ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.12                                                                                           Справа№ 5015/6910/11

     За   позовом  Прокурора  м. Червоноград Львівської області  в інтересах держави  в особі  Червоноградської міської ради  КП «Червоноградтеплокомуненерго»

До  відповідача  ДП «Львіввугілля» м. Сокаль, Львівської області     

Про   стягнення  суми заборгованості                      

                        Суддя  Довга О.І.

                        Секретар  Скремета О.О.   

Представники   Прокуратури  Куцик В.Б.  

від позивача  ОСОБА_1 -  довіреність № 1844 від 22.12.2011 року       

від  відповідача  ОСОБА_2 -  представник за довіреністю

Представникам сторін  роз’яснено їх права  та обов’язки передбачені  ст. 22 ГПК України та право відводу  судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді  не подано ( не заявлено).  

Суть спору :

На розгляді господарського суду  Львівської області знаходиться справа за   позовом  Прокурора  м. Червоноград Львівської області  в інтересах держави  в особі  Червоноградської міської ради  КП «Червоноградтеплокомуненерго»до ДП «Львіввугілля» м. Сокаль, Львівської області     про  стягнення  боргу за надані  послуги з  теплопостачання.

          Представники  прокуратури та  позивача  в судовому засіданні підтримують позовні вимоги, просять позов задоволити у сумі  2123917,26 грн., яка підтверджена  Актом звірки  взаємних розрахунків  станом на 30.11.2011 року - між  ДП «Львіввугілля» та КП «Червоноградтеплокомуненерго».

Представник відповідача проти   суми боргу, яка на день розгляду спору становить 2123917,26 грн. не  заперечує, просить   в частині стягнення  пені у розмірі  51410,32 грн. позов  задоволити частково, а в частині  стягнення  7%  штрафу  у сумі 152624,06 грн. –відмовити.

Подача позову відбувається  шляхом звернення  до суду  з письмовою заявою,  в якій  зацікавлена особа ( позивач )   формулює свою вимогу  до  осіб, до яких звернена вимога.  Правова природа  позову  як процесуального  засобу  захисту  права  полягає у тому, щоб суд, прийнявши  позовну заяву, у  певному  процесуальному порядку  перевірив  законність та обґрунтованість  цієї  матеріально-правової  вимоги  однієї особи  до іншої, які стають  сторонами процесу  і між якими  відбувається спір.

Сторони зобов‘язані  добросовісно користуватись  належними їм  процесуальними  правами, виявляти  взаємну  повагу до прав  і охоронюваних  законом інтересів другої сторони, вживати заходів  до всебічного, повного  та об‘єктивного  дослідження  всіх обставин справи.

Згідно ст.2  ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави  з позовною заявою, вказує орган, уповноважений  державою здійснювати  відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. №3-рп/99 по справі про організацію тлумачення положень ст. 2 ГПК України :

-  під поняттям «орган, уповноважений  державою здійснювати  відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним  у ч.2 ст.2 ГПК України , потрібно розуміти  орган державної влади  чи орган місцевого самоврядування, якому законом  надано повноваження органу виконавчої влади.

- під представництвом прокуратурою  України інтересів держави в господарському суді за змістом п.2 ст.121 Конституції України  та статей 2 і 29 ГПК України треба розуміти  правовідносини, в яких прокурор , реалізуючи  визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою  захисту інтересів держави.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Відповідно до Договору № 300 від 10 жовтня 2003р., який пролонгований на наступні роки (п.10.4) КП «Червоноградтеплокомуненерго»взяло на себе зобов'язання постачати Відповідачеві теплову енергію в гарячій воді  у потрібних йому обсягах, а Відповідач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені вказаним договором.

Свої зобов‘язання  щодо проведення  оплати за надані послуги Відповідач своєчасно не  виконував, відтак на день розгляду  спору  заборгованість Відповідача перед Позивачем за надані послуги  становить 2 123 917,26 грн.  Вказана заборгованість  підтверджується Актом звірки  взаємних розрахунків  станом на 30.11.2011 року - між  ДП «Львіввугілля» та КП «Червоноградтеплокомуненерго».

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ст. 612 ЦК України).

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України  особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

У ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічний припис передбачено й ст. 218 ГК України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Жодна з вказаних обставин не була безпосередньою причиною порушення Відповідачем своїх договірних зобов’язань перед Позивачем.

Відтак,  сума боргу, яка підлягає до стягнення  та  підтверджена матеріалами справи становить 2 123 917,26 грн.           

Окрім наведеного, за прострочку оплати боргу відповідачу  нараховано:

- пеню, в розмірі подвійної  облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, в розмірі 51 410,32 грн.(передбачено п.7.2.3 Договору та ст.ст.549-551 ЦК України, ст. ст.230, 231ГК України);

- індекс інфляції  за весь час прострочення в сумі 89 334,87 грн. (передбачено ст.625 ЦК України);

- три відсотки річних в розмірі 38 528,41грн.(передбачено ст.625 ЦК України):

- штраф ( сім відсотків від суми заборгованості)  в розмірі 152 624,06 грн. (передбачено п.2 ст.231 ГК України).

          Відповідач  у  доповненні до відзиву  від 22.12.2011 року № 8/2497 (вх. № 1787/12 від 26.01.2012 року)  просить   зменшити розмір пені та відмовити в стягненні 7% штрафу.

          Відповідно  до  ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оглянувши подані документи, суд вважає за доцільне скористатися правом, наданим йому ст. 233 ГК України, та зменшити розмір пені що підлягає стягненню з відповідача до  25705,16 грн.

В частині стягнення 25705,16 грн. пені в позові відмовити.

Щодо твердження позивача, що  КП  «Червоноградтеплокомуненерго»  діє  на основі  комунальної власності, а тому відповідно до ст. 22 ГК України останнє є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, та просить стягнути з  відповідача 7 %  штрафу, суд зазначає:

Відповідно до вимог  ч. 2 статті  231 ГК України у разі  якщо  порушено  господарське  зобов‘язання, в якому  хоча б  одна сторона є суб‘єктом господарювання, що належить  до державного  сектора  економіки, або  порушення  пов‘язане  з виконанням  державного  контракту, або виконання  зобов‘язання фінансується  за рахунок  Державного  бюджету України  чи  за  рахунок   державного  кредиту, штрафні санкції  застосовуються , якщо  інше  не передбачено  законом чи договором, у таких  розмірах:

-          за  порушення  умов  зобов‘язання щодо якості (комплектності) товарів ( робіт, послуг)  стягується штраф у розмірі  двадцяти  відсотків  вартості  неякісних (некомплектних)  товарів (робіт, послуг);

-          за порушення  строків  виконання  зобов‘язання  стягується пеня  у розмірі  0,1 відсотка вартості  товарів ( робіт, послуг), з яких  допущено  прострочення  виконання  за  кожний  день прострочення, а за  прострочення  понад  тридцять  днів  додатково стягується  штраф у розмірі  семи  відсотків  вказаної вартості.

Виходячи з положень  зазначеної норми,  застосування  до боржника, який порушив  господарське зобов‘язання, штрафних санкцій у вигляді  пені, штрафу, передбачених  абз. 3  ч.2 ст. 231 ГК України,  можливо  при сукупності  відповідних умов, а саме:  якщо  інший  розмір  певного  виду штрафних  санкцій  не  передбачений  договором або законом; якщо  між іншим, порушено  господарське зобов‘язання, в якому  хоча б  одна сторона  є суб‘єктом  господарювання, що належить  до державного  сектора економіки, якщо  допущено  прострочення  виконання  не грошового  зобов‘язання, пов‘язаного з обігом (поставкою) товарів,  виконанням  робіт, наданням  послуг  з вартості  яких  і  вираховується у  відсотковому  відношенні  розмір штрафу.

Враховуючи викладене, позивач  не навів  достатніх правових підстав  для застосування  до відповідача  штрафних санкцій, передбачених  ч.2  ст. 231 ГК України.

Враховуючи наведене, вимога позивача про стягнення з відповідача 7 % штрафних санкцій відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України є безпідставною, а тому позовні вимоги в частині стягнення  152624,06 грн.  штрафу до задоволення не підлягають.

З врахуванням того, що позивачем не надано суду  уточненого розрахунку  інфляційних та  3% річних  відповідно до узгодженої із відповідачем суми боргу, суд в частині стягнення 89334,87 грн. інфляційних та 38528,41грн.  річних  вважає за доцільне залишити без розгляду.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати віднести на відповідача   пропорційно до задоволених вимог.

          На підставі викладеного, керуючись ст.121 Конституції України, ст.ст.5,20 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.549-551, 625 ЦК України, ст.ст.230,231 ГК України,  ст.ст. 12,33,34,49,82-85 ГПК України, суд –

                                                                              В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задоволити частково.  

2.          Стягнути з ДП «Львіввугілля»(Львівська обл. м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького,26, МФО 325882, код ЄДРПОУ 32323256) на користь КП «Червоноградтеплокомуненерго»(80100, м. Червоноград, вул. Промислова,1, МФО 325376, код ЄДРПОУ 23966248) 2 123 917,26 грн. боргу,   25705,16 грн. пені.

3.          В частині стягнення 25705,16 грн. пені відмовити.

4.          В частині стягнення 89334,87 грн. інфляційних та 38528,41грн. 3% річних   позов залишити без розгляду.

5.          В частині стягнення 152624,06 грн. 7%  штрафу  відмовити повністю.

6.          Стягнути з ДП «Львіввугілля»(Львівська обл. м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького,26, МФО 325882, код ЄДРПОУ  32323256)   в доход  державного бюджету (Отримувач коштів - ГУ ДКСУ у Личаківському  районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007620, Банк отримувача  ГУ  ДКСУ  у Львівській області, МФО 825014,  рахунок  отримувача  31215206783006,  код  класифікації доходів  бюджету  22030001,  код ЄДРПОУ суду  03499974)  42992,44 грн. судового збору.

7.          Накази видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Рішення  господарського суду  набирає  законної сили  після  закінчення строку  подання  апеляційної скарги, якщо  апеляційну  скаргу не було подано. У разі подання  апеляційної скарги рішення, якщо  його  не скасовано, набирає законної сили після  розгляду справи  апеляційним  господарським судом.

Суддя                                                                                             Довга О.І.