АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11-753,2006р.                      Головуючий по 1 інстанції Мунько Б.П.

Категорія: ст. 142 КК України 1960 року. Доповідач в апеляції     Демиденко А.І.

03 жовтня 2006 року             Колегія суддів судової палати у кримінальних

справах апеляційного суду Черкаської області у складі:

головуючого                               Демиденка А.І.

суддів                             Ятченка М.О., Щепоткіної В.В.

за участю

прокурора                                     Кругляк Н.М.

захисників                    ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5

обвинувачених                    ОСОБА_1. та ОСОБА_2

розглянула справу за апеляціями обвинувачених ОСОБА_1. і ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_4 на постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 20 червня 2006 року, якою кримінальна справа за ч.Зст.142 КК України (1960 року) відносно:

Парфьонова ОСОБА_6, раніше судимого та

ОСОБА_2, раніше судимого, -

направлена прокурору Черкаського району Черкаської області на додаткове розслідування. При цьому попередня міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишена без змін щодо кожного з цих обвинувачених.

З неї вбачається, що вищезгадані особи органами досудового слідства обвинувачуються у скоєнні розбійного нападу на помешкання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у АДРЕСА_1 в ніч на 30 березня 2000 року.

Направляючи справу на додаткове розслідування зі стадії судового слідства за клопотаннями представників потерпілих - ОСОБА_9 та ОСОБА_10., суд прийшов до висновку про те, що у ній має місце суттєва

2

неповнота з'ясування фактичних обставин справи органами досудового слідства. Зокрема, це стосується дослідження питання про обріз вогнепальної зброї як речового доказу у справі.

На думку суду має місце неконкретність висунутого органами досудового слідства обвинувачення, оскільки ні в постанові про притягнення кожного з цих осіб в якості обвинуваченого, ні в обвинувальному висновку не зазначено доби та часу скоєння розбійного нападу.

Незважаючи на те, що ОСОБА_1. у протоколі від 27 грудня 2005 року про оголошення йому його прав зазначив про бажання мати захисників як із числа професійних адвокатів, так і близьких родичів, органи досудового слідства залишили це питання без належного реагування, чим порушили його право на захист. Більше того, слідчий своєю постановою від 19 квітня 2006 року допустивши в якості захисника до участі у справі дружину обвинуваченого ОСОБА_1. - ОСОБА_11., не ознайомив її з матеріалами справи при виконанні у ній вимог, передбачених ст.ст. 218-220 КПК України.

а.с. 53-58, 133,190

В апеляціях обвинуваченого ОСОБА_1. та його захисника ОСОБА_4 порушується питання не тільки про неповноту досудового слідства, але і про те, що саме із-за цього відносно нього обрано занадто сувору міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просять врахувати це та те, що у них склалась сім'я, є на утриманні малолітня дитина і змінити цю міру на підписку про невиїзд.

В апеляції обвинуваченого ОСОБА_2 ставиться питання про скасування постанови суду як необгрунтованої і направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, кожного з апелянтів та захисника ОСОБА_3.. думку прокурора, вивчивши матеріали справи та обміркувавши над доводами вищезгаданих апеляцій, колегія суддів судової палати приходить до наступного.

За своїм змістом постанова суду узгоджується з вимогами ст. 281 КПК України. її мотивувальна частина об'єктивно висвітлює як неповноту досудового слідства, яку неможливо усунути під час судового слідства чи за рахунок судового доручення, так і істотні порушення кримінально-процесуального закону, пов'язані з грубим порушенням права на захист обвинуваченого ОСОБА_1.

Апеляційні вимоги обвинуваченого ОСОБА_2 не спростовують цих висновків суду. На сьогодні має місце суттєва неповнота з'ясування фактичних обставин у справі і ще не втрачена можливість дослідження питань, поставлених судом перед органами досудового слідства.

з

Апеляційні вимоги обвинуваченого ОСОБА_1. та його захисника про зміну щодо нього міри запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд не підлягають до задоволення, оскільки це питання на даний час об'єктивно вирішено судом першої інстанції і це рішення повністю узгоджується з вимогами ст.ст. 148, 150, 155 КПК України. У разі зміни обставин у справі на його користь, органи досудового слідства під час додаткового розслідування вправі вирішити це питання самостійно.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 362,366,382 КПК України, колегія суддів судової палати, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1. залишити без задоволення, а постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 20 червня 2006 року про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування щодо цих обвинувачених -без змін.