Справа № 22-а - 4745/2006 р. Категорія звільнення з публічної служби
ПОСТАНОВА
Головуючий 1 інст. Бенедик А.П.
Доповідач Ларснок В.І.
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2006 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Міненкової Н.О.
суддів - Ларенка В. І., Гальянової І.Г.
при секретарі - Набоки О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційні скарги Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Дніпропетровської області, Міністерства Внутрішніх Справ України
на постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 4 липня 2006 року по адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління МВС України в Дніпропетровської області , Міністерства Внутрішніх Справ України - про скасування рішень суб'єктів владних повноважень, поновлення на посаді, стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу, стягнення суми моральної шкоди,
встановила:
15.06.2005 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду зі вказаною позовною заявою, яку 11.11.2005 року уточнив в порядку КАС України. Позивач зазначав, що в жовтні 2003 року , перебуваючи на лікарняному, в телефонній розмові зі своїми співробітниками він довідався про те, що його звільнено зі служби в органах внутрішніх справ з посади начальника управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Дніпропетровській області за порушення дисципліни. Його письмове звернення до керівництва УМВС України в Дніпропетровській області про ознайомлення з наказом, як і всі інші звернення, залишено без уваги, і тільки 13 червня 2005 року він був ознайомлений з витягом із наказу про звільнення в запас Збройних Сил України за п. „є" ст. 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Вважає наказ про його звільнення незаконним, так як порушення дисципліни, які б були підставою для звільнення, не вчиняв, оскільки він з 6 жовтня 2003 року перебував на лікуванні, а довідавшись від колег про своє звільнення, 15 жовтня 2003 року перервав лікування. Пояснень в нього ніхто не вимагав, результати службової перевірки йому невідомі. Просив поновити строк звернення до суду з позовом, оскільки пропустив його в зв'язку з несвоєчасним та неналежним ознайомленням з наказом про звільнення.
З урахуванням наведеного, позивач просив скасувати накази відповідачів про його звільнення, зобов'язати відповідачів поновити його на роботі на тій же посаді. Крім цього, просив стягнути з відповідачів на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу та 100 тисяч гривень на відшкодування моральної шкоди.
Представники відповідачів позов не визнали, пояснивши, що наказом начальника УМВС України в Дніпропетровської області НОМЕР_1 позивач звільнений з 21 жовтня 2003 року. Звільнення позивача зі служби проведено у чіткій відповідності до вимог діючого законодавства з урахуванням усіх обставин події, що сталася. Підставою для звільнення ОСОБА_1 став висновок службового розслідування факту порушення службової дисципліни полковником міліції ОСОБА_1, який з 5 вересня 2003 року не виходив на службу. Заходи щодо розшуку ОСОБА_1 позитивних наслідків не дали. В ході проведення перевірки було встановлено, що 20 вересня 2003 року ОСОБА_1 порушивши лікарняний та не попередивши керівництво УМВС в області, вилетів з аеропорту "Дніпропетровськ" до міста Анталія, Туреччина.
ОСОБА_1 грубо порушив вимоги Закону України "Про міліцію", Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, Дисциплінарного Статуту ОВС, Присяги працівника ОВС, Кодексу честі працівника ОВС України. Після звільнення ОСОБА_1 не прибув до УМВС України в області, не дивлячись на неодноразові повідомлення про необхідність прибути для отримання трудової книжки, військового квитка, проведення остаточного розрахунку та оформлення пенсії. Довідавшись про своє звільнення ще в жовтні 2003 року, він лише 15 червня 2005 року звернувся до суду за захистом своїх прав.
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 4 липня 2006 року поновлений пропущений строк звернення до адміністративного суду і адміністративний позов ОСОБА_1 в частині скасування рішень суб'єктів владних повноважень, поновлення на посаді та стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу задоволено повністю. Позов в частині стягнення моральної шкоди задоволено частково, в суми 15 тисяч гривень
В апеляційній скарзі відповідачі просять скасувати постанову районного суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Наводять ти ж доводи, що і в судовому засіданні.
Крім того заявили клопотання про відмову у задоволенні адміністративного позову у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, посилаючись на те, що ОСОБА_1 стало відомо про його звільнення у жовтні 2003 року, а до суду звернувся лише через два роки. Причин поважності пропуску строку суду не надав.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, та заяви про відмову у задоволенні адміністративного позову в зв'язку з пропушенням строку звернення до суду, - вважає за необхідне постанову суду відмінити та постановити нове рішення, яким відказати в позові позивачу у повному обсязі.
Ухвалюючи по адміністративній справі судове рішення , районний суд поновив ОСОБА_1 строк на звернення до суду. Суд виходив з того, що ОСОБА_1 наказом МВС України від 12 лютого 2003 року був призначений на посаду начальника управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України в Дніпропетровській області .Наказом УМВС України в Дніпропетровській області від ЗО жовтня 2003 року ОСОБА_1 звільнено в запас Збройних Сил України за порушення дисципліни з 14 жовтня 2003 року на підставі наказу МВС України від 14 жовтня 2003 року. На час його звільнення він хворів і згідно до ч.З ст.28 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ Української РСР дисциплінарне стягнення не може бути накладено у період перебування особи у відпустці чи під час ії хвороби. Службова перевірка проведена і висновок зроблено без пояснень самого ОСОБА_1, а стягнення накладено на нього у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ без дотримання вимог ст. 26 Дисциплінарного Статуту. ОСОБА_1 в період з 1990 року до 2003 року заохочувався 9 разів. У відповідності до вимог ст. 27 Дисциплінарного Статуту... звільнення є крайнім заходом дисциплінарного стягнення і може провадитись за систематичне порушення дисципліни або вчинення проступку , несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ. ОСОБА_1 не був ознайомлений з наказом про звільнення, а з витягом ознайомлений лише 13.06.2005 року.
Судова колегія з висновком суду про наявність у ОСОБА_1 поважних причин пропуску передбаченого ст. 99 КАС України річного строку для звернення до суду за захистом прав - ні згодна. Цей висновок не відповідає обставинам справи. Ст. 99 КАС України передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справі, у тому числі з позовної заяви самого позивача ОСОБА_1, про звільнення з роботи йому стало доведено у жовтні 2003 року. Однак з позовом до суду позивач звернувся 15 червня 2005 року, тобто через один рік 8 місяців.
Вимогу про поновлення пропущеного строку ОСОБА_1 у позовної заяві обґрунтовував тим, що з копіїй наказу про звільнення він був ознайомлений лише 13 червня 2005 року.
Задовольняючи позов у частині поновлення пропущеного строку, суд першої інстанції у якості поважних причин зазначив лише один факт - ознайомлення позивача з наказом про звільнення у червні 2005 року.
Однак аналіз встановлених судом обставин у їх сукупності свідчить про відсутність поважних причин пропуску позивачем строку для звернення до суду з позовом.
Згідно до ч.7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України - заяви і скарги у справах що виникають з адміністративно-правових відносин, і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, - розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. А тому згідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до суду за захистом прав особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня , коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Положення ст. 23 3 Кодексу законів про працю України, якою передбачено що строк позовної давності у справах про звільнення починається з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, - в даному випадку не застосовується.
Оскільки ОСОБА_1 був повідомлений про звільнення в жовтні 2003 року, з цього временні обчислюється річний строк для звернення до суду за захистом прав. Однак ОСОБА_1 звернувся до суду лише 15.06.2005 року. Він неодноразово виїжджав на відпочинок в Анталию, має вищу освіту, займав посаду керівника Управління МВС, - то судова колегія не вважає ії такою особою, що не знав про можливість , чи не міг скористатись правом на своєчасне звернення до суду з позовом.
Причину пропущенім строку звернення до суду судова колегія вважає не поважною. Знехтувавши встановленими законом вимогами щодо строків зверненням до суду ОСОБА_1 таким чином втратив право на судовий захист.
Позивачем не доведено, відповідно до вимог ст.71 КАС України , наявність поважних причин пропуску передбаченого законом строку.
Згідно до ч.І ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Представники відповідачів на цьому наполягають. Таким чином судова колегія не визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, і в позові ОСОБА_1 відмовляє.
За таких обставин постанова Комінтернівського районного суду м.Харкова від 4 липня 2006 року у відповідності з п.п. 1,2,3,4 ст.202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 196, п. З ст. 198, , 202, 205, 206 КАС України, судова колегія судової палати,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги , клопотання про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Дніпропетровській області, Міністерства Внутрішніх Справ України задовольнити.
Постанову Комінтернівського районного суду м.Харкова від 4 липня 2006 року скасувати .
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Дніпропетровській області, Міністерства Внутрішніх Справ Украіни про скасування рішень суб'єктів владних повноважень, поновлення на посаді, стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу, стягнення суми моральної шкоди відмовити.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий Судді