Справа № 22-Ц-4466 / 2006 p.

Категорія: відшкодування шкоди

Головуючий: 1 інстанції

Єрмоленко В.Б. Доповідач:    Даниленко В.М

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 вересня 2006 року

м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі: Головуючого - Луспеника Д.Д., суддів     -       Даниленка В.М., Швецової Л.А., при секретарі: Шевченко О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скар­гою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 чер­вня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2003 року ОСОБА_2 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної Й моральної шкоди, заподіяної йому в на­слідок ДТП.

В обгрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що 4.08.2003 року на перехресті вул. Осипенка та бульвару Б.Хмельницького в м. Харкові з вини водія автомобіля ВАЗ-2101 д\н - НОМЕР_1 ОСОБА_1, який знаходився в нетверезому стані, відбулася дорожньо-транспортна пригода, в наслідок якої було пошкоджено належний йому, позивачеві, автомобіль ВАЗ-21011 д\н- НОМЕР_2.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь:

· 7860,34 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної з ушкодженням автомобіля; -185 грн. витрат на проведення відповідного дослідження спеціалістом автотоварознавцем;

· 2000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної внаслідок ДТП моральної шкоди;

· 51 грн. сплаченого державного мита.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав заявлені вимоги та просив суд за­довольнити їх у повному обсязі.

При цьому він пояснив, що 4.08.2003 року близько 23 години 20 хвилин, рухаючись по бульвару Б.Хмельницького на автомобілі ВАЗ-21011 д\н- НОМЕР_2, який належить позивачеві, він зупинився перед перехрестям на забороняючий сигнал світлофора. В той же час в попутному напрямку позаду ньо­го рухався автомобіль ВАЗ-2101 д\н - НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1, який знаходя­чись в нетверезому стані, не справився з керуванням і допустив зіткнення з автомобілем позивача, запо­діявши тому значні технічні ушкодження.

Дорожньо-транспортна пригода на думку представника позивача, відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху.

Відповідач та його представник заявлений позов не визнали, пославшись на те, що причиною доро­жньо-транспортної пригоди став небезпечний маневр водія автомобіля ВАЗ-21011 д\н- НОМЕР_2.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.

Суд стягнув з відповідача на користь останнього 7860,34 грн. в рахунок відшкодування матеріаль­ної шкоди, завданої ушкодженням його автомобіля, 1000 грн. в рахунок відшкодування спричиненої мо­ральної шкоди, а також судові витрати:

·185 грн. витрат на проведення експертизи;

·370,83 грн. витрат, пов'язаних із явкою до суду;

·51 грн. сплаченого судового збору.

Крім того, суд стягнув з відповідача судовий збір і на користь держави в розмірі 27,60 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судом по справі рішенням, відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інста­нції.

При цьому в обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, однак лише частково, з наступних під­став.

Як встановлено по справі, 4 серпня 2003 року близько 23.00 години на перехресті вул. Осипенка та бульвару Б.Хмельницького в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів ВАЗ-2101 д\н - НОМЕР_1 та ВАЗ-21011 д\н - НОМЕР_2 під керуванням водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_3, відповідно.

Причиною цього ДТП стало порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1, який знаходячись у стані сп'яніння, неправильно вибрав швидкість руху на мокрій дорозі, в зв'язку з чим до­пустив зіткнення з автомобілем позивача, що стояв на проїжджій частині перед світлофором.

Внаслідок ДТП автомобілю ВАЗ-21011 д\н - НОМЕР_2, що належить позивачеві, були спричинені механічні ушкодження.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині відшкодування спричиненої йому внаслідок ДТП матеріальної шкоди в загальній сумі 7860,34 грн., районний суд виходив із положень ст. 1166 ЦК України та послався на висновок спеціаліста - товарознавця від 29.08.2003 року (а.с. 36-39).

Однак, з таким вирішенням цього питання судова колегія погодитися не може, оскільки в даному випадку суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, між тим неправильно застосував до виниклих спірних правовідносин норми матеріального права.

Так, згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2003 року), норми цього Кодек­су застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Дорожньо-транспортна ж пригода, яка була предметом розгляду районним судом, мала місце в сер­пні 2003 року, тобто до набрання чинності новим Цивільним Кодексом України, а тому суд першої ін­станції щодо підстав відповідальності за спричинену матеріальну шкоду повинен був застосувати ст. 440 ЦК України (1963 p.), оскільки права та обов'язки сторін виникли в момент завдання позивачеві матері­альної шкоди.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що порядок проведення судової автотова-рознавчої експертизи транспортних засобів затверджено Наказом Міністерства юстиції України № 60/5 від 1 жовтня 1999 року.

Цим же наказом затверджені й науково-методичні рекомендації з питань проведення автотовароз-навчої оцінки транспортних засобів (ТЗ) та визначення матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу.

Відповідно до п. 4.1.14. вказаних методичних рекомендацій, у випадку коли вартість відновлюваль-ного ремонту на момент оцінки перевищує залишкову вартість ТЗ, визначену з урахуванням процентно­го показника залишкової вартості на момент пошкодження ТЗ, то матеріальний збиток приймається в розмірі, що дорівнює дійсній залишковій вартості ТЗ на цей момент, оскільки такий ТЗ відновлювати економічно недоцільно.

         Як свідчить висновок спеціаліста товарознавця від 29.08.2003 року, матеріальна шкода, спричинена володільцю автомобіля ВАЗ-21011 д\н - НОМЕР_2, пошкодженого в наслідок ДТП, за його дійсною залишковою вартістю складає 2884,60 грн., оскільки відновлювальний ремонт цього транспортного за­собу є економічно недоцільним.

Однак, зазначені обставини залишилися поза увагою районного суду, а тому його рішення в частині визначення суми матеріальної шкоди, спричиненої позивачеві ушкодженням належного йому автомобі­ля в ДТП, не можна визнати цілком правильним і обгрунтованим, в зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне змінити це рішення суду першої інстанції, зменшивши суму матеріальної шкоди, яка підля­гає стягненню з відповідача на користь позивача з 7860,34 грн. до 2884,60 грн.

При цьому судова колегія застосовує ст. 440 ЦК України (1963 p.), тобто норму права, яка регулює спірні правовідносини та на яку посилався позивач при зверненні до суду за захистом своїх прав.

Крім того, судова колегія знаходить необхідним виключити з резолютивної частини судова рішення вказівку про стягнення з відповідача на користь позивача 185 грн. витрат на проведення експертизи по справі, а також 370,83 грн. витрат, пов'язаних з явкою представника позивача до суду, оскільки в мате­ріалах справи відсутні будь-які письмові докази в підтвердження здійснення таких витрат позивачем.

Що ж стосується доводів апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні документи про володіль­ця автомобіля ВАЗ-21011 д\н- НОМЕР_2, а тому залишилося спірним питання, чи є ОСОБА_2 на­лежним позивачем по справі, то ці його доводи колегія суддів оцінює критично, оскільки належність зазначеного транспортного засобу позивачеві ОСОБА_2 підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду, яка була складена працівниками ДАЇ за фактом ДТП, актом огляду пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу (а.с. 37), а крім того й дорученням на право керування ТЗ, виданим його володільцем ОСОБА_2 у вересні 2002 року громадянину ОСОБА_3 (а.с. 6).

Безпідставними є й посилання апелянта на можливість обопільної вини водіїв транспортних засобів у скоєнні ДТП, яке мало місце 4 серпня 2003 року, оскільки сторона відповідача від проведення по спра­ві призначеної за їх клопотанням судової автотехнічної експертизи фактично ухилилася, а вина ОСОБА_1 в ДТП підтверджується не тільки наявними матеріалами справи та матеріалами проведеного за фактом ДТП дізнання, а й особистою заявою відповідача до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15.09.2003 року, відповідно до якої він після вживання алкоголю не справився з керуванням транспортним засобом, в зв'язку з чим і допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-21011 д\н- НОМЕР_2, який стояв перед перехрестям на забороняючий сигнал світлофора.

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими й рішення суду першої інстанції, ухвалене за наслід­ками розгляду цивільно-правового спору, не спростовують.

Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ч. 1 п. 4, 313, 314, 316. 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 червня 2006 року - змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2884 (дві тисячі, вісімсот вісімдесят чотири) грн. 60 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної з ушкодженням його автомобіля внаслідок ДТП.

Стягнути з ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок Державного підприємства «Су­довий інформаційний центр» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 (тридцяти)гривень.

В іншій частині рішення суду першої інстанції, що стосується відшкодування позивачеві за рахунок відповідача спричиненої йому моральної шкоди та сплаченого ним судового збору (державного мита) в розмірі 51 грн. - залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: