< Копия >
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
11.01.12Справа №2а-3689/11/2770
< Текст >, < Поле для ввода текста >
Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Лотова Ю.В., розлянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу Севастопольського міського центру зайнятості (вул. Руднєва, буд. 40, м. Севастополь, 99053); < Список > < Позивач в особі >
до ОСОБА_1 (АДРЕСА_2); < Список > < Відповідач в особі > < Текст >
про стягнення заборгованості,
Обставини справи:
15.11.2011 року Севастопольський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у розмірі 2 850,15 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12.12.2011 року відкрито провадження в адміністративної справі № 2а-3689/11/2770.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12.12.2011 року закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача надала заяву про розгляд справи у письмовому проваджені, позовні вимоги підтримала, позов просила задовольнити у повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000 року (далі Закон України № 1533), Закону України «Про зайнятість населення» 01.03.1991 року № 803-XII (далі по тексту Закон України № 803).
Відповідач у судове засідання не з’явилась, ухвали Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12.12.2011 року не виконала, письмового відзиву на позовну заяву з документальним та правовим обґрунтуванням своїх заперечень суду не надала, про причини неявки суд не повідомила, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд,
ВСТАНОВИВ:
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 18 Закону України № 803 встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України № 1533 Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
Згідно з ст. 12 Закону України № 1533 виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та його заступники є відповідно керівником та заступниками виконавчої дирекції Фонду. Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості. Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.
Закон України № 1533 містить спеціальні норми щодо порядку сплати, стягнення та застосування фінансових санкцій за порушення порядку сплати страхувальниками страхових внесків, і загальні, що стосуються вирішення у суді спорів, що виникають із правовідносин за цим Законом.
Згідно з п. 2 Положення про Севастопольський міський центр зайнятості, затвердженого директором Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України 15.10.1998 року, основним завданням позивача є реалізація державної політики зайнятості населення. Здійснення контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності.
Таким чином, позивач є суб’єктом владних повноважень, що має право звернутись до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг.
Враховуючи суб’єктивний склад сторін, вимоги ст. 17, 18 Кодексу адміністративного судочинства України, даний спір є справою адміністративної юрисдикції та повинен розглядатися Окружним адміністративним судом міста Севастополя.
Частинами 1 та 3 статті 1 Закону України № 803 встановлено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. В Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: крім іншого, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".
Згідно зі ст. 2 цього Закону безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Не можуть бути визнані безробітними, зокрема, громадяни, які мають право на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років та скористалися цим правом або досягли встановленого законом пенсійного віку.
Відповідно до п. 2, 3 ст. 36 Закону України № 1533 застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Судом встановлено, 02.03.2010 року ОСОБА_1 звернулась до позивача із заявою про вирішення питання її працевлаштування, надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. В заяві про надання статусу безробітного відповідач сказав, що він не отримує пенсію, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах.
Наказом Севастопольського міського центру зайнятості № НТ 100309 від 09.03.2010 року відповідачу надано статус безробітного із виплатою допомоги по безробіттю починаючи з 09.03.2010 року. Наказом № НТ 101018 від 18.10.2010 року відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю у зв’язку з поданням ОСОБА_1 письмової заяви про відмову від послуг ДСЗ відповідно до п.п. 10 п. 1 ст. 31 Закону України № 1533 та знято її з обліку з 18.10.2010 року відповідно до п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 14.02.2007 року № 219. Таким чином, виплата відповідачу допомоги по безробіттю фактично здійснювалась з 09.03.2011 року по 18.10.2010 року.
Статтею 12 Закону України № 1533 встановлено, що розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників
Севастопольським міським центром зайнятості проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_1 (акт № 47 від 11.10.2011 року). В ході перевірки встановлено, що Державною податковою адміністрацією України в процесі обміну інформацією були надані дані про те, що відповідачу призначена пенсія за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робот, професій, посад та показників з 29.08.2010 року.
Виходячи з вищевикладеного, допомога по безробіттю з 29.08.2010 року по 17.10.2010 року одержана відповідачем неправомірно та підлягає поверненню.
Судом встановлено, що за період з 29.08.2010 року по 17.10.2010 року ОСОБА_1 позивачем нарахована допомога по безробіттю у сумі 2850,15 грн., включаючи суму витрат, пов’язаних з послугами банку в розмірі 8,52 грн.
Севастопольським міським центром зайнятості був виданий наказ № 211 від 13.10.2011 року «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1.». 18.10.2011 року за вих. № 3629/05 на адресу відповідача був направлений лист (арк. с. 12) з копією наказу № 211 від 13.10.2011 року та пропозицією добровільно повернути суму виплаченого забезпечення та вартості наданих їй соціальних послуг. Вказане рішення на час розгляду справи ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не оскаржувалось, сума коштів, неправомірно виплачених відповідачеві, як допомога по безробіттю у розмірі 2850,15 грн. не сплачена.
Сума заборгованості судом встановлена, та підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Стягнути зі ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 99046) на користь Севастопольського міського центру зайнятості (вул. Руднєва, буд. 40, м. Севастополь, 99053) суму виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг у розмірі 2850,15 грн. (дві тисячі вісімсот п’ятдесят грн. 15 коп.)
Постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
< Текст >
Суддя < підпис > Ю.В. Лотова
< З оригіналом згідно >
Суддя < підпис > Ю.В. Лотова