АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

20 вересня 2006 року                                                                         м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого:Сулятицької М.М.

суддів: Міцнея В.Ф., Винту Ю.М.

Секретаря: Єфтеньєва О.Г.

за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні будинковолодінням шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_4на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 24 липня 2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні будинковолодінням шляхом знесення об"єкта самочинного будівництва. Посилався на те, що він є власником будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1. По сусідству з його господарством знаходяться жилий будинок, господарські будівлі і споруди, які збудовані відповідачем з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Рішенням Боянської сільської ради Новоселицького району від 29 березня 1985 року відповідачу було виділено під забудову земельну ділянку площею 0, 08 га, а фактично він користується земельною ділянкою площею 0, 0854 га, чим порушено п.28 ДБН 360-92. Окрім того, відповідачем в порушення вимог п.3.25. ДБН 360-92 зведено впритул до стіни його сараю металеву огорожу, яка впирається в боковий фасад жилого будинку літ."А", чим перешкоджає йому здійснювати його поточний ремонт. Просив суд зобов'язати відповідача знести об'єкт самочинного будівництва. В судовому засіданні позивач уточнив свої вимоги і просив суд зобов'язати відповідача знести сарай та огорожу.

справа 22ц - 725/06                                                             Головуючий у 1 -й інстанції

категорія 44                                                                            Трояновський Г.М.

Доповідач Міцней В.Ф.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 24 липня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_2 знести огорожу, зведену між жилим будинком та сараями позивача.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2 та його представник - ОСОБА_4 просять рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вказують на те, що жилий будинок та господарські будівлі збудовані відповідачем у 1985 році відповідно до затвердженого проекту та з дозволу виконкому місцевої ради, а жилий будинок літ."А", щодо якого позивачем ставиться питання про усунення перешкод в користуванні, є самочинно збудованим нерухомим майном, а тому підлягає знесенню. Вважають, що цей будинок фактично знаходиться на присадибній ділянці відповідача.

Окрім того, вважають, що суд, приймаючи рішення щодо зобов'язання відповідача знести огорожу, вийшов за межі позовних вимог.

В судовому засіданні ОСОБА_4 підтримав вимоги апеляційних скарг.

ОСОБА_1 апеляційні скарги не визнав, вважає, що рішення суду є законним і підстав для її скасування немає.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, перевіривши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.

ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 22 вересня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Новоселицького районного нотаріального округу, набув право власності на будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, а саме на жилий будинок літ."А", жилий будинок літ."Б", сараї літ."В", "Г", "Д", вбиральню літ."Ж", погріб літ."ПГ", колодязь №1 та огорожу.

З цього договору та ксерокопії рішення виконкому Боянської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області 14 червня 2000 року НОМЕР_1 видно, що жилий будинок літ."А" з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами до дарування належав ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого їй виконкомом Боянської сільської ради 20 червня 2000 року та зареєстрованого у Новоселицькому комунальному бюро технічної інвентаризації (а.с.23, 50).

Як встановлено судом, відповідач не звертався до суду з вимогами про визнання вказаних правовстановлюючих документів недійсними.

З кадастрового плану земельних ділянок вбачається, що жилий будинок літ."А", щодо якого позивачем ставиться питання про усунення перешкод в користуванні, знаходиться на земельній ділянці позивача (а.с.18-19).

Таким чином, безпідставними є доводи апелянтів про те, що зазначений жилий будинок знаходиться на земельній ділянці відповідача і підлягає знесенню як самочинно збудоване нерухоме майно.

Згідно зі ст. 48 Закону України „Про власність", ст. 391 ЦК України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не були поєднані з позбавленням володіння.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем зведено вприт\л до стіни сараю позивача металеву огорожу, яка впирається в боковий фасад жилого будинку останнього, чим порушено вимоги п.3.25. Державних будівельних норм ""Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень (ДБМ 360-92)", затверджених наказом Мінінвестбуду України від 17 квітня 1992 року, відповідно до яких для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої земельної ділянки від найбільш виступної конструкції стіни будівлі повинна бути не менше 1,0 м.

Безпідставними є доводи апелянта і про те, що суд, приймаючи рішення щодо зобов'язання відповідача знести огорожу, вийшов за межі позовних вимог.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначено, що відповідачем з порушенням вимог п.3.25. ДБН 360-92 зведено металеву огорожу, яка впирається в боковий фасад його жилого будинку і перешкоджає йому здійснювати його поточний ремонт. Позивач просив суд зобов'язати відповідача знести об'єкт самочинного будівництва.

В судовому засіданні ОСОБА_1 уточнив свої вимоги і просив суд зобов'язати відповідача знести сарай та огорожу (а.с.61).

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляції не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.307, 308, 314 ЦПК України , колегія суддів _-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 24 липня 2006 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :/пі дпис/

Судді: /підписи/