УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/6530/11
Категорія 100
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді: Забродського М.І,
суддів: Миніч Т.І.,
Борисюка Р.М.
з участю секретаря
судового засідання: Григоровича А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 25 червня 2010 року
у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій протиправними та стягнення допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення та доплати до заробітної плати як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення,-
в с т а н о в и л а:
У січні 2010 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до відповідача та просив визнати дії відповідача протиправними та стягнути з управління доплату громадянам, які працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, передбачену ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 21843,53 грн. та щомісячну грошову допомогу для осіб, які проживають у зоні радіоактивного забруднення відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 2884,80 грн.
В обґрунтування позову зазначав, що допомогу та доплату до заробітної плати він отримував у відповідача не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як це визначено Законом, а згідно постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року, що призвело до порушення його прав.
Постановою Олевського районного суду від 25 червня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано дії відповідача протиправними щодо недоврахування та недовиплати ОСОБА_3 кошти, передбачені ст. ст. 37,39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_3 допомогу як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення __________________________________________________________________________
Справа №22а/0690/6530/11 Головуючий у суді1 інст.:Ковальчук М.В. Категорія 100 Доповідач: Забродський М.І.
відповідно до ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 1963,20 грн. та доплати до заробітної плати як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 2248,07 грн. Також стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 105,40 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації просить постанову районного суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Посилається на те, що ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-12) закріплено норму, якою встановлюються, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Виконання цього Закону залежить від фінансових ресурсів доходної частини Державного бюджету України.
Перевіривши постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
ОСОБА_3 являється потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС 3 категорії, проживає в АДРЕСА_1 Житомирської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 працював на посаді лісоруба 3-го розряду Олевського лісництва в ДП «Олевське лісове господарство» та отримував щомісячну доплату за роботу в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі 5,20 грн. (а.с.11), а щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування він отримував в розмірі 2,10 грн. (а.с. 10), тобто у меншому розмірі, ніж встановлено Законом №796-12.
Законом №796-12 встановлено компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зокрема, згідно ст.39 згаданого закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), громадянам, які працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю доплата проводиться у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, згідно ст. 37 - щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування в зоні гарантованого добровільного відселення встановлена у розмірі 40% мінімальної заробітної плати.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягає саме Закон №786-12, а не постанова КМУ №836 від 26.07.96 р., яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством, здійснюється органами праці та соціального захисту населення, які діють відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 30.05.2007 року №790 «Про затвердження типових положень про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської, управління праці та соціального населення Севастопольської міської і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі державної адміністрації».
Тому суд, з урахуванням положень згаданої постанови, правомірно визначив відповідача в особі управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області.
Разом з тим суд врахував, що Закон України «Про оплату праці» визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, відповідно до ст.ст. 1,2,4,21,22 якого заробітна плата є гарантованою винагородою працівника за роботу, яку роботодавець виплачує на підставі трудового договору і джерелом оплати якої є дохід та інші кошти підприємства або бюджетні кошти виділені на ці цілі.
У той же час передбачені ст.39 Закону № 796-12 виплати не входять до структури заробітної плати, а відповідно до Закону України «Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» від 10.02.2000р., фінансуються для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення та інших джерел визначених законом.
Виходячи з наведеного, висновок суду першої інстанції є правильним, що доплата до заробітної плати ОСОБА_3 є соціальною гарантією і не входить у структуру заробітної плати.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції до 07 липня 2010 року, чинної до 30 липня 2010 року) встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову.
З матеріалів справи убачається, що позивач звернувся до суду 19.01.2010 року та просив стягнути доплату до заробітної плати за період з 01.12.2002 року по 01.07.2009 року та щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування із відповідача за період з 01.10.2008 року по 01.09.2009 року.
Отже, позивачем не був пропущений встановлений річний строк звернення до суду лише щодо вимог, які випливають з правовідносин, що тривали протягом року до дати звернення до суду. Що стосується правовідносин, які виникли до вказаного періоду, то позивач пропустив цей строк. Судом першої інстанції враховано річний строк звернення позивача до суду.
Враховуючи наведене, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення коштів за період з 01.12.2002 року по 31.12.2008 року та з 01.10.2008 року по31.12.2008 року слід відмовити за пропуском строку звернення до суду.
Судом першої інстанції не враховано те, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконним рішення, дії чи бездіяльність відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Отже, поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб'єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати останніх провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не приймати судове рішення про визначення конкретних сум.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно вирішено справу по суті, але ним було порушено норми процесуального права. Тому, відповідно до ст. 202 КАС України це є підставою для скасування постанови в частині стягнення на користь ОСОБА_3 коштів, передбачених ст. ст. 37,39 Закону № 796-12 та прийняття нової.
В решті її слід залишити без змін, оскільки доводи апеляційної скарги управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області висновків суду будь-якими доказами не спростовують і на правильність його рішення не впливають.
Керуючись ст.ст. 160,195,196,198,202,207 КАС України, колегія суддів цивільної палати,-
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області задовольнити частково.
Постанову Олевського районного суду Житомирської області від 25 червня 2010 року скасувати в частині стягнення з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_3 1963,20 грн. доплати до заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 12248,07 грн. та ухвалити нову.
Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області щодо стягнення доплати до заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.12.2002 року по 31.12.2008 року та щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в зоні гарантованого добровільного відселення, передбачені ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року за пропуском строку звернення до суду.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 доплату до заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 01.01.2009 року по 01.07.2009 року та щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в зоні гарантованого добровільного відселення, передбачену ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 40% мінімальної заробітної плати за період з 01.01.2009 року по 01.09.2009 року.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: