28.12.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/12473/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКонєвої С.О. < Текст >
при секретаріТроценко О.О.
за участю представиків сторін:
від позивача:
від відповідача: Міняєв А.О.
Суржко Ю.В. < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОПАС-Нікополь»до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання рішення від 16.05.2011р. незаконним та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
04.10.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОПАС-Нікополь» звернулося з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська та просить:
- визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська, викладене в листі № 4716/02-14 від 16.05.2011р., про відмову в поверненні Товариству з обмеженою відповідальністю «ДОПАС-Нікополь» переплати зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду в сумі 37864,62 грн. – незаконним;
- зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ДОПАС-Нікополь» переплату по страхових внесках в сумі 37864,62 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.03.2011р. звернувся до відповідача з заявою № 1 про проведення перевірки та повернення зайво сплачених сум до Пенсійного фонду. З 28.04.2011р. по 29.04.2011р. відповідачем проведено перевірку та видано довідку № 050 від 29.04.2011р. Відповідно до додатку до виданої довідки в графі «переплата» по підприємству ТОВ «ДОПАС-Нікополь» значиться сума 37864,62 грн. 16.05.2011р. позивач звернувся до відповідача з заявою № 5 від 10.05.2011р. про повернення переплати по страхових внесках до Пенсійного фонду. Однак, відповідач листом № 4716/02-14 від 16.05.2011р. у задоволенні заяви позивача про повернення переплати по страхових внесках до Пенсійного фонду в сумі 37864 грн. 62 коп. відмовив. Позивач вважає, що своїм рішенням, викладеним в листі № 4716/02-14 від 16.05.2011р., відповідач порушив вимоги п.13 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-ІУ та право позивача на повернення переплати по страхових внесках до Пенсійного фонду. Крім того, позивач у поясненнях до позовної заяви від 02.11.2011р. посилається і на п.11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою ПФУ від 19.12.2003р. № 21-1, чинного до 01.01.2011р., яким встановлювався порядок повернення страхувальникам переплати по страхових внесках та зазначає, що таку ж саму процедуру повернення коштів містить і Порядок ведення органами ПФУ обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затверджений Постановою правління ПФУ від 27.09.2010р. № 21-2, який набрав чинності з 01.01.2011р., а тому вважає, що при розгляді даного позову необхідно застосувати аналогію закону або аналогію права відповідно до ч.7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник позивача в судовому засіданні вищезазначені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, у письмових запереченнях на позов просить відмовити в задоволенні адміністративного позову позивачеві щодо повернення надмірно сплачених страхових внесків в сумі 37864 грн. 62 коп. посилаючись на те, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є спеціальним законом, який регулює питання сплати страхових внесків до УПФУ та не поширює свою дію на податкові відносини. При цьому, відповідач зазначає, що відповідно до вимог п.4 ст. 18 вказаного Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Не визначає також підстав та не регулює порядок повернення сум єдиного податку Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003р. № 21-1. Також, Указом Президента України від 03.07.1998р. №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (зі змінами) було встановлено, що відділення Державного казначейства України перераховують до Пенсійного фонду України суми єдиного податку у розмірі 42%. Дія цього Указу розповсюджується на податкові правовідносини. Частина єдиного податку (42%), що надходить до ПФУ від органів Державного казначейства внаслідок його розмежування, зараховується в рахунок сплати страхових внесків за ті періоди, в яких платник здійснював витрати на оплату праці найманих працівників та нараховував страхові внески. Вище наведене не дає підстав вважати кошти, що надходять до фонду від Державного казначейства України як відрахування частини єдиного податку (42%), страховими внесками, які нараховуються та сплачуються страхувальниками у порядку та у строки визначені Законом. ТОВ «ДОПАС-Нікополь» сплачено єдиний податок, перерахування сум з якого до Пенсійного фонду здійснено у відповідності до Указу Президента від 03.07.1998р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», також повернення таких сум не передбачено Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а тому відповідач вважає, що вимоги позивача щодо повернення органом ПФУ грошової суми, що надійшла як відрахування єдиного податку не мають законних підстав.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 07.12.2011р.
У ході судового розгляду справи судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОПАС-Нікополь» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 13.11.2007р. та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська під реєстраційний номером 04060315956 з 14.11.2007р., про що свідчать копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 13.11.2007р., копія довідки № 15679 від 19.11.2007р., копія відповідного повідомлення про взяття на облік юридичної особи (а.с.22, 24-25).
Відповідно до копії свідоцтв № 0465008501 від 24.06.2010р. про право єдиного податку суб’єктом малого підприємництва – юридичною особою Серія Б № 487218 та № 0465009073 від 24.12.2010р. серія Б № 555548 – ТОВ «ДОПАС-Нікополь» перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності у Ш кварталі 2010р. та у 2011р. та сплачує єдиний податок за ставкою 10 відсотків. Позивач сплатив до Пенсійного фонду єдиний податок у розмірі 42% від сум коштів єдиного податку (а.с. 26-27, 47-50).
01.03.2011р. ТОВ «ДОПАС-Нікополь» звернулося до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська з заявою № 1 про проведення перевірки у зв’язку з переплатою, яка виникла у позивача по сплаті єдиного податку в 2010р. (а.с.5).
Управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська у період з 28.04.2011р. по 29.04.2011р. проведено перевірку ТОВ «ДОПАС-Нікополь» з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду з 01.01.2008р. по 31.01.2011р. за результатами якої фахівцями Пенсійного фонду складено довідку № 050 від 29.04.2011р. та у висновках зазначено про відсутність порушень (а.с.7-10).
Крім того, у додатку № 2 до вказаної довідки у графі 17 ( з наростаючим підсумком /+/, переплата /-/, недоїмка) вказана сума за 2010 рік у розмірі 37 864 грн. 62 коп. (а.с.11).
10.05.2011р. позивач звернувся до відповідача з листом № 5, який отриманий відповідачем 16.05.2011р., та просив повернути переплату по страхових внесках у Пенсійний фонд станом на 31.01.2011р. згідно довідки № 050 від 29.04.2011р. у розмірі 37864,62 грн.(а.с.12).
16.05.2011р. відповідач листом № 4716/02-14 відмовив позивачеві про повернення переплати (42%) з посиланням на те, що позивачем сплачено єдиний податок, перерахування сум з якого до Пенсійного фонду здійснено у відповідності до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. № 727/98 та повернення таких сум не передбачено Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(а.с.13).
Позивач вважає, що своїм рішенням, викладеним в листі № 4716/02-14 від 16.05.2011р. відповідач порушив вимоги п. 13 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-ІУ та право ТОВ «ДОПАС-Нікополь» на повернення переплати по страхових внесках до Пенсійного фонду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, порядок використання коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Пунктом 1 ч.1 ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яким, як і Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.
Матеріалами справи встановлено, що позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок за ставкою 10 % у Ш кварталі 2010р. та у 2011р. (а.с.26-27).
Слід зазначити, що обов'язок зі сплати страхових внесків або збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється певним статусом платника податку, нормативні акти, що регулюють діяльність осіб, які сплачують єдиний податок, не звільняють останніх від обов'язку сплати таких внесків.
Пунктом 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. № 727/98 передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
У той же час, приписами пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що положення пункту 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» стосовно звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суперечить закону, а тому при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.
Крім того, судом враховується, що ні Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», ні іншими нормативними актами не встановлено підстав та порядку зменшення розміру суми відрахування з єдиного податку, перерахованого суб'єктом підприємницької діяльності до держказначейства, а відповідач не наділений повноваженнями по здійсненню контролю за перерахованими грошовими коштами.
Щодо посилання представника позивача на п.11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 (чинного до 01.01.2011р.), як на підставу для повернення коштів, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 11.17 вказаної Інструкції, суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.
З аналізу вказаної норми вбачається, що повернення або зарахування в рахунок майбутніх платежів страхових внесків може здійснюватися лише щодо:
1) надміру сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування);
2) помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування).
Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач у спірний період припускав надмірну чи помилкову сплату єдиного податку. Не зазначено про наявність переплати позивачем страхових внесків і у довідці відповідача № 050 від 29.04.2011р., на яку посилається позивач у позові(а.с.7-10).
Посилання представника позивача на додаток № 2 до довідки, у якому ні би то зазначено про наявність переплати у позивача по сплаті страхових внесків у 2010 році у сумі 37864,62 грн. не можуть бути прийняті судом як докази переплати страхових внесків позивачем, оскільки графа 17 додатку № 2 до довідки містить посилання лише на відхилення та зазначено: «наростаючим підсумком /+/, переплата/-/, недоїмка», тоді як в зазначеній графі сума 37864,62 грн. не зазначена як переплата/-/ (а.с.11).
Таким чином, суд приходить до висновку, що положення п.11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України стосуються страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та не регулюють сплату єдиного податку.
Також, не регулює сплату єдиного податку і Порядок ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. № 21-2, який набрав чинності та діє з 01.01.2011р.
За визначенням ст.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», страхові внески – це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Пунктом 13 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду.
Крім того, у відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій ч бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Представник позивача у ході судового розгляду справи не повідомив суду про існування обставин, які свідчать про вчинення відповідачем дій, що суперечать вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивачем не підтверджено також належними доказами наявність у позивача переплати по страхових внесках, оскільки довідка № 050 від 29.04.2011р. посилань на переплату позивачем страхових внесків в сумі 37864,62 грн. не містить (а.с.7-10).
Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання рішення відповідача від 16.05.2011р. незаконним та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “ДОПАС-Нікополь” переплату зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до солідарної системи у розмірі 37864,62грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71,86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОПАС-Нікополь» до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання рішення від 16.05.2011р. незаконним та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 12 грудня 2011 року
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.О. Конєва
< Текст >