Справа № 22-4884/2007р. Головуючий в 1 інстанції Шавиріна Л.П.
Категорія 19 Доповідач Стельмах Н.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 липня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С, суддів Молчанова СІ., Рецебуринського Ю.Й., при секретарі Андрусь B.C., розглянув у відкритому судовому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за зустрічними позовами ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди і
встановив:
в апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 оспорюють обгрунтованість судового рішення, яким відмовлено в задоволенні її позову, і ставлять питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення позову, оскільки вважають, що викладенні в рішенні висновки не відповідають обставинам справи.
В засіданні апеляційного суду представники позивачки ОСОБА_2 і ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги і просили про її задоволення, часткове скасування судового рішення і задоволення позову ОСОБА_3, а представник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_5 заперечував проти доводів скарги і просив рішення суду залишити без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
25 лютого 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначала, що 25 серпня 2003 року з вини відповідача трапилося зіткнення транспортних засобів, внаслідок якого належній ій на праві власності автомашині БМВ-318-1, державний НОМЕР_1 спричинено технічні ушкодження, а їй матеріальну і моральну шкоду.
Вартість відновлювального ремонту машини складає 8744,45 грн., спричинену їй моральну шкоду вона оцінює в 4000 грн. і просить стягнути вказані суми з відповідача на свою користь, а також судові витрати в розмірі 128,44 грн.
30 квітня 2004 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 51-53) і зазначав, що 25 серпня 2003 року ДТП сталася з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем БМВ-318-1,
державний НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачам, і виїхав на зустрічну смугу руху, де машина зіткнулася з машиною ВАЗ 2101, державний НОМЕР_2, яка рухалася на зустріч під керуванням ОСОБА_2, що належить на праві власності ОСОБА_3.
Внаслідок зіткнення машину ВАЗ 21Q1 було розбито і вартість її відновлювального ремонту складає 7813,08 грн.
Крім того, йому було спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в 5000 грн. і просить вказані суми стягнути з відповідачів на свою користь у відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також 278,13 грн. судових витрат.
В липні 2004 року до суду звернулася з позовом ОСОБА_3 (а.с. 134-136), яка зазначала, що вона є власником автомашини ВАЗ 2101, державний НОМЕР_1 і просить суд ухвалити рішення, яким стягнути на її користь вартість відновлювального ремонту машини в розмірі 7813,08 грн. та у відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням її майна 5000 грн., а також судові витрати (а.с.134-135).
Рішенням Красноліманського районного суду Донецької області від 2 квітня 2007 року в задоволенні позовів відмовлено.
Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" №-6 від 27.03.92 р. з наступними змінами, особи, винними діями яких заподіяно шкоду джерелу підвищеної небезпеки і які самі не є потерпілими внслідок шкоди, заподіяної цим джерелом підвищеної небезпеки, відповідають за заподіяну шкоду на підставі ст. 440 ЦК України (в редакції 1963 року).
Згідно із ст. ст. 440, 440-1 ЦК України (в редакції 1963 року) матеріальна і моральна шкода, заподіяна майну громадянина, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, якщо вона не доведе, що шкоду заподіяно не з її вини.
При розгляді цієї справи судом застосовано норми ЦК України в редакції від 1 січня 2004 року, що не відповідає вимогам ст. 4 Прикінцевих та перехідних положень кодексу, оскільки спірні цивільні відносини між сторонами по цій справі
виникли 25 серпня 2003 року внаслідок ДТП та ушкодження транспортних засобів, що не мало продовження в часі.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд послався в рішенні на відсутність доказів вини в ДТП обох сторін, оскільки відтворенням в засіданні суду обставин ДТП встановлено невідповідність схеми ДТП, складеної працівниками міліції, обставинам ДТП, а встановити механізм зіткнення транспортних засобів, їх розташування на момент зіткнення, місце зіткнення суду не представилось можливим.
Апеляційний суд вважає, що такий висновок суду не відповідає обставинам справи і зроблений з порушенням норм процесуального права.
Зокрема, з пояснень позивача ОСОБА_2, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 вбачається, що ДТП трапилася внаслідок того, що машину БМВ, якою керував ОСОБА_2, внаслідок несправності лівого переднього колеса раптово кинуло на зустрічну смугу руху, де і сталося зіткнення з автомобілем ВАЗ, який рухався в зустрічному напрямі та опинився поруч з машиною БМВ.
