УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/4512/11
Категорія 27
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
в складі: головуючого – судді Забродського М.І.
суддів: Миніч Т.І., Трояновської Г.С.
з участю секретаря судового засідання Григоровича А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 30 листопада 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив розірвати шлюб укладений з нею 12 вересня 1992 року, а дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_3 залишити проживати з ним.
В обґрунтування позову зазначав, що за період спільного проживання у них народилося п’ятеро дітей. Однак подружнє життя з відповідачкою не склалося. Вона не працювала жодного дня, домашнє господарство не вміє вести, дітям не готує їжу, одяг не пере, за ними не здійснює догляд та вчиняє скандали.
Рішенням Малинського районного суду від 30 листопада 2011 року позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, а сина ОСОБА_3 залишено проживати з позивачем.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду, щодо визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 з батьком скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні у цій частині позову.
Посилається на те, що суд у відповідності до ст. 161 ч.2 СК України не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Вона як мати постійно піклується про своїх дітей, забезпечує їм належні умови для їх розвитку, а сина ОСОБА_3 постійно лікувала у Малинському РТМО.
Судом не враховано Декларацію прав дитини відповідно до якої малолітня дитина повинна проживати лише з матір’ю. Роз’єднання братів та визначення місця проживання їх окремо може негативно вплинути на подальші братерські відносини. Крім того діти сумують одне за одним, що негативно впливає на їх психічний стан.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Справа №22ц/0690/4512/11 Головуючий у суді 1-ої інстанції Збицька К.Д.
Категорія 27 Суддя-доповідач Забродський М.І.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язку щодо дитини.
Статтею 161 СК України передбачено, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом в період шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який вони зареєстрували 12 вересня 1992 року у них народилося п’ятеро дітей.
Проте цей шлюб, рішенням Малинського районного суду від 30 листопада 2011 року розірваний.
Вирішуючи спір, щодо місця проживання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 суд першої інстанції у відповідності до ст. 161 СК України правильно виходив з того, що малолітній син ОСОБА_3 проживає з батьком, який забезпечив належні умови для його виховання та розвитку. Позивач відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов’язків, що підтверджується висновком опікунської ради Устинівської сільської ради та поясненнями сільського голови(а.с.23). Крім того він приділяє належну увагу навчанню і вихованню ОСОБА_3, що стверджується довідкою директора Устинівської ЗОШ 1 ступеня Малинського району.
Як і позивач так і відповідачка цікавляться станом здоров’я свого сина, відвідуючи дитяче відділення Малинського ТМО, оскільки він хворіє енурезом та має загальний розлад розвитку мовлення, що стверджується медичними довідками від 17 серпня 2011 року та від 02 лютого 2012 року.
Доводи апеляційної скарги проте, що позивач вживає алкогольними напоями та веде аморальний спосіб життя є необґрунтовані і будь-яким доказами не підтверджуються. З характеристики за місцем проживання ОСОБА_1 убачається, що він користується авторитетом серед жителів сільської ради, спиртними напоями не зловживає, втретє обраний депутатом сільської ради.
За змістом принципу 6 Декларації прав дитини, яка проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року малолітню дитину не слід, крім випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір’ю.
Такими винятковими обставинами на думку колегії є те, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в психіатричному кабінеті з вересня 1984 року, що стверджується довідкою лікаря поліклініки Малинського ТМО Стрільчука І.П. від 08 лютого 2012 року.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 209, 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 30 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підпис/
З оригіналом згідно: суддя Заброд ський М.І.