Справа № 22-ц-1348/2006р.                          Головуючий у 1-й інстанції Шершак М.І.

категорія № ЗО                                         суддя-доповідач Попруга С.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року вересня 26 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого - Шевченка В.А.

суддів            - Дубровної В.В., Попруги С.В.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

та осіб, які приймають участь у справі ОСОБА_1, ОСОБА_2., їхніх представників ОСОБА_3, ОСОБА_4 розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Сум Сумської області від 18 липня 2006 року у справі позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: відділ ГІРФО Зарічного ВМ СМВ УМВС України в Сумській області про усунення перешкод у користуванні житлом, зняття з реєстрації та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення в будинок,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Зарічного районного суду м. Сум від 18 липня 2006 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2., третя особа: відділ ГІРФО Зарічного ВМ СМВ УМВС України в Сумській області про усунення перешкод у користуванні житлом, зняття з реєстрації, відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2. до ОСОБА_1 про вселення в будинок задоволено: вселено ОСОБА_2 в будинок за адресою АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті його позовних вимог.

Узагальнені доводи апеляційної скарги: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_2 та його представник заперечували проти них, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції фактично встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить 39/100 частин житлового будинку в АДРЕСА_1 і він там проживає. В цьому ж будинку з 1983 року, як член сім'ї власника будинку проживав ОСОБА_2, а з серпня 1998 року ОСОБА_2 проживає як бувший член сім'ї власника у кімнаті площею 7,8 кв. м.

Між сторонами з приводу користування цим будинком виникали спори, які вирішувались в судовому порядку 14 грудня 1998 року та 13 серпня 2003 року.

У березні 2004 року між сторонами виник черговий спір з приводу користування будинком за вирішенням якого ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у квітні 2006 року, а ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом у травні 2006 року.

Встановлено, що у вищезгаданий період ОСОБА_2 з поважних причин не користувався спірним житлом, оскільки ОСОБА_1 чинив йому у цьому перешкоди. Отже вимоги позивача до ОСОБА_2. про усунення перешкод в користуванні належним позивачу будинком, шляхом зобов'язання відповідача звільнити займану кімнату площею 7, 8 кв.м. (фактично виселення) та про зобов'язання відповідні органи зняти з реєстрації місце проживання ОСОБА_2. задоволенню не підлягають. У зв'язку з такими обставинами, враховуючи, що ОСОБА_1 не втратив право користування спірним будинком зустрічний позов підлягає задоволенню.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2., суд першої інстанції повно і всебічно з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку всім зібраним по справі доказам, вірно встановивши фактичні обставини справи, правильно дійшов висновків про те, що вимоги позивача ОСОБА_1, не ґрунтуються на законі, не відповідають фактичним обставинам, а тому задоволенню не підлягають. В той же час, зустрічний позовні вимоги ОСОБА_2. є законними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Рішення суду постановлено з дотриманням ст. 156 ЖК України, узгоджуються з положеннями ст. 405 ЦК України, а ст. 391 ЦК України та ст. 48 Закону України „Про власність", на які посилається ОСОБА_1, спірних правовідносин не врегульовують.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги, а саме про недоведеність ОСОБА_2 фактів перешкод з боку позивача у користуванні спірним будинком, про доведеність позивачем того, що відповідач понад один рік без поважних причин не користувався спірним будинком, втратив до цього житла всякий інтерес, бо має інше постійне місце проживання, то ці доводи, як і вимоги позовної заяви ОСОБА_1, не підтверджуються належними та достовірними доказами, а тому до уваги не приймаються.

Колегія суддів також враховує, що як встановлено і підтверджено сторонами в суді апеляційної інстанції вхідні двері спірного будинку мають внутрішній засув, закривши який, позивач має можливість позбавити відповідача самостійно потрапити з вулиці до будинку, крім того відповідач протягом декількох років, щомісячно, перераховує поштою на ім'я позивача по 30 грн. на утримання житла.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховані обставини, пов'язані з небажанням відповідача укласти договір найму житлового приміщення, не впливають на висновки суду, оскільки вищезгадана вимога позивачем не заявлялась, і судом першої інстанції не вирішувалась.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, коли оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Сум від 18 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий судді