Справа № 22-ц-1332/2006р.                          Головуючий у 1-й інстанції Мальована В.В.

категорія № 16                                       суддя-доповідач Попруга С.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року вересня 26 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого - Шевченка В.А.

суддів            - Дубровної В.В., Попруги С.В.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

та осіб, які приймають участь у справі ОСОБА_1, представника відповідача Кендюшенка А.О. розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщені апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Сум Сумської області від 18 липня 2006 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Сумиобленерго" про визнання дій незаконними, стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Зарічного районного суду м. Сум від 18 липня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Узагальнені доводи апеляційної скарги: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, а представник відповідача Кендюшенко А.О. заперечував проти них, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1. На підставі укладеного договору НОМЕР_1 відповідач здійснював постачання електроенергії до названої квартири та для освітлення місць загального користування в будинку. Відповідно до умов п. 7.5 названого договору, споживач зобов'язаний розраховуватись з постачальником за електричну енергію, використану на освітлення місць загального користування.

Названий договір не визнано в судовому порядку неукладаним чи недійсним, а зобов'язання, що виникають з передбачених законом підстав повинні виконуватись належним чином.

Згідно п. 10 рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 18 липня 2000 року № 350 „Про встановлення розмірів квартирної плати та плати (для приватних квартир) за утримання будинків і прибудинкових територій в м. Суми" плата за електроенергію на освітлення місць загального користування та на роботу ліфтів справляється згідно з тарифами НКРЕ та відповідно до показань комунального та ліфтового лічильників і розподіляється пропорційно корисної площі квартир будинку.

Згідно додатку до цього рішення розроблене Положення про механізм цільового збору коштів з мешканців багатоквартирних будинків за освітлення місць загального користування та енергозбереження ліфтів, в п. 9 якого зазначено, що відповідальна особа щомісячно, у встановлений термін, проводить зняття показників загальнобудинкового і поквартирних лічильників та забезпечує розподіл різниці кількості енергії, облікованої цими лічильниками, яка використана на загальнобудинкові потреби.

ВАТ „Сумиобленерго" після прийняття зазначеного рішення, на його виконання проводило нарахування оплати розрахунковим методом відповідно до змісту додатку до рішення.

За таких обставин, відсутні законні підстави для висновку про те, що сплачені позивачкою в період з 09 листопада 2001 року по 01 червня 2006 року грошові кошти в сумі 84, 62 грн. ВАТ „Сумиобленерго" за використану електроенергію для освітлення місць загального користування є збитками, завданими ОСОБА_1 винними діями відповідача.

За відсутності з боку відповідача винних дій, які б призвели до порушення прав ОСОБА_1, відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку і про відшкодування моральної шкоди.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку всім зібраним по справі доказам, правильно дійшов висновку про те, що оскільки ВАТ „Сумиобленерго" з 09 листопада 2001 року по 01 червня 2006 року, діючи відповідно до умов договору та рішення органу місцевого самоврядування надало ОСОБА_1 послугу - здійснило постачання електричної енергії для освітлення місць загального користування в будинку за адресою: АДРЕСА_1 в якому знаходиться квартира ОСОБА_1, і названа послуга була використана споживачем, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Цей висновок суду відповідає вимогам ч.І ст. 11 ЦК України, яка передбачає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, та ч. 1 ст. 614 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що при постановлянні рішення судом неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки для правильного вирішення справи потрібно було застосовувати, зокрема положення ст. ст. З, 22, 23, 321, 386, 1167 ЦК України, ст.ст. 18, 26, 27, 73 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 13, 50 Закону України „Про захист прав економічної конкуренції", п.п. 19, 42 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою КМУ від 26 липня 1999 року № 1357, із змінами і доповненнями, висновків суду не спростовують.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Місцевий суд прийшов до вірного висновку про те, що позивачка не надала суду належних та достовірних доказів на підтвердження факту завдання їй матеріальної шкоди, не навела переконливого обґрунтування конкретної суми завданих збитків. З іншого боку, відсутні і докази тому, що розрахунки, зроблені відповідачем на підставі показників загальнобудинкового лічильника, не відповідають дійсним затратам електроенергії. Збитками в даному випадку можуть бути зайво сплачені гроші за послуги, які не надавалися, наприклад, покривалися крадіжки електроенергії, докази чому в справі відсутні, і по справі встановлено, що послуги позивачці були надані.

Позивачка не надала також належних та достовірних доказів на підтвердження заподіяння їй з вини відповідача і моральної шкоди.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, коли оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Сум від 18 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо по Верховного CудуУкраїни.

Головуючий