Справа № 2-3748/11  

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

08.11.2011 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

          Головуючого –судді  Шестакової З.С.

          при секретарі –         Пометій Є.Т.

          за участю позивача –  ОСОБА_1

відповідача -                ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, посилаючись на наступне.

11.06.1994 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб, від якого мають двох доньок. З 2005 року подружжя припинило ведення домашнього господарства, мешкають окремо у зв’язку з різними поглядами на побутові питання та сімейне життя. Майнового спору між ними немає. Діти за взаємною згодою проживатимуть з матір’ю. Оскільки подружжя втратило почуття поваги та кохання одне до одного, просить суд позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав. Відповідач проти задоволення позову не заперечувала.

Заслухавши сторін та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя.

          Згідно  ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як встановлено судом, з 11 червня 1994 року сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому Виконкомом Придніпровської сільської Ради народних депутатів Нікопольського району  Дніпропетровської області за актовим записом № 14. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Спільне життя не склалося, у зв’язку з чим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з листопада 2005 року мешкають окремо. Шлюб фактично розпався через різні погляди на побутові питання та сімейне життя, внаслідок чого подружжя втратило почуття поваги та кохання одне до одного. Майновий спір між ними відсутній. За взаємною домовленістю діти проживатимуть з матір’ю. Після розірвання шлюбу відповідач бажає залишити прізвище «ОСОБА_2».

Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що зберегти шлюб сторін неможливо.

Керуючись ст.ст. 105, 110, 112 СК України,  ст.ст.  213, 215, 226 ЦПК України,  суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу –задовольнити.       

           Шлюб, зареєстрований 11 червня 1994 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у Виконкомі Придніпровської сільської Ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області за актовим записом № 14 від якого є двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 –розірвати.

          Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишити прізвище «ОСОБА_2».

          На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Нікопольський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:З. С. Шестакова