27.08.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2011 р. Справа № 2а-15169/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М.В.,
при секретарі Лукашовій А.В.,
за участі:
представника позивача Самуськова Д.О.,
представника позивача Колпак О.А.,
представників відповідача-1 Ковальової Ю.М.,
представників відповідача-2 Муравйової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Алтай-Шина»до Дніпропетровської митниці, Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання нечинним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Алтай-Шина» (далі – ТОВ «Торговий дім «Алтай-Шина», позивач) звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Дніпропетровської митниці (далі – відповідач-1), Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області (далі – відповідач-2), в якій просить, з урахуванням уточнених позовних вимог від 19.04.2011 року:
- визнати нечинним та скасувати рішення № 11000000/2010/101643/2 про визначення митної вартості товарів;
- зобов’язати Дніпропетровську митницю застосувати митну вартість, заявлену декларантом;
- зобов’язати Головне управління державного казначейства України у Дніпропетровській області повернути надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 6720,06 грн. на користь позивача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до митниці для здійснення митного оформлення товару – сільгоспшина 15.5-38 Ф-2АД н.с. 8 (400-965) у кількості 40 шт. та автошина 165-13/6, 45-13 М – 145 кам. у кількості 1000 шт. Загальна сума вказаного товару становить 31356,00 доларів США, що підтверджується виставленим рахунком-фактурою (інвойсом) № 00000043 від 03.06.2010 року. 15.06.2010 року Дніпропетровською митницею прийнято рішення № 11000000/2010101643/2 про визначення митної вартості товарів, згідно до якого позивачем, на його думку, була здійснена надмірна сплата суми податку на додану вартість в розмірі 6729,06 грн. Позивач оскаржує рішення Дніпропетровської митниці № 11000000/2010101643/2 та вважає необґрунтованою надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 6720,06 грн.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позовні вимоги.
Представники відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечувала, обґрунтовуючи це тим, що відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для їх підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 20.12.2006 року № 1766 (далі – Порядок № 1766) декларант зобов’язаний подати банківські платіжні документи, а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Позивачем зазначених документів до митного органу не надано, а відомості щодо ваги товару, зазначені у вантажній та експортній митних деклараціях від 15.06.2010 року та 04.06.2010 року не дозволили здійснити чітку ідентифікацію кількісних (вагових) характеристик товару та не могли стати підставою для визначення митної вартості товару. Посадовою особою Дніпропетровської митниці вчинено запис про необхідність надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару відповідно до вимог п. 11 Порядку № 1766. У зв’язку з неможливістю надати додаткові документи у відповідності до п. 14 Порядку № 1766 відповідачем-1 визначна митна вартість згідно із законодавством та винесено Рішення про визначення митної вартості від 15.06.2010 року № 110000006/2010/101643/2.
Представник відповідача-2 просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що повернення митних платежів Державним казначейством здійснюється на підставі Висновку митного органу, що займався оформленням митної декларації. До відповідача-2 не надходило відповідного Висновку від відповідача-1. Відповідач-2 не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу в бюджетних відносинах. Таким чином, вимоги про стягнення з Головного управління є необґрунтованими.
Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши чинне законодавство та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що між ТОВ «Торговий дім «Алтай-Шина» та ТОВ «Шинекспо» укладено зовнішньоекономічний контракт на поставку товару № 12 від 21.03.2008 (далі – Контракт № 12).
15.06.2010 р. позивач звернувся до Дніпропетровської митниці для здійснення митного оформлення партії товару: товар 1 – «шини пневматичні гумові нові для легкових автомобілів» - 183016,10 грн.; товар 2 – «шини пневматичні гумові нові інші з протектором типу «ялинка» або подібними малюнками протектора для використання на сільськогосподарських або лісогосподарських транспортних засобах» - 79413,50 грн.
Митна вартість товару була заявлена шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ–1, за ціною договору (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України (далі – МК України).
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем надані наступні документи: облікова картка суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності від 10.02.2009 року № 11000/1/09/113771; акт про проведення митного органу товарів від 10.06.2010 року; накладна CMR від 03.06.2010 року № 0439337; калькуляція від 07.06.2010 року; рахунок фактура (інвойс) від 03.06.2010 року № 00000043; довідка про транспортні витрати від 26.05.2010 року № 2; зовнішньоекономічний договір від 21.03.2008 року № 12; додаткова угода від 25.12.2009 року № 8; додаткова угода від 01.03.2010 № 9; специфікація від 20.05.2010 року № 27; специфікація від 27.05.2010 року № 28; договір про перевезення від 01.12.2009 року № 01/12; договір про перевезення від 14.01.2010 року; договір про перевезення від 18.03.2010 року; довідка ДПІ Жовтневого району від 20.04.2010 року № 4; сертифікат відповідності від 11.05.2010 року UA 1.009.0039533-10; висновок експерта ТПП від 04.06.2010 року № 1/071830; сертифікат про походження товару від 04.06.2010 року № RUUA 0027071830; заява від 15.06.2010 року; сертифікат якості від 03.06.2010 року № 933; копія вантажної митної декларації іноземної країни від 04.06.2010 року № 10605020/040610/00042; ВМД, за якою було відмовлено в митному оформленні від 15.06.2010 року № 110000011/2010/112575.
Відповідно до положень ст. 41 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:
1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю;
2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян);
3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;
4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;
5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;
6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом;
7) використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.
Згідно до п. 2 Указу Президента України «Про Державну митну службу України» за № 1145/96 від 29.11.1996р. основними завданнями Держмитслужби є, зокрема, контроль за додержанням вимог митного законодавства України.
Порядок здійснення митного контролю визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до норм Митного кодексу України.
Відповідно до п. 15 ст. 1 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюється митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормати вно-правових актів з питань митної вартості, міжнародних договорів України, укладених в установленому порядку.
Згідно п. 5 ст. 41 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України
Статтею 60 МК України визначено, що перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, - це проведення митними органами на підприємствах дій щодо встановлення відповідності документації про зазначені товари і транспортні засоби вимогам, встановленим цим Кодексом та іншими законами України
Відповідно до Порядку № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість декларант зобов’язаний подати банківські платіжні документи, а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Згідно п. 6.1 Розділу 6 Контракту № 12 покупець зобов’язується здійснити 100 % передплату. Строк сплати 10 банківських діб на дату виставлення рахунку. Рахунок виставлено 03.06.2010 року.
Банківські платіжні документи, а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару позивачем надано не було.
Статтею 259 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 262 МК України та п. 3 Порядку № 1766 митна вартість товарів та метод її визначення декларуються під час митного оформлення таких товарів шляхом подання декларації митної вартості.
У вантажній митній декларації від 15.06.2010 року № 110000011/2010/112575 позивачем заявлено товар – «шини пневматичні гумові нові для легкових автомобілів»:
- у графі 35 (вага брутто) – 8040 кг.;
- у графі 38 (вага нетто) – 8040 кг.
В експортній декларації від 04.06.2010 року № 10605020/040610/0004239 позивачем заявлено товар – «шини пневматичні гумові нові»:
- у графі 35 (вага брутто) – 3796 кг.;
- у графі 38 (вага нетто) – 3796 кг.
З метою уточнення та правильного визначення митної вартості товару посадовою особою відділу контролю митної вартості Дніпропетровської митниці, що здійснювала перевірку даних, зазначених у ДМВ і її оформлення, відповідно до Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом Держмитслужби України від 02.12.2003 року № 828, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 19.12.2003 року за № 1192/8513, на аркуші № 1 ДМВ вчинено запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: копії рахунків від виробника, прайс-листи від виробника, калькуляція від виробника, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій щодо вартості сировини та подібних (аналогічних) товарів, інші документи щодо підтвердження митної вартості товару.
Згідно п. 11 Порядку № 1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Пунктом 13 Порядку № 1766 визначено, що декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.
15.06.2010 року ТОВ «Торговий дім «Алтай-Шина» вчинено запис: «Консультація проведена. Додаткові документи надати неможливо».
Відповідно до п. 14 Порядку № 1766 якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
15.06.2010 року посадовою особою Дніпропетровської митниці прийнято рішення № 11000000/2010/101643/2, відповідно до якого митну вартість скориговано:
- товар 1 – з 23122,98 дол. США до 25567,20 дол. США за одиницю;
- товар 2 – з 10033,42 дол. США до 11843,52 дол. США за одиницю.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 266 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Відповідно до норм статті 268 МК України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна походження; 4) виробник.
Відповідно до норм ст. 269 МК України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: 1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; 2) країна походження; 3) виробник. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.
Суд погоджується з позицією представника відповідача-1, що при застосуванні другого і третього методу визначення митної вартості товару митний орган використовує інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України про продаж ідентичних, подібних (аналогічних) товарів. Відсутність інформації в ЄАІС ДМСУ унеможливила застосування цих методів для визначення митної вартості товару. Методи на основі віднімання та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є об'єктивними, документально підтвердженими, такими що піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність необхідних документів унеможливила застосування четвертого і п’ятого методів визначення митної вартості товару.
Згідно ч. 1 ст. 273 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
18.06.2010 року відповідно до положень Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 12.12.2005 року № 1227 посадовою особою відповідача-1 оформлена Картка відмови № 110000011/0/02087, в якій зазначено про необхідність подання нової ВМД з митною вартістю відповідно до Рішення Дніпропетровської митниці.
Відповідно до ч. 3 ст. 264 МК України у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.
Згідно п. 2 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезені їх на митну територію України, затвердженим Наказом Держмитслужби України від 17.03.2008 року № 230 (далі – Порядок № 230) випуск товарів у вільний обіг здійснюється митним органом на підставі вантажної митної декларації, заповненої у звичайному порядку, а також інших документів, передбачених законодавством. При цьому в графі 47 ВМД зазначаються відповідні коди способу розрахунку. Подання декларації митної вартості цих товарів є обов'язковим.
Відповідно п. 10 Порядку № 230 митний орган здійснює митне оформлення на підставі поданих документів. У графу "Для відміток митного органу" декларації митної вартості (ДМВ-2) за формою згідно з додатком 2 до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 N 1766, посадовою особою митного органу, що здійснює митне оформлення таких товарів, уносяться такі записи: "контроль митної вартості після пропуску", а також "сплачено до бюджету" чи "гарантія банку" відповідно до обраного декларантом виду гарантійних зобов'язань. Записи завіряються особистим підписом посадової особи.
18.06.2010 року позивачем подано заяву № 30/2 про надання дозволу на митне оформлення вантажу під фінансову гарантію декларанта зі сплатою податків та зборів до Державного бюджету.
23.06.2010 року згідно ВМД № 110000011/2010/113337 товар випущено у вільний обіг.
23.06.2010 року листом Дніпропетровської митниці № 17-27-3/4270 повідомлено про те, що строк гарантійних зобов’язань не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.
У встановлений строк позивачем додаткові документи та інші відомості для підтвердження заявленої митної вартості до Дніпропетровської митниці на надані.
З огляду на вищенаведені законодавчі норми та досліджені в судовому засіданні докази, відповідач-1 має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. В даних спірних правовідносинах у Дніпропетровської митниці виник сумнів щодо правильності заявлення митної вартості товару, що підтверджується даними цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. З урахуванням наведеного, Дніпропетровська митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно Порядку №1766 та норм митного законодавства. При цьому відповідач-1, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак, позивач відмовився використати надані митницею можливості щодо підтвердження заявленої митної вартості чи узгодження з митницею митної вартості спірного товару, не надав обґрунтувань та підстав щодо неможливості надання додаткових документів. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено. У зв'язку з безмотивним ненаданням позивачем додаткових документів, відмовою надання додаткових документів, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем. При визначенні митної вартості товару за 6 методом Дніпропетровська митниця діяла відповідно до вимог ст. 266 МК України.
Подібна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 23.06.2011 р. по справі №К-16589/10 (головуючий – суддя Леонтович К.Г.).
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення № 11000000/2010/101643/2 про визначення митної вартості товарів відповідач-1 діяв у межах та у спосіб передбачений чинним законодавством України.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 6720,06 грн., то вони також не підлягають задоволенню з огляду на правомірність рішення Дніпропетровської митниці № 11000000/2010/101643/2 про визначення митної вартості товарів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про присудження за рахунок Державного бюджету України на користь позивача судових витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки позов не підлягає задоволенню, суд не вбачає підстав для стягнення судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 02 серпня 2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >М.В. Бондар
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >