Справа № 22-ц -4042/2006р. Категорія: право власності
Головуючий 1 інст. - Харченко A.M. Доповідач - Солодков А.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2006 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого -Котелевець А.В.,
суддів: Кокоші В.В.,
Солодкова А.А.,
при секретарі - Полубан C.M., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третіх осіб: Відділу опіки та піклування служби у справах неповнолітніх Московської районної ради м. Харкова, приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на 2/3 частини квартири, -
встановила:
В жовтні 2005 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вказаним позовом.
Позивачка зазначала, що 04 вересня 1999 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2, від спільного життя з відповідачем мають доньку ОСОБА_5. В період спільного життя на спільні кошти на підставі договору купівлі-продажу від 02 серпня 2003 року ними була придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка була зареєстрована на ім'я відповідача. В квітні 2005 року відповідач був засуджений і згідно вироку суду з нього було стягнуто 10000 грн. на користь потерпілої. З метою збереження вказаної квартири, яка могла бути описана для погашення заборгованості, відповідач умовив її переоформити квартиру на ім'я його матері - ОСОБА_3 При цьому пообіцяв, що вони так само будуть мешкати в цій квартирі і вона залишиться в їх загальному користуванні. 14 серпня 2005 року на підставі договору дарування посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6, спірна квартира була переоформлена на ім'я ОСОБА_3. Після оформлення договору дарування відповідач ОСОБА_2 змінився, став наполягати на розлученні. Позивачка зрозуміла, що її ошукали, з метою позбавити її та малолітню дочку квартири.
В судовому засіданні в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 позов не визнали і пояснили, що квартира АДРЕСА_1 була придбана на кошти батьків відповідача. Згідно з вироком суду з відповідача було стягнуто 10000 грн., але борг він сплачує щомісячно, тому заради збереження спірної квартири не варто було оформлювати договір дарування. Вважали, що квартира належить батькам відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_7, у зв'язку з чим спірна квартира була подарована матері відповідача - ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_2 не заперечував, що в спірну квартиру батьки його до цього часу не вселилися. В позові просив відмовити в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала і пояснила, що за усною домовленістю з сином ОСОБА_2 вона та її чоловік ОСОБА_7 надали грошові кошти в розмірі 34000 грн. для придбання квартири АДРЕСА_1, але з дня купівлі вона з чоловіком в спірну квартиру не вселялися. Крім сина ОСОБА_2 у неї є дочка та троє внуків, спірна квартира була придбана також і з урахуванням їх інтересів. В позові просила відмовити в повному обсязі.
Представник третьої особи Відділу опіки та піклування служби у справах неповнолітніх Московської районної ради м. Харкова позов підтримала в частині визнання недійсним договору дарування від 14 серпня 2005 року, у зв'язку з тим, що малолітня ОСОБА_5, на цей час ніде не зареєстрована, її місцем проживання є спірна квартира АДРЕСА_1. В частині позову про визнання права власності на 2/3 частини вказаної квартири за ОСОБА_4 з урахуванням інтересів малолітньої ОСОБА_5 та 1/3 частини квартири за ОСОБА_2 покладалася на розсуд суду.
Представник третьої особи приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 вважала, що договір дарування від 14 серпня 2005 року складений відповідно з вимогами діючого законодавства, тому підстав вважати його недійсним немає.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07 червня 2006 року позовна заява ОСОБА_4 задоволена частково.
Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 14 серпня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, р. НОМЕР_1.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, що дії в інтересах відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
При цьому посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають суттєве значення для справи; висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом 1-ї інстанції правильно встановлені факти та відповідні їм правовідносини, а саме, що 04.09.1999 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, від якого народилася ОСОБА_5. В період шлюбу сторонами було придбано однокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1.
Вироком Московського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2005 року ОСОБА_2 було визнано винним у скоєні декількох злочинів та з нього стягнено на користь потерпілої 10000 грн.
14 серпня 2005 року між ОСОБА_2 т ОСОБА_3 було укладено договір дарування спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6, на укладання якого ОСОБА_4 дала нотаріально посвідчену згоду, як на майно, придбане в період шлюбу за спільні кошти.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03.11.2005 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було розірвано.
14.10.2005 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вказаним позовом, надавши, окрім іншого, акт КЖЕП 183 Московського району м. Харкова від цього ж числа про те, що в спірній квартирі з серпня 2003 року до цього часу проживає ОСОБА_4 разом із своєю дочкою . В судовому засіданні встановлено, і це не оспорюється сторонами, що ОСОБА_3 ані до(ані після укладання договору дарування у спірній квартирі не проживала.
Таким чином, суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що договір дарування спірної квартири був фіктивним , тобто таким, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим договором, і інших підстав для оформлення договору дарування , крім обставин , зазначених позивачем, як існування загрози втрати квартири внаслідок боргу її чоловіка, не було.
Визначаючи розмір задоволення позовних вимог, суд вірно виходив із того, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності, а їх частки є рівними.
Доказів того, що спірну квартиру придбано не за рахунок коштів, набутих подружжям під час шлюбу, відповідачами суду не надано.
Суд розглянув справу в межах позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303,304, 307 ч.І п. 1, 308, 312 ч.І п. 1, 313, 314 ч.І п.1, 315, 317 ЦПК України, судова колегія. -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя -
Судді -