АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці 20 вересня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області в складі:

головуючого: Сулятицької М.М.

суддів: Винту Ю.М., Міцнея В.Ф.

секретаря: Михайлюк Т.Д.

адвокатів: ОСОБА_3, ОСОБА_4

за участю: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми індексу інфляції та три проценти річних за невиконання боргового зобов'язання, а також моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 20 липня 2006р., -

встановила:

У серпні 2005р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми індексу інфляції, три проценти річних за прострочку виконання боргового зобов'язання та моральної шкоди.

Зазначала, що 8 серпня 1995р. уклала з відповідачем ОСОБА_2 договір позики на суму 500 доларів США. Остання зобов'язалася повернути їй зазначену суму до 9 вересня 1995р. Однак зобов"язання не виконала.

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 17 липня 1997р. позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на її користь 928,50 грн., що становило еквівалент 500 доларів США.

Рішення суду було виконане у травні 2004р.

Просила стягнути з ОСОБА_2 суму інфляції, три проценти річних за прострочку грошового зобов'язання, за період з 9 вересня 1995р. по 1 травня 2004р., всього 3485,63 грн., та моральну шкоду в сумі 5000 грн., яка була заподіяна їй виконанням грошового зобов'язання.

Справа №22ц-735 2006р.                            Головуючий у І інстанції

Категорія 11/18                                                              Плаван В.О.

Доповідач Сулятицька М.М.

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 20 липня 2006р. відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Суд першої інстанції правильно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення суми індексу інфляції з 9 вересня 1995р. по 14 травня 2004р., та з трьох процентів річних за період з 27 липня 1997р. по 1 травня 2004р. за безпідставністю позовних вимог з таких міркувань.

За матеріалами справи встановлено, що рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 17 липня 1997 року стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 всю суму боргу за договором позики. Позивач ОСОБА_1 не заявляла одночасно вимог про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. Зазначене рішення суду набрало законної сили 27 липня 1997р. і було виконане ДВС 14 травня 2004р.

Чинним законодавством не передбачено можливості стягнення з боржника суми індексу інфляції та три проценти річних за період виконання ДВС судового рішення.

Крім того, стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції передбачено тільки з 3 липня 1999р. (ст. 214 ЦК України, в редакції Закону України від 8 жовтня 1999р. № 1136-ХІУ).

Суд також правильно відмовив ОСОБА_1 у позові про відшкодування моральної шкоди за період з 9 вересня 1995 р. По 27 липня 1997р., оскільки чинним на той час законодавством не було передбачено відшкодування моральної шкоди в разі порушення грошового зобов'язання.

Доводи апелянта про те, що суд до даних правовідносин не застосував положення ст.611 ЦК України є безпідставними. Зазначений Кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 р.

Стягнення моральної шкоди з боржника за несвоєчасне виконання ДВС судового рішення не передбачено чинним законодавством.

З цих міркувань рішення суду щодо цих вимог відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Рішення суду в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення трьох процентів річних за прострочку виконання грошового зобов'язання за період з 9 вересня 1995р. по день набрання рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 17 липня 1997р. законної сили за безпідставністю підлягає скасуванню з підстав неповноти з'ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права.

На підставі ст.214 ЦК УРСР позивач ОСОБА_1 вправі була вимагати стягнення з відповідача ОСОБА_2 три проценти річних за прострочку виконання

грошового зобов'язання за період з 9 вересня 1995р. по 27 липня 1997р. Однак таку позовну вимогу заявила тільки у серпні 2005р., тобто після спливу строку позовної давності. В судовому засіданні позивач пояснила, що не зверталася до суду з такою вимогою, оскільки не була обізнана з чинним законодавством.

Колегія суддів вважає, що позивач ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності на звернення до суду не з поважних причин. Тому їй слід відмовити у задоволенні цих вимог за пропуском строку позовної давності.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.218, п. п. 1, 2 ч.І ст.307, 308, п.1 ч.І ст.309 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 20 липня 2006р. скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3-х процентів річних за прострочку виконання боргового зобов'язання з 9 вересня 1995р. по 27 липня 1997 року за безпідставністю.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення 3-х процентів річних за спрострочку виконання боргового зобов'язання з 9 вересня 1995р. по 27 липня 1997 року за пропуском строку позовної давності.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді: