Справа №22-ц-13 88 2006р.    Головуючий у 1-й інстанції-Ковальова О.О.

Категорія - 5                                        Суддя-доповідач - Данильченко Л.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року жовтня 3 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючої - Смирнової Т.В.,

суддів                - Данильченко Л.О., Хвостика С.Г.,

з участю секретаря

судового засідання - Пархоменко А.П.,

адвоката       - ОСОБА_1,

та осіб, які приймають участь у справі - представник позивачки - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Охтирського міськрайонного суду від 8 серпня 2006р.

у справі за позовом                  ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл майна

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Данильченко Л.О., пояснення   представника   позивачки   ОСОБА_3   -   ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_1,  підтримавших доводи апеляційної скарги і не згодних з рішенням суду, вивчивши матеріали       справи, доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі,

ВСТАНОВИЛА:

3.09.99р. до Охтирського міського суду звернулась ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4 про розподіл майна.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Охтирського міськрайонного суду від 8 серпня 2006р. ОСОБА_3 в позові відмовлено.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постановлене по справі рішення і задоволити її вимоги,  оскільки при вирішенні спору, судом 1 інстанції не враховано, що вона приймала участь в добудові жилого будинку відповідача господарські будівлі будувались теж з її участю, що вона під час проживання з відповідачем працювала, потім займалась підприємницькою діяльністю, а зароблені гроші використовували разом на будівництво, на спільні витрати.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з слідуючого:

При розгляді справи судом 1 інстанції було встановлено, що згідно рішення виконкому Охтирської міської ради народних депутатів НОМЕР_1 про відвід земельної ділянки, ОСОБА_4 виділена земельна ділянка АДРЕСА_1 загальною площею 600 кв.м і виконком Охтирської міської ради 4.08.83р. уклав з ОСОБА_4 договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності.

В т.2 на а.с. 32 є акт державної прийомки (від 10.09.1985р.) індивідуального жилого будинку АДРЕСА_1, належного забудівнику ОСОБА_4. В акті зазначено, що до сдачі пред"явлено будинок, закладені фундаменти під будівництво господарського сараю.

Як вбачається з техничного паспорту на цей жилий будинок (т.2 а.с.ЗЗ) від 9.08.85р. на даній земельній ділянці вже були зареєстровані Жилий будинок, сарай "Б", огорожа..

Згідно даних (т.1 стр.240) Охтирського управління по експлуатації газового господарства від 6.04.06р.- газифікація жилого будинку АДРЕСА_1 виконана 4.ХІ.86р. і замовником на виконання робіт був ОСОБА_5.

На запит суду, ТОВ "Водоторгприлад" м.Охтирка (т.1 а.с.258) 11.04.06р. повідомило суд, що особовий рахунок АДРЕСА_1 оформлений на ОСОБА_4, не переоформлювався на інших осіб з 1983р., що означає (зазначено в відповіді), що дозвільні документи оформлювались на цю особу.

З наданих позивачкою матеріалів (т.2 а.с. 154) вбачається, що з 12.05.76р. по 17.02.85р. вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6.

Позивачка мала своє житло-однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, де була зареєстрована.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_3 посилалась на те, що з липня 1983р. перебувала в фактичних шлюбних відносинах з відповідачем, мали один бюджет, вона жила в його будинку, разом добудовували його і будували надвірні будівлі, купили декілька машин на ім"я відповідача, на земельних ділянках виділених міськвиконкомом, будували 2 металевих кіоски. Крім того, добудовували будинок: наслали поли, обклали плиткою ванну, кухню, поставили 5 дверей, покрасили вікна двері, поли, провели газ, воду, електропроводку, побудували гараж, сарай, погріб, туалет. Жили до УШ.99р.

Позивачка вважала, що має право на 1/4 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 тому просила визначити нею право власності на 1/4 цього будинковолодіння і реально виділити їй в користування 1/4 частину, поділити земельну ділянку, стягнути 1/4 частину вартості іншого майна на її користь з відповідача.

В послідуючому (т.1 стр. 111) змінила позовні вимоги і просила суд стягнути на свою користь з відповідача 1/2 частину вартості всього зазначеного нею майна. В останньому судовому засіданні в своєму обгрунтуванні просила визнати за нею частку за 1/4 частину вартості будинку спірного, а також 1/2 частину вартості іншого майна.

Відповідач заперечував категорично проти заявленого позову і поясняв суду, що з 1979р. почав будувати будинок і будував до 1986р., з 1979р. у нього були будівельні матеріали заготовлені для будівництва. Газифіковано будинок було в листопаді 1986р., а вода підведена в 1983р., в 1986р. будував надвірні будівлі зі свого, раніше купленого будматеріалу. Він зазначив, що позивачка участі в придбанні будматеріалів, будівництві не примала, загального буджету вони ніколи не мали. Вона, як він пояснював, прийшла в 1984р. як знайома, коханка, спільного бюджету у них не було, в неї було своє житло, іноді вона готувала їжу при будівництві сараю. Крім того, вони не жили з УП.86р. по ХІ.92р. Він пояснював, що машини - частина куплені, частина арендовані ним, ларьки придбав за свої кошти. В будівництві йому допомогала мати, присилала кошти, про що свідчать перекази.

В судовому засіданні позивачка не надала відповідних доказів, які б підтвердили її участь в будівництві спірного будинку, придбанні будівельних матеріалів, її витрат особистих на придбання іншого спірного майна. Між сторонами не було угоди про створення спільної власності, про її поділ в разі недосягнутості домовленості про належність кожному якої частки. Вимоги ст. 60 ЦПК України нею не виконані.

Судом досліджувались матеріали про прийняття в експлуатацію спірного будинковолодіння, по газо і водопідведенню до будинку, по придбанню відповідачем автомобілів, кіосків. При цьому позивачка, як зазначено раніше, не надала доказу своєї матеріальної участі в їх придбанні.

Суд 1 інстанції обгрунтовано не взяв до уваги фотографії про перебудування з відповідачем на святах у близьких, інші докази у вигляді заповнених її почерком копій документів, інші матеріали як за доказ про її право на частку в спірному майні, все це не породжувало у неї майнових прав.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач також зазначав, що позивачка не приймала участі ні в будівництві, ні в придбанні іншого майна, зокрема автомобілів, металевих кіосків, ніякої підприємницької діяльності разом вони не вели.

Як вбачається з матеріалів справи (т.1 стр.34) металевий кіоск на території ринка по вул. Красноармійській належить відповідачу, а позивачка користувалась ним по договору оренди від 2.04.99р.

Проаналізувавши вищенаведене, вивчивши матеріали справи, доводи апелянта, колегія суддів вважає, що суд 1 інстанції вірно дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Суд повно, всебічно з"ясував всі обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам і постановив рішення, яке відповідає матеріалам справи, діючому законодавству.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Охтирського міськрайонного суду від 8 серпня 2006р. в даній справі залишити без зміни.

Дана ухвала і рішення місцевого суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені до Верховного Суду України в 2(двох)-місячний термін з дня проголошення.

Головуюча - СмирноваТ.В.

Судді   - Данильченко Л.О., Хвостик С.Г.