Справа №22-ц-796/12Головуючий у І інстанції Верещінська І.В.

Категорія47Доповідач у 2 інстанціїІванова

30.01.2012

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем України

26 січня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого -     Савченка С.І.,

суддів -   Іванової І.В., Верланова  С.М.

при секретарі  - Мариняко М.О.                            

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

          У червні 2011 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 про стягнення аліментів, в якій зазначила, що з відповідачем вона перебувала в шлюбі, який було розірвано в 2010 році, від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Так як відповідач в добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, позивачка просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 1000 гривень щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

          Відповідач позовні вимоги визнав частково, посилаючись, що він добровільно сплачує кошти на утримання дитини та оскільки має не стабільний дохід, проти стягнення з нього аліментів в розмірі 400 гривень не заперечував.

          Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

          Не погоджуючись із рішенням суду позивачка подала апеляційну скаргу посилаючись на те,  що відповідач не надав доказів того, що він сплачував аліменти до подачі позову в суд, а сплатив по 1000 грн. лише за час розгляду справи судом та після винесення рішення сплатив вже в значно меншому розмірі 400 грн., що свідчить на думку апелянта про те, що він не бажає брати участь в утриманні дитини, тому вважає, що суд при прийнятті рішення порушив норми Сімейного Кодексу, просить скасувати рішення суду  і постановити нове, яким задовольнити її позов.

          Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

          Судом встановлено, що сторони з 1999 року перебували у шлюбі, який було розірвано 06.05.2010 року. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає разом з матір’ю та знаходиться на її утриманні.

          Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, виходив з того, що матеріальна допомога дитині з боку відповідача в розмірі 1000 грн. щомісячно є достатньою для її виховання та повноцінного розвитку.    

          Проте з такими висновками погодитись не можна, враховуючи наступне.

          Згідно зі ст.180 Сімейного Кодексу  України батьки повинні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

          Відповідно до ч.1 ст.80 Сімейного Кодексу  України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

          Судом встановлено, що шлюб між сторонами розірвано 06.05.2010 року.          Сторони проживають окремо.

          Від шлюбу сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_5, батьком якої є відповідач та яка проживає з позивачкою  і знаходиться на її утриманні (а.с.6,7).  

          Відповідно до довідки від 17.11.2011 року центру поштового зв’язку, на ім’я позивачки виплачувались перекази в період з липня по листопад 2011 року  в сумі 1000 грн. щомісячно (а.с.50). У грудні 2011 року позивачці було виплачено переказом 400 грн. (а.с.57).             

          Відповідач є оцінювачем за напрямком оцінки майна, спеціалізується в межах оцінки транспортних засобів, зареєстрований як фізична особа-підприємець і є платником єдиного податку (а.с. 32-35).  

          Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи у позові, не звернув увагу на те, що відповідач не надав належних доказів того, що він за весь час після розірвання шлюбу сплачував аліменти добровільно, договір між сторонами про сплату аліментів на дитину не укладався, тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача аліментів, визначивши їх у твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн., починаючи з дня подачі позову і до повноліття дитини.

          Крім того, оскільки позивачка при зверненні до суду не сплачувала судові витрати, тому підлягають стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

          Керуючись  ст.ст. 303,307,309,314,316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

В И Р І Ш И Л А:

         Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

         Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.

          Позовні вимоги  ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого у АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти у розмірі 500 (п’ятсот) грн. щомісячно, починаючи з 30.06.2011 року і до досягнення дочкою повноліття.

          Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 98 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 грн.

          Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :