АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 вересня 2006 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого: Міцнея В.Ф.
суддів: Заводян К.І., Половінкіної Н.Ю.
секретаря: Малої І.М.
за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідачів - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору дарування та визнання права власності на частину квартири, поділ квартири, стягнення грошової компенсації, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30 травня 2006 року,-
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору дарування та визнання права власності на частину квартири, поділ квартири, стягнення грошової компенсації. Посилався на те, що з 24 березня 1974 року по 3 вересня 1997 року та з 11 жовтня 1997 року по 13 листопада 2002 року перебував з відповідачкою ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_6. На підставі рішення виконкому Чернівецької міської ради від 18 "серпня 1981 року йому було видано ордер на квартиру АДРЕСА_1, в якій він проживає з відповідачкою та ОСОБА_6. В липні 1995 року відповідачі виїхали до Греції на заробітки, а червні 1996 року туди ж виїхав він з молодшим сином ОСОБА_7. У квітні 1997 року він повернувся додому, а в травні 1997 року повернулися і відповідачка з сином ОСОБА_7. Оскільки в Греції вони перебували з простроченою туристичною
справа 22ц - 622/06 Головуючий) 1 -й інстанції
категорія 2/5 Кирилюк Л.К.
Доповідач Міцней В.Ф.
візою і не могли в подальшому для виїзду за кордон використовувати закордонні паспорти, видані на прізвище "ІНФОРМАЦІЯ_1", він і відповідачка ОСОБА_5 вирішили фіктивно розірвати шлюб, а потім вдруге зареєструвати його та змінити прізвище. Рішенням Ленінського районного суду м. Чернівці від 12 червня 1997 року шлюб між ними було розірвано, а 3 вересня 1997року відповідачка зареєструвала розірвання шлюбу в Чернівецькому міському відділі ЗАГС. Однак і після цього вони продовжували проживати в одній квартирі, не припиняючи подружніх стосунків та ведення спільного господарства. 11 жовтня 1997 року повторно був зареєстрований шлюб між ними і після одруження йому було присвоєно прізвище "ІНФОРМАЦІЯ_1". В листопаді 1997 року вони разом знову виїхали на заробітки до Греції, де знаходилися до кінця серпня 2001 року, а в листопаді 2001 року повторно було розірвано шлюб між ними. 28 лютого 2003 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_8, з якою проживає у квартирі АДРЕСА_1. На початку березня 2003 року він звернувся до КЖРЕП № 18 м.Чернівці з приводу реєстрації дружини ОСОБА_8 у даній квартирі, але йому було відмовлено, оскільки ця квартира ще в 1997 році була приватизована відповідачкою ОСОБА_5 та сином ОСОБА_7, а квартира АДРЕСА_2 6 листопада 2001 року була подарована відповідачкою ОСОБА_5 відповідачу ОСОБА_3. Вважає, що спірна квартира придбана ним з відповідачкою ОСОБА_5 під час шлюбу за їх спільні кошти, а тому договір її дарування слід визнати частково недійсним, оскільки він суперечить вимогам ст.48 ЦК України 1963 року, ст. 16 Закону України "Про власність", ст.22 КпШС України. Внаслідок неправомірних дій відповідачки він позбавлений права власності на Уі частину спірної квартири. Просив визнати частково недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2, укладений 6 листопада 2001 рс*у між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, визнати за ним право власності на Уг частину цієї квартири, поділити її, виділивши її у власність ОСОБА_3, а на його користь стягнути з відповідача вартість Уі частини квартири в грошовому виразі.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30 травня 2006 року відмовлено в задоволенні позову за пропуском строку звернення до суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом норм процесуального права.
Вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що йому було відомо про факт дарування ОСОБА_5 спірної квартири ОСОБА_3 ще в 2001 році, є неправильним та помилковим, оскільки доказів, які б підтвердили цю обставину відповідачами не надано суду, а показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 є неправдивими.
Окрім того, на думку апелянта, невірним є посилання суду першої інстанції на ст.ст. 71, 76 ЦК України 1963 року, ст.ст. 256, 257, 261 чинного ЦК України та ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України.
Апелянт також вказує на те, що суд під час допиту свідків в порушення вимог ч.5 ст. 180 ЦПК України не попередив їх під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань.
Вважає, що суд в порушення вимог ст. 212 ЦПК України невірно встановив фактичні обставини справи і дав невірну оцінку доказам у справі.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги.
ОСОБА_3 та його і ОСОБА_5 представник апеляційну скаргу не визнали, вважають, що рішення суду є законним і підстав для його скасування немає.
Судова колегія вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити, а рішення суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд вірно виходив з того, що позивач без поважних причин пропустив строк для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права.
З матеріалів справи видно, що позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору дарування та визнання права власності на частину спірної квартири, поділ цієї квартири, стягнення грошової компенсації 7 липня 2005 року, а договір дарування зазначеної квартири було укладено між відповідачами 6 листопада 2001 року.
Відповідно до ст. 257 ЦК України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу протягом трьох років.
Перебіг позовної давності згідно з ч.і ст.261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Відповідач ОСОБА_3 та представник ОСОБА_5 пояснили в судовому засіданні, що квартира АДРЕСА_2 була придбана для відповідача на зароблені ним в Греції кошти. Договір купівлі-продажу цієї квартири був оформлений на ім'я ОСОБА_5, через те, що ОСОБА_3. в той час знаходився за межами України. Про ці обставини було відомо позивачу. Окрім того, позивачу було достовірно відомо про те, що 6 листопада 2001 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3. цю квартиру, оскільки 7 листопада 2001 року в квартирі АДРЕСА_1 вони разом з ним та сусідами святкували цю подію, а 22 листопада 2001 року в цій же квартирі позивач разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_11 відзначили цю подію.
Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 підтвердили в судовому засіданні той факт, що позивач був присутній при святкуванні в листопаді 2001 року в квартирі АДРЕСА_1 події дарування спірної квартири ОСОБА_3 і тому йому ще тоді стало достовірно відомо про те, що договір дарування був укладений між відповідачами 6 листопада 2001 року.
Апелянт на підтвердження своїх доводів про те, що показання вказаних свідків є неправдивими, не надав жодного доказу.
Безпідставними є ствердження апелянта про те, що зазначених свідків під час допиту не було судом попереджено під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань.
В матеріалах справи є розписки цих та інших свідків про попередження їх перед допитом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань (а.с.82-93).
Безпідставними є доводи апелянта про те, що судом неправильно застосовано положення ст.ст. 71, 76 ЦК України 1963 року, ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України.
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила глави 19 застосовується до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Строк пред'явлення позову про визнання договору дарування спірної квартири частково недійсним встановлений ст.71 ЦК України 1963 року, але цей строк сплив у листопаді 2004 року, тобто після набрання чинності новим ЦК України, а тому судом правильно застосовано вищевказані норми матеріального права.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляції не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 315 ЦПК України , колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30 травня 2006 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :/підпис/
Судді:/підписи/