АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Справа № 2-419/11
Провадження № 22-ц-/2090/246/2011 р. Головуючий І-ої інстанції: Прошутя І.Д.
Категорія: визнання приватизації недійсною Доповідач: Івах А.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого –Івах А.П.,
суддів – Пшенічної Л.В., Борової С.А.,
при секретарі –Чабан А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 4 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа –управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради про визнання приватизації квартири недійсною, -
в с т а н о в и л а:
У травні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, уточнивши який просила визнати недійсними: приватизацію квартири АДРЕСА_2; розпорядження управління комунального майна та приватизації від 20 грудня 2007 року № 16243 про безоплатну передачу квартири у власність ОСОБА_1; свідоцтво про право власності на квартиру, видане на ім’я ОСОБА_1 за реєстраційним номером 9-07-275147 від 20 грудня 2007 року; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану квартиру.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що на момент видачі виконавчим комітетом Харківської міської ради свідоцтва про право власності на житло у спірній квартирі фактично проживали та були зареєстровані вона і ОСОБА_1, які перебували у зареєстрованому шлюбі. Вважала, що відповідно до чинного законодавства право на приватизацію даної квартири мають особи, які постійно проживають у ній. Крім того, ОСОБА_1 7 червня 2006 року вже приймав участь у приватизації квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 4 листопада 2011 року позов задоволено частково.
Скасовано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2, видане виконавчим комітетом Харківської міської ради на ім’я ОСОБА_1 за реєстраційним № 9-07-275147 від 20 грудня 2007 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. При цьому посилається на порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, як це передбачається вимогами ст. 303 ЦПК України.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що право останньої на приватизацію спірного житла, як члена сім'ї наймача, що зареєстрована та фактично мешкала на момент приватизації з ним у спірній квартирі, порушено.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його без повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин справи, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 214 ЦПК України передбачає, що при вирішенні справи суд повинен: встановити наявність обставин (фактів), якими були обґрунтовані вимоги і заперечення, та підтвердити їх доказами, визначитися щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, а також щодо правових норм, які підлягають застосуванню до цих правовідносин.
За положеннями ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
По справі достовірно встановлено, що ОСОБА_1, будучи підполковником запасу та звільненим із військової служби за скороченням ВС та за станом здоров'я, з 1990 року складом сім'ї –1 особа перебував на квартирному обліку за списком першочергового отримання житла з урахуванням пільг військовослужбовці звільнених у запас (а. с. 93-94).
Згідно з ордером на жиле приміщення від 7 червня 2007 року за № 148336, виданим на підставі рішення Орджонікідзевського райвиконкому від 5 червня 2007 року № 141 ОСОБА_1 на сім'ю у складі одного чоловіка була надана квартира АДРЕСА_2 додатково до житлової площі у квартирі АДРЕСА_1, яка знаходиться на праві спільної (сумісної) власності, зі зняттям квартирного обліку у райвиконкомі (а. с. 84, 95).
6 липня 2007 року між сторонами було зареєстровано шлюб (а. с. 9).
11 липня 2007 року відповідача було зареєстровано за адресою спірної квартири (а. с. 8, 11).
За відомостями управління комунального майна та приватизації № 14028 від 26 грудня 2011 року заява ОСОБА_1 на приватизацію квартири надійшла до управління 19 листопада 2007 року.
Після цього, 21 листопада того ж року ОСОБА_2 було зареєстровано за адресою спірної квартири.
Розпорядженням органу приватизації Харківської міської ради від 20 грудня 2007 року, р. № 16243 квартира передана у приватну власність ОСОБА_1 На підставі цього розпорядження останньому 20 грудня 2007 року видане свідоцтво про право власності на цю квартиру (а. с. 81).
Виходячи із положень п. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.
Безоплатна передача житла здійснюється з розрахунку 21 кв. м. загальної площі на кожного наймача та додатково 10 кв. м. на сім'ю.
Статтею 8 вказаного закону встановлено, що передача квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Формально посилаючись на норми Закону та Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, яке на той час діяло та втратило чинність на підставі Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 396 від 16 грудня 2009 року, суд першої інстанції належним чином не перевірив підставінсть вимог позивачки, у своєму рішенні на виконання вимог ст. ст. 213, 215 ЦПК України не виклав чітких та вичерпних і безумовних висновків щодо доведеності юридичних фактів, що мають значення для справи, на підставі оцінки доказів відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України.
Так, відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як вимагає положення ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 60 ЦПК України передбачається, що кожна сторона зобов'язана довести ті сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судова колегія вважає, що позивачкою ОСОБА_2 суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів щодо порушення її прав.
При вирішенні спору судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що на момент оформлення відповідачем та подачі заяви на приватизацію квартири –19 листопада 2007 року, ОСОБА_2 мешкала та була зареєстрована у квартирі, що їй належала на праві власності і лише 21 листопада 2007 року, після подачі заяви, була зареєстрована у спірній квартирі та, що за Законом від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду»із подальшими змінами, яким визначено правові основи приватизації житла, до членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають у квартирі із наймачем, або за якими зберігається право на житло на момент введення в дію цього Закону.
Сам по собі факт перебування ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_1 не дає підстав вважати, що остання підпадає під дію п. 4 ст. 4, п. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»та є особою, що постійно проживала у квартирі.
Пунктами 23, 24, 26, 28, 31 Положення передбачалося, що оформлена заява на приватизацію квартири (будинку) з доданими до неї довідкою про склад сім'ї та займані приміщення, а також документом, що підтверджує право на пільгові умови приватизації, подаються громадянином до органу приватизації місцевої державної адміністрації, виконкому місцевої Ради народних депутатів, чи державного підприємства, організації, установи, де вони реєструються. Зареєстрована заява передається підприємству по оформленню документів. Орган приватизації, в разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані в залежності від складу сім'ї і розміру загальної площі квартири (будинку), оформляє розрахунки та видає розпорядження. При створенні підприємства по оформленню документів ця робота виконується вказаним підприємством (крім оформлення розпорядження). На підставі оформленого розпорядження орган приватизації готує паспорт на квартиру, а на одноквартирний будинок – паспорт на домоволодіння, свідоцтво про право власності на житло та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі. Відомості про реєстрацію права власності на житло, копії свідоцтв про право власності на житло та паспорт на квартиру (домоволодіння) передаються один раз в квартал органом приватизації до бюро технічної інвентаризації. Свідоцтво на право власності на квартиру (будинок) підлягає обов'язковій реєстрації в органах технічної інвентаризації. Строк оформлення документів від дати реєстрації заяви громадянина до видачі йому зареєстрованого свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) не повинен перевищувати одного місяця.
Вимогами Положення не передбачалося оновлення довідок про склад сім'ї з моменту реєстрації заяви про приватизацію житла і до видачі розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло.
Крім того, надавши повноваження бути її представниками та вести її справи у судових засіданнях ОСОБА_3, ОСОБА_4 та іншим (а. с. 75, 133) сама позивач у судові засідання жодного разу не з’явилася, у зв’язку з чим позбавила суди можливості належним чином перевірити наявність чи відсутність у неї права на приватизацію спірної квартири; чи використано нею право на приватизацію іншого житла (житлові чеки).
Висновок суду першої інстанції про задоволення позову не можна вважати правильним по суті, оскільки він не відповідає положенням ст. ст. 57, 58, 59 ЦПК України, конкретним обставинам справи, які підтверджені наявними у справі доказами.
Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
З урахуванням особливості та характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, судова колегія, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, доводи апеляційної скарги задовольнити.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 4 листопада 2011 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий –
Судді: