УКРАЇНА

Справа № 2-1345

           2008 р.

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м  У к р а ї н и

14  березня 2008р.              Краснолуцький міський суд Луганської області

у складі: головуючого - судді БОЙКО С.Л.

                при секретарі ТРОШИНОЇ Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Красний Луч справу за позовом ОСОБА_1  про стягнення  заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації, моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

що позивач звернувся в суд з дійсним позовом і в його обґрунтування пояснив, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем з 09.03.2004р., працюючи на посаді начальника Управління ВКГ виконкому Петровської міської Ради. Згідно наказу № 7-к  від 04.02.2008р. позивач був звільнений по ст.36 п.1 КЗпП України. При звільненні з позивачем не був зроблений повний розрахунок, тобто не була виплачена заробітна плата. У зв'язку з тим, що позивачу при розрахунку не була виплачена заробітна плата і розрахункові суми, він був змушений звернутися в суд з дійсним позовом і просить стягнути з відповідача на його користь розрахункову суму, середній заробіток за затримку розрахунку, компенсацію і моральну шкоду 10000грн., яку він обґрунтовує тим, що відповідач порушив трудове законодавство, позбавив його можливості реалізувати свої життєві потреби.

            У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги і просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 17020,39грн., середню зарплату за затримку розрахунку  у сумі 1100,00грн., компенсацію у сумі 1654,49грн. Також просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000грн., оскільки вважає, що діями відповідача йому заподіяні моральні страждання, що виразилися в тім, він не має змоги розпоряджатися своїми коштами, був порушений його нормальний образ життя.

            Представник відповідача позовні вимоги визнала частково і згодна на стягнення на користь позивача  заборгованість по заробітній платі у розмірі 2891,76грн., компенсації у сумі1654,49грн. У решті позовних вимог просить відмовити.

            Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

            Стаття 43 Конституції України у відповідності зі ст. 23 Загальної декларації прав людини проголосила право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею.

Як видно з матеріалів справи, згідно наказу № 12-к від 05.03.2004р. позивач був прийнятий на посаду начальника  Управління водопровідно-каналізаційного господарства виконкому Петровської міської Ради.

            Згідно наказу № 7-к від 04.02.2008р. позивач був звільнений по ст.36п.1КЗпП України.

Згідно ст.47 КЗпП України власник чи уповноважений їм орган зобов'язаний у день звільнення видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку і зробити з ним розрахунок у терміни, встановлені в ст.116 даного кодексу.

Цю саму вимогу містить і ст. 12 Конвенції №95 Міжнародної Організації Праці про охорону заробітної плати, згідно з якою при припиненні дії трудового договору з працівником проводиться остаточний розрахунок із виплатою всієї належної йому заробітної плати.

Борг по заробітній платі позивача складав на день звільнення 17020,39грн., що підтверджується довідкою № 76 від 12.02.2008р. Заробітна плата позивачу на день розгляду справи не виплачена повністю. Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у сумі 17020,39грн. 

Відповідно до Постанови КМУ № 472 від 20.12.1997р. відповідач зобов'язаний був нараховувати і виплачувати компенсацію втрати частини заробітку. Однак  цього не робив. Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини заробітку у розмірі  1654,49грн.

Згідно ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначених у ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинне виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

            Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999р. №13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, якщо при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільнені, судом буде встановлено, що в день звільнення працівнику не виплачена заробітна плата, то на підставі ст. 117  КЗпП України суд стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день постановлення рішення.

Як видно з представленого розрахунку середньомісячна заробітна плата позивача складає 1100,00грн. Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 1100,00грн. за один місяць.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 10000грн., посилаючись на те, що йому були заподіяні моральні страждання, викликані тим, що він був позбавлений джерела існування, відповідач позбавив його можливості реалізувати життєві потреби.

            Стаття 237-1 КЗпП України закріплює право працівника вимагати відшкодування  моральної шкоди якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз'яснень, даних в п.5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р. № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди”, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спорів про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного  зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. 

Відповідач не довів відсутність вини в несвоєчасні виплаті позивачу заробітної по заробітній платі, що є його обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України. При цьому суд створив всі умови для змагального процесу, роз'яснив відповідачеві його права та обов'язки.

Суд вважає, що в частині стягнення моральної шкоди вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в розмірі 3000грн.

Керуючись ст.ст.3,10 ЦПК Україна, ст. 43 Конституції України, ст. 23 Загальної декларації прав людини, ст.ст.47, 117, 237-1 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999р. №13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, п.5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р. № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди”, с у д

В И Р І Ш И В :

            Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

            Стягнути з Управління водопровідно-каналізаційного господарства виконкому Петровської міської Ради на користь ОСОБА_1:

·        заборгованість по зарплаті у сумі 17020,39грн.;

·        середній заробіток за затримку розрахунку у сумі 1100,00грн.;

·        компенсацію втрати частини заробітку у сумі 1654,49грн;

·        моральну шкоду у розмірі 3000грн.

            В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

            Стягнути з Управління водопровідно-каналізаційного господарства виконкому Петровської міської Ради судовий збір на користь держави у розмірі 51грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30грн.

            Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Луганської області до 14.04.2008р. через Краснолуцький суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Головуючий: