Справа №22-937                                       Головуючий у Іінст.Бондаренко Н.В.

Доповідач - Собіна І.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 жовтня 2006 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді  Малько О.С.

Суддів  Оніпко О.В.,   Собіни І.М.

При секретарі судового засідання Сеньків Т.Б.

З участю ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3

і їхнього представника, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду від 10 травня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди,

встановила:

Рішенням Здолбунівського районного суду від 10 травня 2006 року ОСОБА_1 в позові відмовлено.

У поданій на це рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_1. вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вважає, що суд безпідставно не прийняв до уваги надані ним докази, а саме довідку із районної лікарні, акт судово-медичного обстеження, постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, які доводять заподіяння йому тілесних ушкоджень.

Суд не дав критичної оцінки поясненням допитаних ним свідків.

Відсутні були в розпорядженні суду і дані про те, що 6 жовтня 2005 року він мав якийсь інший конфлікт чи при будь-яких інших обставинах міг отримати тілесні ушкодження.

Просив оскаржуване рішення скасувати і ухвалити у справі нове рішення про задоволення його вимоги.

В судовому засіданні ОСОБА_1. свою апеляційну скаргу підтримав і дав пояснення в межах її доводів.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 апеляційної скарги не визнали і просили її відхилити.

Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї прийшла до висновку, що вона підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч. З ст. 213 ЦПК України обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції дослідивши та оцінивши надані сторонами докази з дотриманням вимог процесуального права постановив законне і обгрунтоване рішення.

Доводи позивача в судовому засіданні вийшли за межі позовної заяви і зводилися до намагання підтвердити факт нанесення йому тілесних ушкоджень відповідачами, що належало робити в порядку кримінального судочинства.

Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Письмові докази та показання свідків, які вони дали зі слів самого позивача не можуть бути розцінені, як достатні, які з переконливістю підтверджують факт нанесення позивачу тілесних ушкоджень саме ОСОБА_2

Оскільки, апеляційна скарга не спростовує правильності висновків суду наведених у рішенні, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду від 10 травня 2006 року відхилити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони мають право оскаржити ухвалу апеляційної інстанції і рішення місцевого суду до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня набрання законної сили цією ухвалою, з подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.