АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2006 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого: Міцнея В.Ф.
суддів: Перепелюк Л.М., Чупікової В.В.
секретаря: Скрипник С.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1, прокурора Балицької Р.С.. представника Чернівецької обласної санітарно-епідеміологічної станції -Курілова В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міжрайонної природоохоронної прокуратури, третя особа на стороні відповідача -Чернівецька обласна санітарно-епідеміологічна станція, про визнання неправомірним припису, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27 червня 2006 року,-
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на припис Чернівецького міжрайонного природоохоронного прокурора від 23 жовтня 2002 року про усунення порушень вимог Закону України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" та відповідних санітарних правил шляхом зупинення діяльності по використанню передаючої антени, яка використовується для зв'язку із автомобілями таксі, посилаючись на те, що даний припис є безпідставним. Просив визнати вимоги Чернівецького міжрайонного природоохоронного прокурора щодо вжиття заходів по усуненню порушень вимог ст.ст.7, 24 Закону України ..Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" і відповідних державних санітарних правил та зупиненню діяльності по використанню передаючої антени неправомірними, а вказаний припис скасувати як незаконний.
справа 22а-193/06 Головуючий у 1 -й інстанції
категорій 14 38 Гончарова І.М.
Доповідач Міцней В.Ф.
Постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27 червня 2006 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано до спірних правовідносин положення п.2.4. „Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів" та п. 1.6.8. „Державних санітарних норм та правил захисту населення від впливу електромагнітного випромінювання", оскільки будівництвом та введенням в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів він не займається, а радіоелектронний прилад, який використовується ним в підприємницькій діяльності, не відноситься до радіотехнічного об'єкту, а є радіоелектронним засобом. Вважає невірним висновок суду про те, шо передаюча антена, яку він використовує в своїй діяльності, є стаціонарною радіопередавальною станцією, яка має вихід через антену в ефір, а тому незалежно від потужності є радіотехнічним об'єктом. Окрім того, судом не застосовано положення ст. 1 Закону України „Про радіочастотний ресурс", відповідно до якої радіоелектронний засіб це технічний засіб, призначений для передавання та/чи приймання електромагнітної енергії.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги.
Прокурор та представник Чернівецької обласної санітарно-епідеміологічної станції апеляційну скаргу не визнали, вважають, що постанова суду є законною і підстав для її скасування немає.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, вважає, шо апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити, а постанову суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції вірно виходив з того, що службою „Еліт-таксі" було порушено вимоги ст.ст.7, 24 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", п. 1.6.8. Державних санітарних норм та правил захисту населення від впливу електромагнітного випромінювання, що було підставою для винесення 23 жовтня 2002 року припису Чернівецьким міжрайонним природоохоронним прокурором директору цієї служби ОСОБА_1.Так, відповідно до ст.ст.7, 24 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані виконувати розпорядження і вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду, здійснювати заходи щодо захисту населення від шкідливого впливу неіонізуючих випромінювань, шуму, вібрацій та інших фізичних факторів. Використання джерел, що генерують зазначені фактори у виробництві, побуті та з іншою метою допускається за умови дотримання санітарних норм.
Згідно з п. 1.6.8. Державних санітарних норм та правил захисту населення від впливу електромагнітного випромінювання, затверджених Наказом міністерства охорони здоров'я України від 01.08.1996 р. № 239. кожен РТО (радіотехнічний об'єкт), який випромінює в навколишнє середовище електромагнітну енергію, повинен мати санітарний паспорт.
Судом встановлено, що служба „Еліт-таксі", порушуючи зазначені вимоги Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та Державних санітарних норм та правил захисту населення від впливу електромагнітного випромінювання, розпочала свою діяльність по використанню передаючої антени для зв'язку з автомобілями-таксі. до отримання дозволу на це від санітарно-епідеміологічної служби. Вказані порушення стали підставою для внесення 23 жовтня 2002 року припису Чернівецьким міжрайонним природоохоронним прокурором директору цієї служби ОСОБА_1. Апелянт заперечує необхідність отримання санітарного паспорту, посилаючись на те, що передаюча антена, яка використовується ним в підприємницькій діяльності, не відноситься до радіотехнічного об'єкту, а є радіоелектронним засобом. Однак ці доводи є необгрунтованими і спростовуються довідкою інституту гігієни та медичної екології ім.О.М.Марзеєва від 29 листопада 2002 року, з якої вбачається, що всі стаціонарні радіопередавальні станції, в тому числі і стаціонарні радіостанції таксі, що мають вихід через антену в ефір, незалежно від потужності є радіотехнічними об'єктами (а.с. 17).
Відповідно до п. 1.1.1. Державних санітарних норм та правил санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних полів, що створюються радіотехнічними об'єктами, визначають гігієнічні вимоги до передавальних радіо-, телевізійних станцій та інших об'єктів, які випромінюють електромагнітну енергію в навколишнє середовище.
Безпідставними є доводи апелянта про те, що судом не застосовано положення ст.1 Закону України "Про радіочастотний ресурс'", в якій дається визначення терміну "радіоелектронний засіб", оскільки в цій нормі не зазначено, що стаціонарні радіопередавальні станції, які мають вихід через антену в ефір, відносяться до радіоелектронного засобу.
Окрім того, відповідно до ст.4 цього Закону його дія поширюється на відносини між органами державної влади України, фізичними та юридичними особами щодо розподілу, виділення смуг радіочастот, користування радіочастотним ресурсом України.
Службу „Еліт-таксі" не можна віднести до користувачів радіочастотного ресурсу України, передбачених ст. 5 зазначеного Закону.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляції не дають підстав для її скасування та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27 червня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Головуючий :/підпис/
Судді: /підписи/