Після чого ОСОБА_2 подзвонив по мобільному телефону і викликав ОСОБА_1, яка швидко приїхала на таксі з дитиною та свідком ОСОБА_8
Тільки після цього було викликано працівників ДАЇ, яких ОСОБА_2 повідомив, що за кермом машини БМВ знаходилася ОСОБА_1
Апеляційний суд вважає, що вказані пояснення відповідають дійності, оскільки є послідовними (а.с. 17, 28, 31,101 зв.-102,103-104) і узгодженими з іншими по справі, у той час, як докази надані ОСОБА_2 не є такими.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 тривалий час звератвся в різні інстанції з приводу фальсіфікації обставин ДТП, які за його ствердженням полягають в тому, що працівниками міліції було зафіксовано факт знаходження в момент ДТП за кермом машини БМВ не ОСОБА_2, який є працівником міліції і працює в МРЕВ, а його дружини ОСОБА_1, яка взагалі не була учасником ДТЦ та у виправленні і дописках працівниками ДАЇ в інтересах ОСОБА_2 після підписання сторонами схеми ДТП таким чином, щоб неможливо було встановити місце зіткнення.
Апеляційний суд вважає, що вказані обставини підтверджено схемою ДТП, з якої вбачається, що вона має виправлення і дописки саме в частині знаходження місця ДТП і це є очевидним.
Так до місця зіткнення проведено дві паралельні рівні лінії, на яких вказано різні позначки 3,4 та 3,9, а продовження лінії з позначкою 3,4 має виправлення на 2,9 і цифру 2 написано на іншій цифрі (а.с. 16).
Таким же чином виправлено цифру, якою помічено відстань від лівого краю дороги до бризковика машини ВАЗ, оскільки цифру 3 написано на іншій цифрі, а нерівну лінію, що проведено до бризковика, ще й рівно продовжено до місця зіткнення, після чого до місця зіткнення стало проведеним три рівні паралельні лінії - дві з яких з виправленими цифрами, але однаковими позначками в 3,9, а одна з позначки) 3,4.
Допитані в суді свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с. 106-109) наполягали на тому, що схему не виправлено у зрівнянні з тою, що була складена на місці ДТП, але жоден з них не міг пояснити, що і де таким чином, неоднозначно на схемі визначено.
Працівник ДАЇ ОСОБА_11, що складав схему ДТП, допитаний судом свідком по справі (а.с. 109-111), також дав з цього приводу вкрай незрозумілі пояснення, які до того ж не підтверджені визначеними на схемі роз'ясненнями до позначок.
Крім того, працівниками ДАЇ на місті ДТП вкрай поверхово проведено опит осіб, учасників ДТП, взагалі не відібрано пояснень від ОСОБА_2, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_7
Пояснення ОСОБА_13, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було приєднано до матеріалів адміністративної справи лише у зв'язку із скаргами та вимогами ОСОБА_2
У той же час з пояснень свідка ОСОБА_11 в судовому засіданні вбачається, що на місці ДТП йому давав пояснення і ОСОБА_2, який пояснив, що їхав на БМВ в сторону Щурово, а автомашаина ВАЗ їхала назустріч (а.с. 109 зв.), хоч в наступному свідок став заперечувати, що до його відома доводили на місці ДТП про те, що за кермом БМВ був ОСОБА_2, а не ОСОБА_1
Таким чином, доводи позивача ОСОБА_2 про знаходження на момент ДТП за кермом автомашини БМВ саме ОСОБА_2, а не ОСОБА_1 грунтуються на наведених доказах і не спростовані.
Механізм зіткнення транспортних засобів при обставинах, на які посилається ОСОБА_2, підтверджено фототаблицею до висновку експерта товарознавця (а.с. 70, 72), з якої вбачається характер ушкоджень на машині ВАЗ, оскільки ушкодження та їх локалізація на автомобілі ВАЗ у вигляді вмятин на лівій боковій поверхні свідчить про те, що машину було дійсно вдарено зліва.
Механізм і причину ДТП внаслідок несправності лівого колеса на машині БМВ, на що посилалися ОСОБА_2 свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6, підтверджено також протоколом огляду машини БМВ працівником ДАЇ, з якого вбачається, що в ній вирвано переднє ліве колесо, деформовано переднє ліве крило і розбито корпус лівого дзеркала.
Крім того, актом огляду машини БМВ спеціалістом встановлено ще й розрив автошини цього колеса, підтверджено ушкодження переднього лівого крила машини і капоту, корпусу лівого дзеркала, що свідчить про те, що всупереч ствердженням ОСОБА_2, саме машина БМВ переднім лівим крилом в'їхала у ліву передню бокову поверхню машини ВАЗ (а.с.8-9).
З висновків судової транспортно-трасологічної і автотехнічної експертизи вбачається, що розрахунковим шляхом експертом з врахуванням визначених на схемі ДТП параметрів знаходження на момент початку гальмування автомашини ВАЗ встановлено розташування місця зіткнення транспортних засобів - на смузі руху автомашини ВАЗ, на відстані 0,3 м від середини дороги (а.с.181-184).
