апеляційний суд чернівецької області

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці 13 вересня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області в складі:

Головуючого: Винту Ю.М.

Суддів: Сулятицької М.М., Половінкіної Н.Ю.

Секретаря: Брензило В.В.

За участю: представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах Полтавського військового інституту зв"язку до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з навчанням та утриманням у вищому навчальному закладі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10 липня 2006 року, -

встановила  :

У травні 2006 року військовий прокурор Полтавського гарнізону, діючи в інтересах Полтавського військового інституту зв"язку звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з навчанням та утриманням у вищому навчальному закладі.

Посилався на те, що Полтавський військовий інститут зв"язку є складовою частиною Збройних Сил України, керівництво ним здійснює Міністерство оборони України, курсанти, які навчаються в інституті, перебувають на повному державному забезпеченні. Кошти, які витрачаються на їх навчання, є державними.

17.07.2001 року наказом НОМЕР_1 начальника Полтавського військового інституту зв"язку ОСОБА_1 було зараховано на 1-й курс інституту. 26.10.2002 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі начальника військового інституту зв"язку було укладено контракт, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов'язувався проходити військову службу у ПВІЗ протягом трьох років, сумлінно виконувати вимоги статутів ЗС України, накази командирів та начальників, свої службові обов'язки. Після закінчення навчання зобов'язувався проходити військову службу в ЗС України на офіцерських

Справа № 22ц-709 2006 р.                                 Головуючий у І інстанції

Категорія:   11                                                                 Богдан                           СІ.

Доповідач: Сулятицька М.М

посадах протягом 5-ти років.

Однак 31 березня 2005 року ОСОБА_1 власноручно написав рапорт на ім'я начальника інституту з проханням відрахувати його з ПВІЗ за власним бажанням.

22.04.2005р. на підставі цього рапорту, а також протоколу засідання вченої ради від 4.04.2005р. наказом начальника Полтавського військового інституту зв"язку №93 ОСОБА_1 був відрахований з інституту.

На навчання та утримання ОСОБА_1 державою було витрачено бюджетні кошти в розмірі 11544 грн. 10 коп.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Полтавського військового інституту зв"язку витрати в сумі 11544 грн. 10 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 липня 2006 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Полтавського військового інституту зв"язку витрати, пов'язані з його навчанням та утриманням у вищому навчальному закладі в сумі 11544грн. 10 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 115грн. 44 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити Військовій прокуратурі Полтавського гарнізону в позові.

Вважає рішення незаконним, постановленим з порушенням вимог матеріального та процесуального права, є суперечливим за своїм змістом, висновки суду не відповідають матеріалам та обставинам справи.

Постановляючи рішення, суд виходив з того, відповідач розірвав контракт з Полтавським військовим інститутом зв"язку з неповажних причин. Однак він подав рапорт про відрахування з інституту внаслідок тяжких сімейних обставин. Вказує, що не в змозі виплачувати борг за навчання Полтавському військовому інституту зв"язку. Суд не перевірив належним чином його доводи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору по суті.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача про зміст оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до п.84 Положення про порядок проходження військової служби (навчання) за контрактом у Збройних Силах України курсантами (слухачами) вищих навчальних закладів, затвердженого Указом Президента України від 7 січня 2001р. №1053/2001, курсанти у разі розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та у разі відмови від подальшого продовження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення навчального закладу, підрозділу, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим військовим формуванням, витрати, пов'язані з навчанням і утриманням у вищому військовому навчальному закладі, підрозділі.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 31 березня 2005р. подав рапорт про відрахування його з Полтавського вищого військового інституту за власним бажанням. На підставі цього рапорту з ним було розірвано контракт та виключено із списків особового складу інституту, що підтверджується наказом начальника Полтавського військового інституту зв"язку від 22 квітня 2005р.

Рапорт про звільнення за власним бажанням та розірвання контракту з цих підстав ним не оспорені в судовому порядку.

Доводи апелянта про те, що з ним розірвано контракт з підстав тяжкого сімейного становища, а не через небажання продовжувати навчання, є безпідставними. ОСОБА_1 не подав суду доказів про те, що при подачі рапорту про відрахування з вищого військового навчального закладу за власним бажанням подавав документи про його тяжке сімейне становище.

Крім того, з наявних у справі доказів видно, що на час розірвання контракту мати відповідача ОСОБА_3 була інвалідом третьої групи, обмежено працездатною. Побутову травму вона отримала 23 серпня 2005р., тобто після відрахування ОСОБА_1 з вищого військового навчального закладу.

Вказане підтверджується довідкою МСЕК №НОМЕР_2 (а.с.23).

З таких міркувань суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов та стягнув з відповідача державні кошти, витрачені на його навчання та утримання у зв"язку з розірванням контракту через його небажання продовжувати навчання у Полтавському вищому військовому інституті.

Підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись п.1 ч.І ст.307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: