15.09.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2011 р. Справа № 2а-15235/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М.В.,
при секретарі Лукашовій А.В.,
за участю:
представника позивача Мирош Б.Р.,
представника відповідача-1 Мирошниченко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»до Дніпропетровської митниці, Головного управління державного казначейства України у м.Києві, про визнання нечинним рішення, скасування картки відмови, стягнення коштів, -
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», яке 04.04.2011 року змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі – ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», позивач) звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Криворізької митниці, яку у зв’язку із припиненням 14.10.2010 року замінено правонаступником – Дніпропетровською митницею (далі – відповідач-1), Головного управління державного казначейства України у м. Києві (далі – відповідач-2), в якій просить:
- визнати нечинним Рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000383/1 від 19.05.2010 року;
- скасувати видану Криворізькою митницею Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00582 від 19.05.2010 року;
- стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у м. Києві на користь позивача кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 11066,18 грн.;
- стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у м. Києві на користь позивача кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 1495,61 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.05.2010 року позивач подав до Криворізької митниці вантажну митну декларацію форми МД-2 № 113050000/2010/003991 та декларацію митної вартості форми ДМВ-1 № 113050000/2010/003991, згідно яких позивач задекларував імпорт товару – цегла вогнетривка NO.27 Alko-85C за ціною 1,37 євро за одиницю товару, суміш жаробетонна за ціною 0,92 євро за одиницю товару та цегла вогнетривка NO.5 Kolas 130 за ціною 0,73 євро за одиницю товару. Митна вартість заявлена за ціною контракту. До ВМД для митного оформлення були надані документи, які підтверджують заявлену декларантом ціну товару. Криворізькою митницею безпідставно винесене Рішення про визначення митної вартості товарів від 19.05.2010 року із застосуванням 6 (резервного) методу, яким визначено вартість 1 одиниці товару – 1,4403 євро, 1,0541 євро, 1,3437 євро відповідно. Також без законних підстав Криворізькою митницею оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації. У зв’язку з прийняттям неправомірного рішення про визначення митної вартості товару за резервним методом позивач надмірно сплатив податок на додану вартість в сумі 11066,18 грн. та ввізне мито в сумі 1495,61 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх повністю.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечувала, обґрунтовуючи це тим, що під час здійснення перевірки заявленої декларантом митної вартості товарів в частині порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, що вже оформлені виявилося, що заявлена ціна товару: цегли вогнетривкої – 1,37 евро за кг. є нижчою ніж цегла вогнетривка цього ж виробника, цієї ж марки, що ввозилася на митну територію України (тобто, вже оформлені для вільного використання на митній території України) і становить 1,4403 евро за кг., жаробетонної суміші – 0,92 евро за кг. є нижчою ніж жаробетонна суміш цього ж виробника, цієї ж марки, що ввозилася на митну територію України (тобто, вже оформлені для вільного використання на митній території України) і становить 1,0541 евро за кг. та цегли вогнетривкої – 0,73 евро за кг. є нижчою ніж цегла вогнетривка цього ж виробника, цієї ж марки, що ввозилася на митну територію України (тобто, вже оформлені для вільного використання на митній території України) і становить 1,3437 евро за кг. Це стало підставою для більш детального вивчення даного питання. Згідно п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для їх підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 (далі – Порядок № 1766) для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов’язаний подати додаткові документи. Так, згідно п. 11 Порядку № 1766 посадовою особою відповідача було запропоновано декларанту, для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, надати додаткові документи, а саме: прайс-лист фірми виробника товару; калькуляцію фірми виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та копію ВМД країни відправлення. Згідно вимог даної Постанови декларанта ознайомлено з цим записом під підпис. Із запропонованих до надання для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів документів, декларантом надано лише прайс-лист на 2010 рік та копія експортної ВМД країни відправника товарів, інші запропоновані документи надано не було. Митницею при винесенні Рішення про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000383/1 від 19.05.2010 року використано інформацію про митну вартість ідентичних товарів, митна вартість яких була визначена за 6 методом і митне оформлення якого здійснювалось на митній території України найближчою датою, яка міститься в базі даних ЄАІС ДМСУ.
Представник відповідача-2 в судове засідання не з’явився, проте надав письмові заперечення, в яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що основною умовою повернення коштів є обов’язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету. У відповідача-2 відкрито лише депозитний рахунок митного органу 3734. Повернення платникам надмірно сплачених митних платежів здійснюється відповідно до Порядку повернення платником податків коштів, що обліковувався на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби від 20.07.2007 року № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 року за № 1097/14364. Казначейське обслуговування Криворізької митниці здійснюється в Головному управлінні Державного казначейства України у Дніпропетровській області, а в Головному управлінні Державного казначейства України у м. Києві знаходиться тільки депозитний рахунок 3734, рух коштів на кредит здійснюється митними органами, на дебет – організаціями-платниками.
Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши чинне законодавство та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що між ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» та фірмою «Alderston GB Limited», Лондон, Велика Британія, укладено зовнішньоекономічний контракт на поставку товару № 0212-SG02/10 від 12.02.2010 року (далі – Контракт).
19.05.2010 року позивач звернувся до Криворізької митниці для здійснення митного оформлення товару – цегла вогнетривка NO.27 Alko-85C за ціною 1,37 евро за одиницю товару, суміш жаробетонна за ціною 0,92 євро за одиницю товару та цегла вогнетривка NO.5 Kolas 130 за ціною 0,73 євро за одиницю товару. Товар був заявлений позивачем шляхом подання вантажної митної декларації МД-2 № 113050000/2010/003991 та декларації митної вартості форми ДМВ-1 №113050000/2010/003991 за ціною договору щодо товарів, які імпортуються відповідно до ст. 267 Митного кодексу України (далі – МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 40 МК України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.
Статтею 70 МК України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.
Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.
За статтею 72 МК України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.
Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.
Тобто, особи, які переміщують товари через митний кордон України зобов’язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
Документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органу, в розумінні Митного кодексу України, при: 1) перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України; 2) декларуванні товарів і транспортних засобів; 3) повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; 4) здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості –сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень МК України та інших нормативно –правових актів.
Пунктом 5 Порядку № 1766 встановлено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.
Для заявлення митної вартості товарів, визначеної із застосуванням одного з передбачених статтями 268 - 273 МК України методів визначення такої вартості: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, на основі додавання вартості (обчислена вартість) та резервного подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 2.
Згідно п. 7 Порядку № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Згідно ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При митному оформленні товару – цегла вогнетривка, суміш жаробетонна у митного органу виник сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару відповідно даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. Згідно даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи ціна вказаного товару значно вища ніж задекларована позивачем. Враховуючи наведене у митного органу були обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті.
Згідно ч. 2 ст. 265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов’язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Відповідно до ст. 88 МК України декларант зобов’язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.
При цьому, в рамках положень п.11 Порядку №1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов’язаний подати додаткові документи.
Термін подання додаткових документи становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх надання, за вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.
Посадовою особою відповідача-1 на зворотньому боці ДМВ вчинено напис про необхідність надання прайс-листа фірми-виробника та калькуляції фірми-виробника, Висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, копія ВМД країни-відправлення. Позивачем надано Криворізькій митниці листи Постачальника, прайс-лист виробника та експортна вантажно-митна декларація країни – відправника. Вказані документи не відображали дійсну митну вартість вказаного товару, а лише носили інформаційний характер. Інших витребуваних документів позивачем надано не було.
Згідно п.4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою КМУ від 09.06.1997 року № 574, митний орган не приймає ВМД для оформлення, якщо вона подається без повного пакету документів, в тому числі ненадання додаткових документів.
Згідно Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням ВМД, затвердженого наказом ДМСУ № 314 від 20.04.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 року за № 439/10719 та Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом ДМСУ № 1227 від 12.12.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 року за № 1562/11842, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадовій особі митного органу надано право відмовити в прийнятті ВМД, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням Картки відмови, зазначивши в неї вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, та митного оформлення.
Оскільки, митним органом неможливо здійснити завершення митного оформлення за наданими позивачем ВМД, на підставі п. 11 Порядку № 1766, Криворізькою митницею було відмовлено у митному оформленні і запропоновано позивачу скоригувати митну вартість згідно рішення про визначення митної вартості, що в подальшому позивачем було зроблено.
Якщо декларантом не надані в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх надання, то митний орган відповідно до статті 265 МК України, п.14 Порядку №1766, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми відповідач-1 має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявлення митної вартості товару, що підтверджується даними цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України та проведеним позивачем митним оформленням аналогічного товару за вищою митною вартістю. З урахуванням наведеного митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно Порядку №1766 та норм митного законодавства. При цьому відповідач-1, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, зокрема, прайс-листа фірми виробника, калькуляцію фірми виробника, однак, позивач відмовився використати надані митницею можливості щодо підтвердження заявленої митної вартості чи узгодження з митницею митної вартості спірного товару, не надав обґрунтувань та підстав щодо неможливості надання додаткових документів. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.
Подібна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 21.06.2011 р. по справі №К-31819/10 (головуючий – суддя Леонтович К.Г.).
У зв'язку з безмотивним ненаданням позивачем додаткових документів, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем. Суд погоджується з поясненнями представника відповідача щодо неможливості застосування послідовно інших методів та бере до уваги інформацію з бази даних ЄАІС ДМСУ про митну вартість товарів, що вже оформлені цього ж виробника, цієї ж марки, що ввозилася на митну територію України (тобто, вже оформлені для вільного використання на митній території України): цегли вогнетривкої - 1,4403 євро за кг., жаробетонної суміші - 1,0541 євро за кг. та цегли вогнетривкої – 1,3437 євро за кг.
При визначенні митної вартості товару за 6 методом митниця діяла відповідно до вимог ст. 266 МК України.
Таким чином, суд вважає, що приймаючи рішення про проведення митної оцінки і картку відмови в митному оформлені, Криворізька митниця діяла в межах повноважень та підставі вимог чинного законодавства.
Оскільки Криворізькою митницею правомірно відмовлено в митному оформлені товару та прийняте рішення про визначення митної вартості, у зв’язку з чим немає підстав для повернення сплачених згідно такого рішення сум.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення № 113000006/2010/000383/1 від 19.05.2010 року про визначення митної вартості товарів та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00582 від 19.05.2010 року Криворізька митниця діяла у межах та у спосіб передбачений чинним законодавством України.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету в особі Головного управління Державного казначейства у м. Києві надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 11066,18 грн. та надмірно сплаченого мита у розмірі 1495,61 грн., то вони також не підлягають задоволенню з огляду на правомірність рішення Криворізької митниці № 113000006/2010/000383/1 про визначення митної вартості товарів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про стягнення з Державного бюджету України судових витрат по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки позов не підлягає задоволенню, суд не вбачає підстав для стягнення судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 02 серпня 2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >М.В. Бондар
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >