Справа № 22-4735 Головуючий у 1 інстанції Кляночкін О.В.
Категорія 40 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 липня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів Санікової О.С, Шамрило Л.Г.
при секретарі Степаненко В.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 3 квітня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до Першого воєнізованого гірничорятувального загону м.Горлівки про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Артемівського міськрайонного суду Донеької області від 3 квітня 2007 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Першого воєнізованого гірничорятувального загону м.Горлівки про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено, - та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неправильне застосування норм трудового права, а також на те, що судом не в повній мірі досліджені докази, які мають суттєве значення для справи і, зокрема на те, що суд не дослідив, що укладена угода від 1 жовтня 2004 року про продовження строку дії контракту не передбачала будь-яких змін до контракту шляхом викладення його умов у новій редакції і не звернув уваги на те, що дана угода вступала в силу з 4 січня 2005 року, в той час як дія додаткової угоди від 8 грудня 2003 року закінчилася 2 січня 2005 року, тому вважає, що трудовий договір між ним і відповідачем укладений на невизначений строк; крім того продовження терміну дії контракту повинно означати дату його закінчення 2 січня 2007 року, тому його звільнення з 31 грудня 2006 року є незаконним; суд допустився помилки, зробивши висновок, що неодноразове внесення узгоджених між сторонами змін до строку дії контракту не погіршило його становище як працівника, саме звільнення і погіршило його становище.
У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обгрунтованним.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно Закону України „Про аварійно-рятувальні служби" на підставі контракту №590 від 2 січня 2003 року ОСОБА_1 працював респираторщиком Першого воєнізованого гірничорятувального загону, строк дії за яким згідно п.20 був встановлений з 2 січня 2003 року по 3 січня 2004 року і
'продовжений угодами від 8 грудня 2003 року менш ніж за два місяці до його закінчення до 2 січня 2005 року та від 1 жовтня 2004 року на два роки з визначенням його конкретного терміну дії з 4 січня 2005 року по 31 грудня 2006 року і вступом відповідної угоди в силу починаючи з 4 січня 2005 року. Наказом командира Першого воєнізованого гірничорятувального загону м.Горлівки №120-к від 18 грудня 2006 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це індивідуальна угода між працівником і роботодавцем. Контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезбечення і організації праці, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись угодою сторін.
Згідно п.9 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою KM України від 19 березня 1994 року № 170, конракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за згодою сторін, складеною у письмовій формі. Згідно п.24 зазначеного Положення за два місяці до закінчення строку чинності контракту за угодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк.
Відповідно до ст. 36 ч.1 п.2 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ст.ст. 12, 23 Закону України „Про аварійно-рятувальні служби" і на підставі наказу клмандира Першого воєнізованого гірничорятувального загону м.Горлівки №2 від 2 січня 2003 року з позивачем 2 січня 2003 року був укладений контракт на один рік. Термін дії контракту був зазначений з 2 січня
2003 року до 3 січня 2004 року. Угодою від 8 грудня 2003 року умови дії контракту були
змінені, а саме строк дії контракту №590 від 2 січня 2003 року був продовжений до 2 січня
2005 року. Угодою від 1 жовтня 2004 року, тобто за три місяці до закінчення терміну дії
контракту, строк дії контракту №590 від 2 січня 2003 року був продовжений на два роки: з
4 січня 2005 року по 31 грудня 2006 року.
Підписавши контракт, позивач таким чином добровільно вступив у трудові правовідносини на умовах, передбачених контрактом, в т.ч. погодившись зі строком його дії; протягом дії контракта не оспорював його, не оспорював також угоди про зміну умов контракту і продовження строку дії контракту; більш того, підписавши угоду від 1 жовтня
2004 року він погодився з терміном дії контракту з 4 січня 2005 року по 31 грудня 2006
року і не наполягав на укладенні безстрокового договору, починаючи з 2 січня 2005 року.
Звільнений позивач був наказом від 18 грудня 2006 року з 31 грудня 2006 року, тобто після закінчення строку дії контракту; з наказом був ознайомлений.
Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача було здійснено з дотриманням норм КЗпП України. При цьому суд правильно визнав, що між сторонами був укладений строковий трудовий договір, оскільки строк дії договору (контракту) визначався конкретними датами. Висновки суду грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, а саме ст.36 п.2 КЗпП України.
Доводи апеляційної скарги позивача про незаконне звільнення з роботи не грунтуються на законі, оскільки в даному випадку мало місце припинення трудового договору у строк, обумовлений контрактом. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що після 2 січня
2005 року трудові відносини з позивачем вважаються укладеними на невизначений строк,
оскільки угодою від 1 жовтня 2004 року строк дії контракту був встановлений з 4 січня
січня 2005 року, а за попередньою угодою від 8 грудня 2003 року строк дії контракту
закінчувався 2 січня 2005 року є безпідставними, оскільки позивач продовжував фактично працювати до 31 грудня 2006 року на підставі одного єдиного контракту №590 від 2 січня 2003 року, який у подальшому не переукладався, а строк його дії тільки продовжувався, тобто строк дії контракту не переривався.
Доводи апеляційної скарги про те, що звільненням у зв'язку із закінченням строку дії контракту погіршилось його становище як працівника не грунтуються на законі, оскільки трудовим законодавством передбачено укладання трудового договору на підставі контракту, який передбачає конкретні строки його дії і позивач з умовами контракту, в т.ч.1 продовженням строків його дії, що передбачено законодавством, погоджувався.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст.303, 304, 307 ч.1 п.1,308,314 ч.1 п.1,315 України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 3 квітня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.