Справа № 22- 5279                                                 Головуючий у 1 інстанції - Блохін А.А.,

Категорія 18                                                                                            Доповідач- Барсукова О.І.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі: Головуючого судді: Пономарьової О.М.,

суддів: Бондаренко Л.І., Барсукової О.І., при секретарі: Артамоновій CO.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за заявою Закритого акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" на ухвалу судді Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 04.05.07р. про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 сум за невиконанням кредитного договору,

встановив:

В апеляційній скарзі ЗАТ КБ „Приватбанк" просить скасувати ухвалу Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 04 травня 2007 року про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу, як необгрунтовану.

В судове засідання представник ЗАТ КБ „Приватбанк" не з*явився. Про розгляд справи був сповіщений у встановлений законом спосіб.

Суд першої інстанції, відмовляючи в прийнятті заяви про видачу судового наказу, виходив з того, що між сторонами виник спір про право, тобто аявником не підтверджено наявність в нього права такої вимоги, що підлягає доказуванню в порядку позовного провадження і виключає можливість прийняття судом заяви про видачу судового наказу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з таких підстав.

За статтею 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу, яка грунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі; про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати; про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини чи транспортних засобів боржника; і в інших випадках, передбачених законом.

Як видно з матеріалів справи, між заявником та ОСОБА_1 був укладений письмовий кредитний договір про надання кредиту в розмірі 4143-70гр., яким передбачається сплата відсотків за користування кредитом 2,0% на місяць, а також нарахування пені за несвоєчасну сплату відсотків від суми непогашеної заборгованості по відсотках за кожний день прострочення.

Із заяви вбачається, що заявник надав суду документи, які підтверджують розрахунок заборгованості по сплаті кредиту та відсоткам по кредитному договору між банком та позичальником.

Таким чином, заявником заявлена вимога, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі.

Висновок суду про відмову в прийнятті заяви про видачу судового наказу з тих підстав, що заявлено вимогу, яка не передбачена статтею 96 ЦПК України, є помилковим.

Відповідно до вимог ст.312 п.3 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання про прийняття заяви про видачу судового наказу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.307 ч.2 п.4, 312 -315 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" задовольнити.

Ухвалу судді Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 04.05.07р. про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 сум за невиконанням кредитного договору скасувати, передати питання про прийняття заяви про видачу судового наказу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала   набирає   чинності   з   моменту   проголошення   та   може   бути   оскаржена

безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.