Справа № 22 - 1432/2006р.                            Головуючий у 1 інст. - Морозов О.Б.

Доповідач - Шемець Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

5 жовтня 2006 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого - судді Литвиненко І.В.

Суддів -Шемець Н.В.,Смаглюк Р.І.,

При секретарі - Мехед Т.О.,

З участю -позивача -ОСОБА_1, представників відповідача -ОСОБА_2, ОСОБА_3,третьої особи -ОСОБА_4,

Адвоката -ОСОБА_5 Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду М.Чернігова від 7 липня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ДП "СТВ -Чернігів" ТОВ фірма „СТВ", третя особа -ОСОБА_4, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, -

встановив:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, яким йому було відмовлено в задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що рішення суду не відповідає нормам матеріального права, а саме ст. 1167, ч.5 ст. 1187 ЦК України, в порушення яких, суд у рішенні помилково посилається на обов'язкову наявність вини у діях відповідача, та нормам процесуального права, а саме ст.ст.57, 60, 212, 213 ЦПК України, крім того, судом неповно з"ясовані обставини, що мають значення для справи.

Представники відповідача позов не визнали, зазначаючи, що доказів наявності вини у діях ОСОБА_4 суду не надано і тому товариство не може нести відповідальність.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.02.2004 року ОСОБА_4, перебуваючи у трудових відносинах з ДП "СТВ-Чернігів" ТОВ фірма „СТВ", керував транспортним засобом марки "ГАЗ-33021" д.н.з. НОМЕР_1 і рухався у М.Чернігові по вул. Богунського /головна дорога/. Позивач, керуючи автомобілем ВАЗ-2109 д.н.з. НОМЕР_2, рухався зі сторони вул. Войкова (другорядна дорога) в напрямку вул. Богунського (головна дорога), почав виконувати маневр лівого повороту на вул. Богунського. ОСОБА_4, побачивши автомобіль позивача, почав гальмувати, і виїхавши на смугу зустрічного руху, зіткнувся з ним, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_1 і тілесні ушкодження. Постанова інспектора з дізнання ОР ДПС ДАІ про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.06.2005 року, якою було встановлено, що дана дорожньо-транспортна пригода трапилася з вини водія ОСОБА_4, а дії водія ОСОБА_1 не знаходяться в причинному зв"язку з виникненням ДТП, скасована прокуратурою м.Чернігова, матеріали перевірки направлені до Київського НДІСЕ для проведення комплексного автотехнічного дослідження. На час ухвалення судового рішення по зазначених матеріалах рішення прийнято не було. Суд вважав, що не здобуто жодного доказу, який би свідчив про наявність вини відповідача або ОСОБА_4 у ДТП, а тому і обов'язок по відшкодуванню шкоди не може наступити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги апеляційний суд знаходить, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Відповідно до п.1,2 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується іншою особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона не відшкодовується.

Ч.З ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно пояснень ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду він не винен у ДТП. Він дійсно виїзджав з другорядної дороги, бачив автомобіль, яким керував ОСОБА_4 десь за 200 м, той міг вільно проїхати перехрестя, перешкодою для нього він не був. Проте ОСОБА_4 чомусь почав гальмувати, автомобіль занесло на зустрічну смугу руху і відбулося зіткнення. Позивач стверджував, що не перебував у стані алкогольного сп"яніння і доказом є дослідження № 505 від 19.02.2004 року.

Як пояснив ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційного суду він рухався по головній дорозі зі швидкістю 30-40 км і десь за 30 м до перехрестя побачив автомобіль, яким керував позивач, що виконував маневр лівого повороту. Він, вважаючи, що неминуче зіткнення автомобілів, почав гальмувати, його автомобіль занесло і відбулось зіткнення на зустрічній смузі руху в районі перехрестя. При медичному освідуванні апаратура показала, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп"яніння, з чим той не погодився, тому йому надали можливість здати кров і сечу на аналізи, але ОСОБА_1 втік. Третя особа стверджував, що в результаті його медичного огляду було встановлено, що він тверезий.

З    оглянутої    апеляційним    судом  справи    про   адміністративне правопорушення за ст.ст. 124,130 ч.1 КпАП України відносно ОСОБА_1 вбачається, що у справі відсутні пояснення учасників та свідків ДТП, схема пригоди, з    наявного протоколу про адміністративне правопорушення      від 9

березня 2004 року слідує, що ОСОБА_1 16.02.2004 року о 9-05 в М.Чернігові, керуючи автомобілем ВАЗ -2109 в стані алкогольного сп"яніння, при виїзді з другорядної дороги, не надав переваги в русі автомобілю ГАЗ -33021, який рухався по головній дорозі, в результаті чого відбулось зіткнення , порушив п.п.2.9а,16.11 ПДР України.

Розглянувши даний матеріал суд постановою від 27 квітня 2004 року справу провадженням закрив в зв"язку зі сплином терміну, передбаченого ст.38 КпАП України.

Тому апеляційний суд розцінює даний протокол як належний доказ і є невірними твердження апелянта про те, що протокол втратив чинність. Даний протокол також узгоджується з поясненнями ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційного суду і тому ці пояснення суд вважає достовірними, бо пояснення позивача і третьої особи в частини встановлення дійсних обставин ДТП є суперечливими.

На ОСОБА_4 протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності не складався і до адміністративної відповідальності він не притягувався.

Щодо схеми пригоди на а.с. 14 , то апеляційний суд враховує, що дана ксерокопія не завірена, оригінал відсутній, крім того, з пояснень сторін стало відомо, що складались і інші схеми: зі слів як однієї сторони, так і іншої при відтворенні обстановки і обставин події, проте і вони в матеріалах справи відсутні.

Факт перебування ОСОБА_1 під час ДТП в стані алкогольного сп"яніння підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, листом начальника УМВС України Чернігівській області від 09.06.2005 року, з якого вбачається, що перевіркою обласного управління охорони здоров"я встановлено, що ОСОБА_1 на момент ДТП перебував у стані алкогольного сп"яніння, поясненнями ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційного суду, тому суд не може взяти за основу акт дослідження від 19.02.2004 року, бо він суперечить вищезазначеним доказам.

Крім того, всі матеріали відносно даного ДТП знаходяться в Київському НДІ судових експертиз і згідно листа експертної установи орієнтовний термін початку проведення експертного дослідження - 1 квартал 2007 року , тому висновки суду 1 інстанції вірно зроблені лише на підставі наданих сторонами доказів.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає, не доведено наявність вини ОСОБА_4 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди і спричинення шкоди позивачу, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_1.

Судове рішення відповідає матеріальному та процесуальному праву, а тому відсутні підстави для його скасування.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307, 308, 314-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Новозаводського районного суду М.Чернігова від 7 липня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення.