Справа №22-977                                              Головуючий у 1 інст.Ковальов І.М.

Доповідач - Собіна І.М.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 жовтня 2006 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді  Малько О.С.

Суддів Оніпко О.В.,    Собіни І.М.

При секретарі судового засідання Сеньків Т.Б.

З участю відповідача та його представника, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 16 січня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном, витребування документів з чужого незаконного володіння та стягнення матеріальної і моральної шкоди,

встановила:

Рішенням Рівненського міського суду від 16 січня 2006 року позовні вимогиОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_1. припинити дії по перешкоджанню у здійсненні права користування, розпорядження майном щодо оформлення права власності на нього, шляхом поверненняОСОБА_2 документів на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, а саме: свідоцтва про право власності, технічний паспорт, будинкову книгу.

Стягнуто з ОСОБА_1. на користьОСОБА_2 4200гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 43 гривні судових витрат.

Врешті заявлених вимог відмовлено за недоведеністю.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на невірне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Суд посилається на норму права, яка передбачає витребування майна, а вирішує питання в порядку усунення перешкод.

Позивачка не довела перед судом, що він привласнив документи на квартиру і не повертає їй.

Заявою на ім'я начальника міського БТІ він лише повідомив про місце знаходження документів на квартиру після того, як сестра відмовилась спілкуватися з ним.

Невірним на його думку є висновок суду про стягнення на користь позивачки 4200гривень матеріальної шкоди заподіяної в наслідок порушення її права на підставі ч. 1 ст. 22 ЦК України, оскільки позивачка до нього не зверталась.

Окрім того, суд вирішив справу без його участі належним чином не повідомивши його жодного разу про час і місце слухання справи.

Просив оскаржуване рішення скасувати і ухвалити у справі нове рішення про відмовуОСОБА_2 у позові.

Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї прийшла до висновку, що вона підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Задовольняючи вимогуОСОБА_2 про витребування у відповідача: свідоцтва про право власності на квартиру, технічного паспорта і будинкової книги, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ОСОБА_1 є недоросовісним володільцим цього майна.

Судом встановлено, що позивачка є спадкоємцем за заповітами своїх батьків. Своєчасно прийняла спадщину шляхом подачі заяви в Першу Рівненську державну нотаріальну контору, яка зареєстрована під №70 і за наслідками розгляду якої заведено спадкову справу № 63.

Проте, отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом не має змоги через те, що відповідач недобросовісно володіє право-установлюючими документами на квартиру.

Згідно ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або  яка  є  добросовісним  володільцем     цього  майна.   У разі

невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Доводи апелянта про безпідставне стягнення з нього на користьОСОБА_2 4200гривень, є обгрунтованими оскільки, зазначені кошти є витратами, понесеними позивачкою у зв'язку із приїздом 7 липня 2005 року до нотаріуса для подачі заяви про прийняття спадщини, а не збитками позивачки пов'язаними з даремним її приїздом у м. Рівне. Доказів про те, щоОСОБА_2 по приїзду у м. Рівне зверталась до відповідача і останній відмовив їй у видачі документів на квартиру вона суду не надала.

За наведених обставин рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з відмовоюОСОБА_2 у позові.

Посилання ОСОБА_1. в апеляційній скарзі на те, що суд розглянув справу не повідомивши його про час і місце судового засідання не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи зокрема, на а.с. 18 є розписка про отримання повістки, а на а.с. 16 квитанція про направлення відповідачу виклику до суду.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 16 січня 2006 року змінити, скасувати посилання суду в резолютивній частині на стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4200гривень і в позові ОСОБА_2 в цій частині відмовити.

В решті рішення суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити рішення апеляційної інстанції і рішення місцевого суду до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з днянабрання   ним   законної   сили,   з   подачею   касаційної   скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.