ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" лютого 2012 р.Справа № 14/193-ПД-10
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого Андрєєвої Е.І.
Суддів: Ліпчанської Н.В.,
Мацюри П.Ф.,
При секретарі Подуст Л.В.,
за участю представників сторін:
від позивача – ОСОБА_2,
від відповідача – Колесника Ю.В.,
від третьої особи – не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4
на рішення господарського суду Херсонської області від 20.06.2011р.
по справі № 14/193-ПД-10
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_4
до Відкритого акціонерного товариства „Херсонський завод карданних валів”
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Херсонської товарної біржі „Альтер-Его”
про визнання недійсною угоди щодо розірвання договору купівлі-продажу, визнання права власності та витребування майна,
встановив:
15.10.2010р. Приватний підприємець ОСОБА_4 звернувся у господарський суд з позовом до ВАТ „Херсонський завод карданних валів”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Херсонська товарна біржа „Альтер-Его”. З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29.10.2010р., просить визнати недійсним договір № 1 щодо розірвання договору купівлі-продажу від 04.03.2002р. № 4610, за яким він придбав у ВАТ „Херсонський завод карданних валів” водну станцію літера "А", розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Позивач також просить визнати за ним право власності на вказане нерухоме майно та витребувати зазначене нерухоме майно у відповідача. В обґрунтування позовних вимог послався на те, що він не укладав спірного договору про розірвання договору купівлі-продажу спірного майна, а також не підписував акт від 02.04.2002р. прийому-передачі водної станції.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 20.06.2011р. (суддя Гридасов Ю.В.) у позові відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням, Приватний підприємець ОСОБА_4 його оскаржив в апеляційному порядку. Просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування вимог послався на його незаконність та на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2011р. призначалась комплексна судово-почеркознавча та судово-технічна експертизи, в зв’язку з чим провадження у справі зупинялось.
27.01.2012р. ВАТ „Херсонський завод карданних валів” та Херсонська товарна біржа „Альтер-Его” подали клопотання про призначення повторних експертиз.
Приймаючи до уваги, що необхідність у повторному проведенні експертних досліджень відсутня, судова колегія залишила дані клопотання без задоволення.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та відповідність прийнятого судом рішення вимогам чинного законодавства, апеляційний суд вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно матеріалам справи, 15.01.2002р. за ВАТ „Херсонський завод карданних валів” було зареєстровано право власності на водну станцію за адресою: затон № 3 р. Дніпро, про що видано відповідне свідоцтво про право власності від 15.01.2002р. за № 21.
04.03.2002р. між ВАТ „Херсонський завод карданних валів” (Продавець) та ПП ОСОБА_4 (Покупець) був укладений на Херсонській товарній біржі „Альтер-Его” договір купівлі-продажу нерухомого майна - водної станції літ. ,,а”, яка розташована у АДРЕСА_1, вартістю 12 000,00 гривень (п. 1.5. Договору), зі строком оплати - протягом 30 днів після підписання договору (п. 2.1. Договору). 15.05.2002р. даний договір був зареєстрований в Херсонському державному бюро технічної інвентаризації.
Згідно з п. 1.3. договору право власності на об'єкт переходить до Покупця з моменту підписання договору на Херсонській товарній біржі „Альтер-Его”, повної сплати вартості об'єкту і підписання акту прийому-передачі.
04.03.2002р. по акту прийому-передачі водна станція була передана від ВАТ „Херсонський завод карданних валів” до ПП ОСОБА_4
Як свідчать квитанції до прибуткового касового ордеру № 124 від 29.03.2002р., № 126 від 01.04.2002р., № 128 від 02.04.2002р., № 132 від 03.04.2002р., ПП ОСОБА_4 на виконання зобов'язань по договору здійснив повну оплату вартості майна.
02.04.2002р. між ВАТ „Херсонський завод карданних валів” та ПП ОСОБА_4 було укладено договір № 1 про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна № 4610 від 04.03.2002р. щодо водної станції.
02.04.2002р. по акту прийому-передачі водна станція була повернута від ПП ОСОБА_4 до ВАТ „Херсонський завод карданних валів”.
Пославшись на те, що з метою отримання кредиту, він звернувся на початку 2010 року до Херсонського державного бюро технічної інвентаризації з заявою щодо отримання витягу з реєстру права власності на об’єкти нерухомого майна, однак у відповідь одержав лист ХДБТІ від 14.06.2010р. за вих. № 958, яким повідомлялось про те, що водна станція літ. „а”, розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить ВАТ „Херсонський завод карданних валів” на підставі договору № 1 про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна № 4610 від 04.03.2002р., 15.10.2010р. ПП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору № 1 щодо розірвання договору купівлі-продажу від 04.03.2002р. № 4610. Також просить визнати за ним право власності на вказане нерухоме майно та витребувати зазначене нерухоме майно у відповідача. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він не укладав договору про розірвання договору купівлі-продажу спірного майна, а також не підписував акт від 02.04.2002р. прийому-передачі водної станції.
