26.01.2012 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2012 р. Справа № 2а/0470/11108/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКонєвої С.О. < Текст >
при секретаріТроценко О.О.
за участю представників сторін:
від заявника: Колот В.В. < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровська міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачний Будинок" про стягнення 1182 грн. 47 коп.
ВСТАНОВИВ:
05.09.2011р. Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області звернулася з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смачний будинок» та просить стягнути кошти у сумі 1182,47 грн. з рахунків платника податків відповідача.
Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що відповідач знаходиться на податковому обліку в Дніпропетровській міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області та має податковий борг в сумі 1182,47 грн., який виник на підставі податкового повідомлення – рішення № 0001101542, № 0001181541 від 27.04.2011р., які були отримані відповідачем. Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України Дніпропетровською МДПІ Дніпропетровської області відповідачу було вручено особисто під підпис податкову вимогу від 04.07.2011р. за № 233 з вимогою сплатити податковий борг. Однак, відповідачем у строки встановлені Податковим кодексом України вище зазначена сума податкового боргу сплачена не була, у зв’язку з чим заявник і просить її стягнути в судовому порядку посилаючись на ст.ст. 54, 57, 59, 87, 95 Податкового кодексу України.
Представник заявника в судовому засіданні подання підтримав і просив його задовольнити.
Відповідач в судове засідання 07.09.2011р., 23.09.2011р., 24.10.2011р., 14.11.2011р., 05.12.2011р. та 16.01.2012р. не з’явився, причину неявки не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 73, 75).
Відповідач процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, з клопотанням про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не звернувся.
Враховуючи належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, скорочені строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявника, який приймав участь у судовому засіданні, а також всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується подання, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає вимоги заявника, викладені у поданні, такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб’єктом владних повноважень – є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (чинної до 01.01.2011р.) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядок встановлений законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.
Відповідно до п.20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010р. органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Тобто, позивач – орган державної податкової служби є суб’єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Пунктом 16.1.3 та п. 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов’язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітності та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірі, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Аналогічне передбачено і п. 36.1, 36.2 ст. 36 Податкового кодексу України згідно якого податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов’язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Смачний будинок» (код ЄДРПОУ 36276172) зареєстровано Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 11.12.2008р. за № 12031020000027532 та взято на облік як платник податків у Дніпропетровській міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області з 12.12.2008р. за № 4688, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 25.07.2011р. та довідкою позивача від 11.08.2009р. (а.с. 15, 27).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Смачний будинок» в порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» (чинних до 01.01.2011р.) має податковий борг перед бюджетом станом на 05.09.2011р. в сумі 1182,47 грн., що підтверджується даними особового рахунку відповідача від 05.09.2011р. (а.с. 26).
Згідно з п.1 ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних із нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.
Згідно п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, яким передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові та позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. П.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПКУ передбачено, що предметом документальної перевірки є, зокрема, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів.
Як встановлено судом, Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Смачний будинок» з питаня ненадання податкової звітності з ПДВ за травень – вересень 2010 р., за результатами якої складено акт № 726/152/36276172 від 09.11.2010р. (а.с. 19).
Перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000р. № 2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: не подано:
- податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, граничний строк подання якої – 21.06.2010р.;
- податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2009 року, граничний строк подання якої – 20.07.2009р.;
- податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року, граничний строк подання якої – 20.08.2010р.;
- податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року, граничний строк подання якої – 20.09.2010р.;
- податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року, граничний строк подання якої – 20.10.2010р.
На підставі вищезазначеного акту перевірки № 726/152/36276172 від 09.11.2010р. за вищевказане порушення податковим органом прийнято податкове повідомлення – рішення № 0001101542 від 27.04.2011р. на суму 850 грн., яке отримано поштою 01.06.2011р., що підтверджується копією поштового повідомлення та конверту у відповідності до п. 58.3 ст. 58 ПК України (а.с. 20 зворот).
Також, Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Смачний будинок» своєчасності подання податкової звітності з податку на прибуток за І півріччя 2010р., 9 місяців 2010р. та за 2010 р., за результатами якої складено акт № 89/1541/3627617 від 17.03.2011р. (а.с. 21).
Перевіркою встановлено порушення відповідачем пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 гл. 2 розділу 2 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI , п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994р. зі змінами та доповненнями, а саме: не подано:
- декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2010р., граничний строк подання якої – 09.08.2011р.;
- декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010р., граничний строк подання якої – 09.11.2011р.;
- декларацію з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, граничний строк подання якої – 09.02.2011р.
На підставі вищезазначеного акту перевірки № 89/1541/3627617 від 17.03.2011р. за вищевказане порушення податковим органом прийнято податкове повідомлення – рішення № 0001181541 від 27.04.2011р. на суму 341 грн., яке було направлено відповідачу поштою та отримано відповідачем у відповідності до вимог п. 58.3 ст. 58 ПК України, що підтверджується копією поштового конверту 22.06.2011р. (а.с 22).
Судом встановлено, що відповідач у визначені законом строки податкового борг у сумі 1182 грн. 47 коп. не сплатив, про що свідчать дані особового рахунку відповідача від 05.09.2011р. (а.с. 26).
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення – рішення.
Так, Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області, з метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу було винесено податкову вимогу форми «Ю» № 233 від 04.07.2011р на суму 845,98 грн., яку відповідач отримав 05.07.2011р., що підтверджується копією корінця податкової вимоги від 04.07.2011р. (а.с. 24).
Таким чином податковий борг у відповідача за двома податковими повідомленнями – рішеннями від 27.04.2011р. з урахуванням направленої податкової вимоги від 04.07.2011р., яка отримана відповідачем 05.07.2011р. виник 05.09.2011р.
Згідно даних по особовому рахунку відповідач станом на 05.09.2011р. має податковий борг, який становить 1182 грн. 47 коп., що підтверджується даними особового рахунку відповідача від 05.09.2011р. (а.с. 26).
Згідно п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п. 54.3.1 – 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідач в судове засідання не з’явився – 07.09.2011р., 23.09.2011р., 24.10.2011р., 14.11.2011р., 05.12.2011р. та 16.01.2012р., доказів сплати податкового боргу суду не надав, також не надав і доказів оскарження податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень у встановленому законом порядку, у зв’язку з чим податкове зобов’язання є узгодженим.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За викладеного, суд приходить до висновку, що подання позивача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, так як відповідачем порушені норми Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного до 01.01.2011р.), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного до 01.01.2011р.) .
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Подання Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смачний будинок» про стягнення 1182,47 грн. – задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Смачний будинок» (52001, Дніпропетровська область, м. Підгородне, вул. Тюменська, буд. 5, код ЄДРПОУ 36276172) на користь державного бюджету податковий борг у розмірі 1182,47 грн. (одна тисяча сто вісімдесят дві гривні 47 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 23.01.2012р.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адмініст
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.О. Конєва
< Текст >