Справа № 22-Ц-2444-2007                            Головуючий у 1 інстанції Горбенко К.П.

Категорія 39                                                                          Доповідач     Молчанов C.I.

УХВАЛА Іменем України

2  липня 2007 року Апеляційний суд Донецької області

у складі  Головуючого   Стельмах Н.С.

Суддів     Молчанова СІ.

Рецебуринського Ю.Й.

при секретарі  Андрусь B.C.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою директора корпорації „ Кераміст „ на рішення Слов,янського міськрайонного суду від 22.12.2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ТПТК „ Кераміст „ про поновлені на роботі, про виплату зарплати за час вимушеного прогулу, про стягнення моральної шкоди, про надання відпустки для догляду за дитиною.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2, який просив відхилити апеляційну скаргу, рішення суду залишити без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалам справи

ВСТАНОВИВ

У апеляційній скарзі директор корпорації ставить питання про скасування рішення Слов,янського міськрайонного суду від 22.12.2006 року, яким задоволені позовні вимоги частково. Позивача поновлено на попередньому місці роботи, на його користь стягнута зарплата 6865 гривень, моральна шкода 1500 гривень, за юридичну допомогу 700 гривень. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не надав належної оцінки фактичним обставинам справи, не прийняв до уваги, що позивач скоїв прогули, та був звільнений з роботи за прогули законно.

26.06.2006 року позивача було звільнено на підставі ст. 40 п. 4 КЗпП України за прогули з 26.06.2006 року без поважних причин. Суд не надав належної оцінки фактичним обставинам справи, не прийняв до уваги, що адміністрація законно звільнила позивача з роботи. Позивач перестав виходити на роботу, вважав, що адміністрація концерну повина надати йому відпустку для догляду за дитиною, що протирічить вимогам трудового законодавства, просив рішення суду скасувати, у задоволені вимог позивачу відмовити.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.08.2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення зарплати за час вимушеного

прогулу, моральної шкоди, вказував, що працював у відповідача слюсарем по ремонту обладнання. До роботи ставився сумлінно, мав 4 розряд працівника.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього народилася дитина ОСОБА_3, з 17.06.2006 року його дружина пішла у відпустку у зв,язку з вагітністю, їй важко було у цей період доглядати за дитиною. 20.06.2006 року він звернувся до адміністрації цеху з заявою про надання йому відпустки для догляду за дитиною, для цього його дружина відмовилася від отримання державної допомоги.

26.06.2006 року його було звільнено з роботи на підставі ст. 40 п. 4 КЗпП України за прогули без поважних причин.

Рішенням Словенського міськрайонного суду Донецької області від 26.12.2006 року позов задоволено частково. Позивача поновлено на попередньому місці роботи, стягнута зарплата за вимушений прогул 6865 гривень, стягнута на користь позивача моральна шкода 1500 гривень, за юридичну допомогу 700 гривень.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав:

Відповідно до ст. 40 п. 4 КЗпП України, трудовий договір може бути розірвано з ініціативи власника за прогул допущений працівником без поважних причин.

Суд встановив, що позивач працював у відповідача, звернувся до адміністрації з проханням про надання йому відпустки по догляду за дитиною. Суд першої інстанції встановив, що вимоги позивача обгрунтовані, законні, тому адміністрація не мала законних підстав для відмови позивачу у наданні відпустки.

При цьому, суд першої інстанції вирішив по суті лише частку позовних вимог, чим порушив ст. 213 ч. З ЦПК України, бо обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з,ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позивач зазначав, що склалися сімейні обставини, які понудили його звернутися до адміністрації з заявою про надання відпустки для догляду за дитиною. На підтвердження своїх вимог позивач надав відповідні документи. Відповідно до вимог ст.ст. 179,181 КЗпП України, заява позивача повина бути задоволена.

Фактично суд першої інстанції розглянув лише вимоги про поновлення на роботі, без врахування позовних вимог про надання відпустки для догляду за дитиною, а враховуючи сплив часу, суд повинен вточнити позовні вимоги, чи зацікавлений на час розгляду справи позивач у цих вимогах, але суд повинен перевірити ці обставини, надати доказам належну оцінку, вирішити позовні вимоги про надання відпустки позивачу для догляду за дитиною.

Допущені недоліки не можуть бути виправлені шляхом ухвалення додаткового рішення, тому апеляційний суд вважає можливим скасувати рішення суду, направити

на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 311 ч. 1 п. 5 ЦПК України.

Керуючись ч 1 п 5 ст.307,  ст. 311, 313, 315 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу адміністрації корпорації задовольнити частково.

Рішення Словенського міськрайонного суду від 26.12.2006 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для нового розгляду по суті спору у іншому складі суддів.

Ухвала суду набирає законно сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.