ВАТ „Херсонський завод карданних валів” не погодилось з заявленими вимогами. Послалось на те, що ВАТ „Херсонський завод карданних валів” є повноправним власником даного об'єкта нерухомості. Також зазначило, що договір купівлі-продажу спірного майна укладено сторонами 04.03.2002р. та за згодою сторін розірвано 02.04.2002р. за договором № 1. Крім того, на думку відповідача, позивачем порушено строк позовної давності. У підтвердження своїх заперечень, ВАТ „Херсонський завод карданних валів” надало копію листа, поданого гр. ОСОБА_4 до товарної біржі; копію листа з банківської установи про підтвердження повернення коштів на рахунок ПП ОСОБА_4; копію банківських виписок з підтвердженням повернення коштів та реєстру прийнятих на оплату документів; копію листа ХТБ „Альтер-Его” від 21.12.2010р.; копію витягу з журналу реєстрації правочинів; копію листа ВАТ „ХЗКВ” про розірвання договору; копію листа з ДПІ м. Херсона від 05.01.2011р., з якого слідує, що ВАТ „ХЗКВ” продовжував сплачувати земельний податок за земельну ділянку під АДРЕСА_1, водна станція з 2002 року до цього часу; копію листа УМВС України в Херсонській області № 4/1 від 26.04.2010р. та № 2/4-3425 від 02.11.2010р., з яких слідує, що за фактом відсутності оригіналу спірної угоди здійснювалась перевірка.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд послався на те, що позивачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не доведено обставин, що викладені ним у позовній заяві, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а саме, щодо не укладання ним договору про розірвання договору від 04.03.2002р. № 4610 купівлі-продажу спірного нерухомого майна.
Однак, з даними висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія, так як вони не відповідають фактичним обставинам справи, нормам процесуального та матеріального права.
Оскільки зазначені порушення господарських процесуальних норм у відповідності з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України тягнуть безумовне скасування рішення суду, то дане рішення підлягає скасуванню. На підставі п. 2 ст. 103 ГПК України апеляційний суд приймає нове рішення, яким позовні вимоги задовольняються, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 48 ЦК УРСР (який діяв на момент укладання спірної угоди) недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону. За загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення (ч. 1 ст. 59 ЦК УРСР).
Згідно з ч. 2 ст. 44 ЦК УРСР письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.
Приймаючи до уваги, що ПП ОСОБА_4 наполягав на тому, що він не підписував договір № 1 від 02.04.2002р. щодо розірвання договору купівлі-продажу від 04.03.2002р. № 4610 та не підписував акт від 02.04.2002р. прийому-передачі водної станції, судова колегія для вияснення даної обставини, яка має суттєве значення для правильного вирішення справи, ухвалою від 06.09.2011р. призначила комплексну судово-почеркознавчу та судово-технічну експертизи підписів у даному договорі та акті.
Висновками судових експертиз було встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4, розміщений у договорі № 1 від 02.04.2002р. про розірвання договору нерухомого майна, виконаний не самим ОСОБА_4, а іншою особою. Досліджуваний підпис виконаний з ретельним наслідуванням підпису ОСОБА_4 шляхом попереднього тренування.
Що стосується підпису від імені ОСОБА_4, розміщеного у акті від 02.04.2002р. прийому-передачі, то, як встановлено експертом, він нанесений факсимільним кліше, виготовленим фотополімерним способом, а не рукописним способом за допомогою пишучого приладу.
Крім того, як встановлено у судовому засіданні, про те, що спірний договір не підписувався та не укладався позивачем, свідчить і той факт, що 02.04. та 03.04.2002 р., тобто, в день укладання зазначеного договору та підписання акту про повернення водної станції та у наступний день, позивач, як і передбачено угодою за № 4610 від 04.03.2002р., квитанціями прибуткового касового ордеру за №№ 128 та 132 вніс останні платежі за договором купівлі-продажу, а відповідачем прийняті ці платежі, що вже саме по собі свідчить і є суттєвим доказом того, що позивач не укладав спірний договір і не повертав предмету купівлі.
