Справа № 22-а-380 2006р.        Головуючий у 1-й інстанції - Левченко Т.П.

Категорія-27                                         Суддя-доповідач - ВедмедьН.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року жовтня 3 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Ведмедь Н.І.,

суддів                   - Смирнової'Т.В., Данильченко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Пархоменко А.П., та осіб, які приймають

участь у справі - ОСОБА_1, представника

позивачки ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Зарічного районного суду м.Суми від 04 серпня 2006р.

у справі за позовом                   ОСОБА_1 до Сумської міської Ради виконавчого комітету Сумської міської Ради, треті особи: житлово-будівельний коопе­ратив "Родіна", ОСОБА_3 про визнання частково недійсним рішення виконав­чого комітету Сумської міської Ради від 16 червня 1989 року про прийняття в члени коопе­ративу, -

ВСТАНОВИЛА :

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Зарічного районного суду м.Суми від 04.08.2006 року та ухвалити нову постанову, якою визнати частково недійсним рішення виконкому Сумської міської Ради НОМЕР_1 в частині, що вказує про передачу нею паю в житлово-будівельному кооперативі № 20 "Родіна" своєму синові ОСОБА_4.

При цьому посилається на те, що постанова суду є незаконною, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що суд не врахував те, що згідно Статуту ЖБК, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.04.1985 року для передачі паю іншій особі необхідно члену кооператива звернутися до загальних зборів з письмовою заявою про це і рішення загальних зборів не повинно змінюватися рішенням міськвиконкому, а лише бути затвердженим.

Позивач з письмовою заявою до загальних зборів не зверталась, а тому суд невірно зазначив в рішенні, що ОСОБА_1 при поліпшенні її житлових умов передала пай синові, вона при цьому лише закріпила квартиру НОМЕР_2, в якій вони проживали разом з сином ОСОБА_4 в зв"язку з чим він був прийнятий членом кооперативу № 20 "Родіна".

Суд також не звернув увагу на те, що в рішенні загальних зборів членів кооперативу "Родіна" не вказано про передачу нею паю, а виконком Сумської міської Ради вийшов за межі своїх повноважень і в своєму рішенні НОМЕР_1 вказав, що ОСОБА_4 прийнятий в члени кооперативу "Родіна" з передачею йому паю на кв.НОМЕР_2 АДРЕСА_1.

Зазначає в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому постанова підлягає скасуванню.

Постановою Зарічного районного суду м.Суми від 04 серпня 2006 року ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог відмовлено за їх необґрунтованістю.

Представник Сумської міської Ради Бойко О.А. вважала постанову суду першої інстанції правильною, оскільки прийняття в члени кооперативу на той час було можливим лише зі сплатою паю заявником або передачею паю йому іншими особами.

Все це відбулося за згодою батьків ОСОБА_4 і позивач, яка передала свій пай на кв. НОМЕР_2 була згодна з цим, оскільки між ОСОБА_4 та позивачем ОСОБА_1 в 1999 році відбувся ще обмін квартирами.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач була членом ЖБК № 20 "Родіна". 15.02.1987 року вона повністю сплатила паєнакопичення на двокімнатну квартиру НОМЕР_2 в буд.АДРЕСА_1, в якій вона на даний час проживає і є її власником.

Після одруження сина позивачу в порядку поліпшення житлових умов   на  підставі  рішення  загальних  зборів   членів   кооперативу   від 16.05.1988 року була надана однокімнатна квартира НОМЕР_3 в цьому ж кооперативі.

Цим же рішенням в члени кооперативу № 20 "Родіна" був прийнятий син позивача ОСОБА_4 і йому була залишена двокімнатна квартира НОМЕР_2.

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської Ради народних депутатів НОМЕР_1 зазначене вище рішення було затверджено і було зазначено про прийом ОСОБА_4 в члени кооперативу і проживання його в квартирі НОМЕР_2 буд. АДРЕСА_1 замість його матері ОСОБА_1 в зв"язку з передачею паю.

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської Ради НОМЕР_4 було оформлено обмін жилими приміщеннями між ОСОБА_1, яка проживала в квартирі НОМЕР_3 і ОСОБА_4 , проживаючого в квартирі НОМЕР_2 за тією ж адресою і в тому ж будинку.

Перевіривши постанову в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та вислухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи, зокрема Примірного Статуту ЖБК п.31 вбачається, що член ЖБК, який вибув або переселився в іншу квартиру в будинку того ж кооперативу, а займане ним жиле приміщення не закріплене в установленому порядку за членами його сім"ї, то він і інші особи, що проживають в цьому приміщенні підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Також в п.31 цього ж Статуту зазначено, що особа, якій член кооперативу передав пай користується перевагою перед усіма іншими особами на вступ в члени цього кооперативу.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням загальних зборів членів кооперативу № 20 "Родіна" від 12.04.1988 року квартира НОМЕР_2 була закріплена за сином позивача ОСОБА_1 шляхом передачі нею паю. ОСОБА_4 постійно до дня смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав в кв.НОМЕР_3 і не був виселений з неї. Власником якої ОСОБА_4 став на підставі обміну квартири з позивачем.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що прийняття ОСОБА_4 в члени кооперативу паю може відбутися у випадку передачі йому паю членом кооперативу або сплати ним суми пайового внеску за надану йому квартиру іншого порядку на той час діючим законодавством не було передбачено.

В зв"язку з набранням чинності Закону України "Про власність" ОСОБА_4 автоматично став власником кв.НОМЕР_3 АДРЕСА_1 відповідно до ст. 15 цього Закону, так як він був членом кооперативу № 20 "Родіна" проживав у квартирі та був наймачем і повністю було сплачено паєнакопичення.

Колегія суддів вважає, що позивач всупереч ст.71 ч.І КАС України не довела ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

В матеріалах справи є рішення Зарічного районного суду м.Суми від 22.07.2005 року згідно якого свідоцтво про право власності на квартиру НОМЕР_3 видане на ім"я позивача визнано недійсним, в зв"язку з тим, що власником квартири був син ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Отже згідно ст.72 ч.І КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративний, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у якій беруть участь ті ж самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином обставини про право виникнення права власності померлого на квартиру НОМЕР_3 не підлягають доказуванню.

Колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обгрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування постанови немає.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 200, 205 ч.І п.1, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Зарічного районного суду м.Суми від 04.08.2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала та постанова набрали законної сили, але можуть бути оскаржені до Вищого адміністративного суду протягом одного місяця з дня проголошення ухвали.

Головуюча - Ведмедь Н.І.

Судді

Смирнова Т.В., Данильченко Л.О.

Вірно: суддя апеляційного