.Чернігова від 04 липня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.