Враховуючи те, що договір № 1 від 02.04.2002р. щодо розірвання договору купівлі-продажу від 04.03.2002р. № 4610 та акт від 02.04.2002р. прийому-передачі водної станції підписані не ОСОБА_4, позовні вимоги про визнання недійсним договору № 1 від 02.04.2002р. щодо розірвання договору купівлі-продажу від 04.03.2002р. № 4610, на підставі ст. 48 ЦК УРСР, підлягають задоволенню.
Що стосується вимог про визнання права власності на водну станцію літ. „а”, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, то судова колегія виходить з наступного.
Як свідчать матеріали справи, 04.03.2002р. на підставі договору купівлі-продажу, укладеному на Херсонській товарній біржі „Альтер-Его” між ВАТ „Херсонський завод карданних валів” (Продавець) та ПП ОСОБА_4 (Покупець), останній придбав нерухоме майно - водну станцію літ. ,,а”, яка розташована у АДРЕСА_1 вартістю 12 000,00 грн.
Пунктом 1.3. договору визначено, що право власності на об'єкт переходить до Покупця з моменту підписання договору на Херсонській товарній біржі „Альтер-Его”, повної сплати вартості об'єкту і підписання акту прийому-передачі.
Як вбачається з матеріалів справи, та чого не заперечують сторони, квитанціями до прибуткового касового ордеру № 124 від 29.03.2002р., № 126 від 01.04.2002р., № 128 від 02.04.2002р., № 132 від 03.04.2002р. ПП ОСОБА_4 оплатив вартість придбаного майна, а 04.03.2002р. по акту прийому-передачі, ВАТ „Херсонський завод карданних валів” передало ПП ОСОБА_4 водну станцію.
Відповідно до ст. 128 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги щодо визнання за ПП ОСОБА_4 права власності на водну станцію літ. ,,а”, яка розташована у АДРЕСА_1, також підлягають задоволенню.
Що стосується вимог про витребування зазначеного нерухомого майна - водної станції літ. ,,а”, яка розташована у АДРЕСА_1, у ВАТ „Херсонський завод карданних валів”, то судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 151 ЦК УРСР, якою визначено поняття зобов’язання та підстави його виникнення, передбачено, що в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-то: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.
Статтями 161 та 162 ЦК УРСР встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що водна станція літ. ,,а”, яка розташована у АДРЕСА_1, знаходиться у користуванні ВАТ „Херсонський завод карданних валів”, що ним не заперечується, в той час як її власником є ПП ОСОБА_4, позовні вимоги про витребування зазначеного майна у ВАТ „Херсонський завод карданних валів”, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується доводів та заперечень, викладених ВАТ „Херсонський завод карданних валів” та Херсонською товарною біржею „Альтер-Его” у поясненнях та запереченнях, то вони не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та висновками судових експертиз.
Суд не може прийняти до уваги твердження відповідача про порушення позивачем строків позовної давності, оскільки судом достовірно встановлено, що про порушення своїх інтересів позивачу стало відомо у 2010 році, при зверненні до Херсонського Державного бюро технічної інвентаризації, про що у постанові йдеться вище, а тому строки позовної давності ним не пропущені.
Господарські витрати покладаються на ВАТ „Херсонський завод карданних валів” у відповідності до ст. 49 ГПК України, а саме, стягується з ВАТ „Херсонський завод карданних валів” на користь Приватного підприємця ОСОБА_4 85,00 грн. державного мита за подання позовної заяви, 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, 70,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги, 3714,48 грн. (2194,92 грн. + 1519,56 грн.) витрат на оплату судових експертиз.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення господарського суду Херсонської області від 20.06.2011р. у справі № 14/193-ПД-10 скасувати.
Позов Приватного підприємця ОСОБА_4 задовольнити.
Визнати недійсним договір № 1 від 02.04.2002р. щодо розірвання договору купівлі-продажу від 04.03.2002р. № 4610 об’єкту нерухомості - водної станції літ. „а”, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений між Відкритим акціонерним товариством „Херсонський завод карданних валів” та Приватним підприємцем ОСОБА_4.
Визнати за Приватним підприємцем ОСОБА_4 право власності на об’єкт нерухомості - водну станцію літ. „а”, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство „Херсонський завод карданних валів” повернути Приватному підприємцю ОСОБА_4 за актом прийому-передачі об’єкт нерухомості - водну станцію літ. „а”, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Херсонський завод карданних валів” на користь Приватного підприємця ОСОБА_4 85,00 грн. державного мита за подання позовної заяви, 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, 70,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги, 3714,48 грн. (2194,92 грн. + 1519,56 грн.) витрат на оплату судових експертиз.
Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідні накази з зазначенням реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий Е.І. Андрєєва
Судді: Н.В. Ліпчанська
П.Ф. Мацюра
Постанова підписана 10.02.2012р.