Цим же висновком встановлено, що ДТП сталася внаслідок порушення водієм, який управляв машиною БМВ, п.п. 10,1, 11.3, 12.6 Правил дорожнього руху, оскільки він перевищив допустиму швидкість и виїхав на зустрічну смугу руху автотранспорту, де машина БМВ зіткнулася з машиною ВАЗ, у той час, як водій, який управляв автомашиною ВАЗ, не мав технічної можливості запобігти зіткненню
Висновки експертизи є понятними, чіткими, обгрунтованими і такими, що не суперечать іншим наведеним матеріалам справи, їх підтверджено поясненнями експерта-трасолога в судовому засіданні (а.с.236-240), який наполягав на їх правильності і зазначив лише, що визначення на схемі відстані в 3,9 м до початку
колеса автомобіля БМВ знаходиться в протиріччі з іншими замірами, тому він і не брав його до уваги.
За вказаних обставин, згідно з вимогами ст. 150 НІЖ України у суду першої інстанції взагалі були відсутні підстави для обговорення питання і призначення по справі повторної експертизи, проведення якої до того ж було доручене науково-дослідному експертно-кріміналістичному центру УМВС України в Донецькій області, який не є установою, що проводить судові експертизи.
Більше того, на вимогу вказаного центру щодо надання додаткових відомостей про обставини ДТП судом проведено виїзне судове засідання н£ подвір'ї суду, де як зазначив суд в своєму рішенні на його думку, було відтворено обставини ДТП (а.с. 251).
Вказані дії суду не передбачені чинним цивільно-процесуальним законодавством і відповідно до вимог ст.59 ЦПК України не можуть бути визнані доказами по справі, а тому обгрунтовані ними в судовому рішенні висновки про невідповідність складеної працівниками міліції схеми ДТП обставинам цієї ДТП та неможливість з'ясування механізму ДТП не можна визнати спроможними, як і висновок повторної судово-трасологічної і автотехнічної експертизи НДЕЦ при ГУМВС України в Донецькій області щодо неможливості встановлення механізмут параметрів ДТП, що грунтується на цих же процесуальних діях суду.
Таким чином, аналіз приведених доказів по справі свідчить про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 щодо відшкодування спричиненої їй винними діями відповідача ОСОБА_2 ушкодженням належної їй на праві власності машини шкоди.
Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставами для зміни або скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
За висновком судової автотоварознавчої експертизи (а.с.260-268) вартість відновлювального ремонту автомашини ВАЗ 21011, державний НОМЕР_3 складає 9492,22 грн., у той час як остаточна вартість машини на момент ДТП складала 5426,37 грн.
За таких обставин та відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню із стягненням на її користь з ОСОБА_1, яка є за документами власником машини БМВ, державний НОМЕР_1 і експлуатувала її шляхом передачи управління нею ОСОБА_2, з вини якого сталася ДТП, у відшкодування матеріальної шкоди 5426,37 грн. з наступною після сплати вказаної суми передачею ОСОБА_3 автомашини ВАЗ 21011, державний НОМЕР_3 ОСОБА_1
Крім того, апеляційний суд вважає, що підлягає частковому задоволенню і позов ОСОБА_3 щодо відшкодування моральної шкоди, яку дійсно спричинено ушкодженням винними діями ОСОБА_2 її особистого майна, оскільки на протязі часу з 25 серпня 2003 року позивачка позбавлена можливості користування своєю машиною, що змінило її звичний порядок життя та змушувало додавати зусиль для її організації, у тому числі у зв'язку з тривалим розглядом цієї справи.
З врахуванням характеру, обсягу та тривалості спричинених відповідачем позивачці моральних страждань на її користь з ОСОБА_2 підлягають стягненню у відшкодування моральної шкоди 3000 грн.
Вимоги ОСОБА_3 щодо відшкодування судових витрат частково не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до наданих по справі документів (а.с.49-50а) вказані витрати понесено ОСОБА_2, який також був позивачем по справі і рішенням суду йому відмовлено в задоволенні позову, що він не оскаржив.
У зв'язку із задоволенням позову ОСОБА_3 не підлягають стягненню з неї та ОСОБА_2 витрати на проведення експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області (а.с.360), тому рішення у вказаній частині підлягає зміні із стягненням за проведення вказаної експертизи з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 104,62 грн..
Відповідно до вимог ст. ст. 79, 84, 88 ЦІЖ України підлягають стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені нею витрати на правову допомогу (а.с.280) в розмірі по 150 грн. з кожного.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦГЖ України, апеляційний суд,
вирішив:
апеляційну скаргу представників ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_12 задовольнити, рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 2 квітня 2007 року ЗМІНИТИ, в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди СКАСУВАТИ і позов частково задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 5426,37 грн., зобов'язавши ОСОБА_3 після отримання вказаної суми передати ОСОБА_1 автомашину ВАЗ 21011, державний НОМЕР_3.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 3000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у відшкодування витрат на правову допомогу по 150 грн. з кожного.
Це ж рішення в частині стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь НДЄКЦ при ГУМВС України в Донецькій області за проведення експертизи по 52,71 грн. з кожного СКАСУВАТИ і стягнути на користь НДЄКЦ при ГУМВС України в Донецькій області за проведення експертизи з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за проведення експертизи по 104,62 грн. з кожного.
Це ж рішення в іншій частині залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскарженим в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.