УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/7405/11
Категорія 100
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Забродського М.І.
суддів Миніч Т.І.,
Борисюка Р.М.
з участю секретаря
судового засідання Григоровича А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання дії протиправними, стягнення невиплаченої пенсії як потерпілій від аварії на ЧАЕС
за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області
на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2010 року,-
в с т а н о в и л а:
У серпні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області та управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області з вказаним позовом. Просила визнати протиправними дії відповідачів щодо виплати їй доплати і допомоги, а також державної пенсії не у відповідності із ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також просила стягнути на її користь 9329,93 грн. додаткової пенсії та 111322 гр. невиплаченої пенсії за період з 01 липня 2007 року по 01 липня 2010 року.
В обґрунтування позову зазначала, що має статус потерпілої внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. Тому їй повинна нараховуватися і виплачуватися пенсія в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, але розміри призначеної державної та додаткової пенсії не відповідають розмірам, передбаченим ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказані виплати їй проводилися у меншому розмірі ніж передбачено законом.
Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області.
Стягнуто з управління на користь ОСОБА_3 9329,93 грн. додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та 111322 грн. невиплаченої пенсії.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Олевському районі з 01 липня 2010 року виплачувати ОСОБА_3 пенсію відповідно до ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В позові до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Олевському районі просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Посилається на те, що відповідно до ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі- Закон №796/12) фінансування оспорюваних виплат, здійснюється за рахунок державного бюджету, а кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Вважає, що судом не було враховано ту обставину, що позивачка отримує щомісячну пенсію, розмір якої становить понад розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах позовних вимог та в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Справа в апеляційному суді розглядається у порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідно до абз.4 п.1 Закону України №2748 від 02.12.2010 року «Про внесення змін до розділу 12 «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами, апеляційні суди у справах щодо спорів, в яких провадження було відкрито в порядку цивільного судочинства, закривають провадження за правилами Цивільного процесуального Кодексу України та розглядають їх у порядку адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи і віднесена до І категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Державну пенсію по інвалідності вона отримувала в основному розмірі 655 грн., а додаткову пенсію – в розмірі 99,60 грн., 114,60 грн., 139 грн., 141,20 грн. (а.с.8-9).
Відповідно до Закону №796-12 встановлені компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Зокрема, згідно ч.ч.3,4 ст.54 згаданого Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В усіх випадках розмірі пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких установлено зв’язок з чорнобильською катастрофою не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Статтею 50 Закону №796-12 особам, віднесеним до категорії 1 і які є інвалідами 2 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав, що вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій позивачу виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року №523. Дана постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розрахунок пенсії позивачці управління Пенсійного фонду України в Олевському районі здійснив, виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654 та постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року № 1293 конкретному розміру пенсії, тобто в розмірах значно менших, ніж передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Цією постановою, всупереч положень статей 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Кабінет Міністрів України встановив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Тому, суд першої інстанції правильно виходив із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, а його висновок, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, і з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, є обґрунтованим.
Відповідно до положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007р. №1261 та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районних у містах, затвердженим постановою правління пенсійного фонду України від 30.04.2002р. №8-2 (з відповідними змінами), управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є відповідачем у справах щодо здійснення перерахунку підвищення до пенсій за відповідними позовами.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо правомірності його дій у зв’язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством є безпідставні, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Разом з тим ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції до 07 липня 2010 року, чинної до 30 липня 2010 року) передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволення позову.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 ставить питання про стягнення з відповідача-управління Пенсійного фонду в Олевському районі Житомирської області недорахованих коштів відповідно до ст. ст. 50,54 Закону №796-12 за період з 01.07.2007 року по 01.07.2010 року, хоча при цьому звернулася за захистом порушеного права 13 серпня 2010 року. Отже позивачем не був пропущений встановлений річний строк звернення до суду лише щодо вимог, які випливають з правовідносин, що тривали протягом року до дати звернення до суду. Що стосується правовідносин, які виникли до вказаного періоду, то позивач пропустив цей строк.
Враховуючи наведене, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення коштів за період з 01.07.2007 року по 12.08.2009 року слід відмовити за пропуском строку звернення до суду.
Судом першої інстанції також не враховано те, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконним рішення, дії чи бездіяльність відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Отже, поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб'єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати останніх провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум.
Окрім цього, колегія суддів вважає таким, що не відповідає змісту законодавства, рішення районного суду в частині зобов’язання відповідача у майбутньому вчиняти певні дії - збільшувати розмір державної пенсії та додаткової пенсії, призначених позивачу, у разі підвищення мінімальної пенсії за віком, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Оскільки спірні правовідносини щодо стягнення невиплачених коштів, виникли між позивачкою та управлінням Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, на обліку якого перебуває позивачка, то суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160,195,196,198,202,205,206 КАС України, колегія суддів цивільної палати, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області задовольнити частково.
Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову.
Позовну заяву ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо відмови здійснити ОСОБА_3 перерахунок пенсії відповідно до ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову щодо зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області виплачувати їй з 01.07.2010 року пенсію відповідно до ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за безпідставністю.
Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову щодо проведення нарахування та виплаті їй коштів відповідно до ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.07.2007 року по 12.08.2009 року за пропуском строку звернення до суду.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області перерахувати ОСОБА_3 як особі, яка постраждала від аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, інваліду ІІ групи пенсію по інвалідності із розрахунку не менше восьми мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, передбачену ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю із розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, що втратили працездатність, передбачену ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 13.08.2009 року по 01.07.2010 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: