Справа  № 2-1389/11

                         РІШЕННЯ

                                           ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ    

08.11.2011 року                 Пролетарський районний суд м. Донецька в складі :      

головуючого    судді                                   Семіряд І.В.

при секретарі                                Ігнатової О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про   стягнення  суми боргу за договорами позики » та по зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 «Про визнання договорів позики недійсними »,-           

                                                                В С Т А Н О В И В :

                     20.07.2011 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 «Про   стягнення  суми боргу за договорами позики »посилаючись на те, що відповідач, на підставі договору позики, складеного в письмовій формі 06.05.2008 року позичив у неї 400 доларів США та взяв на себе зобов*язання повернути гроші позивачу  до 01.07.2008 року.

          Також відповідач ОСОБА_2, на підставі договору позики, складеного в письмовій формі 18.07.2008 року позичив у позивача 2100 доларів США та взяв на себе зобов*язання повернути гроші позивачу до 18.12.2008 року.

          Крім того, відповідач ОСОБА_2, на підставі договору позики, складеного в письмовій формі 05.01.2009 року позичив у позивача 5000 гривень та взяв на себе зобов*язання повернути гроші позивачу до 01.05.2009 року.

          У дні укладення договорів позики, відповідач ОСОБА_2, на виконання вказаних договорів позики отримав від позивача вказані суми, однак у зазначений в договорах термін борг не повернув. За період з 26.11.2010 року по 18.07.2011 року відповідач, шляхом проведення банківських операцій, частково повернув позивачу суму боргу за договорами позики в загальній сумі 2663,13 гривень. Однак в подальшому на неодноразові прохання позивача про повернення остаточних сум позик у добровільному порядку не реагує, у зв*язку з чим позивач змушений був звернутися до суду з вказаним позовом, направивши позовний матеріал до суду шляхом поштового відправлення 29.06.2011 року, то б то з дотриманням передбачених ЦК України, строків позовної давнини.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь суми позик : еквівалентну 2500 доларів США в національній валюті України, що становить на день звернення з вказаним позовом до суду ( станом на 29.06.2011 року ) - 19925 гривень та 5000 гривень, з урахуванням часткової сплати відповідачем суми позик в розмірі 2663,13 гривень, остаточна сума боргу складає –22261 гривня 87 копійок. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь  3 відсотка річних від простроченої суми станом на 28.09.2011 року, в розмірі 2037,43 гривені; проценти від суми позики станом на 28.09.2010 року в розмірі 7488,88 гривен; втрати пов»язані з простроченням термінів повернення позик, з урахуванням встановленого індексу інфляції, станом на 30.06.2011 року в розмірі 6083,24 гривень, а разом 37871,42 гривні; понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 399,3 гривні та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а разом в загальній сумі 38390 гривні 30 копійок.

Частково заперечуючи проти основного позову, відповідач ОСОБА_2 05.09.2011 року звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 «Про визнання договорів позики від 18.07.2008 року на суму 2100 доларів США та від 05.01.2009 року на суму 5000 гривень, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсними », в якому вказував про те, що між ним та ОСОБА_1 дійсно 06.05.2008 року був письмово укладений договір позики на суму 400 доларів США. За вказаним договором він отримав від позивача вказану суму, про що в той же день власноручно написав та передав позивачу відповідну розписку, взявши на себе зобов»язання повернути суму позики позивачу до 01.07.2008 року. У зв»язку з скрутним матеральним становищем, суму боргу позивачу у встановлені строки він не повернув. Тому 18.07.2008 року, на вимогу ОСОБА_1, з метою забезпечення повернення суми боргу по первісної розписці, він власноручно написав та передав ОСОБА_1 розписку про отримання у борг 2100 доларів США, які ним фактично отримані не були. При цьому між ним та ОСОБА_1 була досягнута домовленість про те, що він поверне суму боргу в розмірі 400 доларів США 18.12.2008 року, після чого розписка на суму 2100 доларів США буде знищена. 05.01.2009 року у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань щодо повернення ним ОСОБА_1 400 доларів США, остання наполягла на тому, що у зв'язку зі зміною курсу долару США та піврічного строку його заборгованості, щоб він переписав розписку на суму боргу у гривнях України. Вони дійшли згоди, що сума його боргу з урахуванням проміжку часу складає 5000 гривень, про що ним, у присутності двох свідків, була надана ОСОБА_1 відповідна розписка. При цьому, ОСОБА_1 порвала раніше надані ним розписки на суму 400 та 2100 доларів США.

Однак, 29.06.2011 року ОСОБА_1 звернулася до Пролетарського райсуду м. Донецька про стягнення з його суми боргу, посилаючись на розписки на суму 400 доларів США, 2100 доларів США та 5000 гривень, що не відповідає дійсним умовам домовленості, тому як обманом, шляхом введення його в оману, ОСОБА_1 отримала від його вищезазначені розписки на вказані суми.

Таким чином, ОСОБА_2 ввжає про те, що ОСОБА_1 навмисно ввела його в оману щодо надання ним розписок про отримання 2100 доларів США та 5000 гривень, з метою подальшого неправомірного отримання з нього грошових коштів. Тому просить суд визнати недійсними договори позики від 18.07.2008 року на суму 2100 доларів США та від 05.01.2009 року на суму 5000 гривень, укладених між ОСОБА_1 та ним на підставі ст. 203 ЦК України.

У судовому засіданні  позивач за основним позовом ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити, з підстав на які вона посилається в своєї позовної заяві. Зустрічний позов ОСОБА_2 не визнала, при цьому пояснив про те, що відповідач дійсно позичив у нею вказані суми, які нею були передані йому в автомобилі останнього. В момент передачі грошей та написання відповідачем розписок про їх отримання крім них, треті особи присутні не були. З умовами вказаних договорів позик відповідач був згоден, в оману його нихто не вводив, так як він реально отримав вказані суми грошей. Відповідач починаючи з листопада 2010 року, шляхом переказів на банківський рахунок її чоловіка, частково повернув суму заборгованості, вказана сума нею не оспорюється та була врахована при розрахунку остаточной суми заборгованості. Первісно нею відповідачу було передано 06.05.2008 року 1400 доларів США, про що відповідач зазначив у розписці. Однак до сплину строку дії вказаного договору відповідач частково повернув її суму позики в розмірі 1000 доларів США, після чого власноруч вніс виправлення в текст первісної розписки.   

Відповідач за основним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні основний позов визнав частково в розмірі наявного зобов»язання перед ОСОБА_1 по першої розписці, в інший частині позовні вимоги не визнав, з підстав на які він посилається в своїх запереченнях проти позвову та в зустрічному позові, який підтримав в повному обсязі, просив суд його задовольнити. При цьому ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив про те, що при обставинах на які посилається в позовної заяві його колишня дружина ОСОБА_1 він за договором позики отримав від неї 400 доларів США. В розписці первісно ним було вказано про отримання 1400 доларів США, для забезпечення виконання своїх зобов»язаннь, однак після цього, він за згодою ОСОБА_1 власноруч викреслив посилання на отримання 1000 доларів США. Згодом ним були написані ще дві розписки про отримання за договорами позики 2100 доларів США та 5000 гривень, на вимогу ОСОБА_1, однак вказані суми остання йому не передавала. При написанні розписки на 5000 гривень були присутні в автомобілі такси два свідка. Після чого ОСОБА_1 при ньому порвала дві первісні розписки. Інших розписок про отримання грошей він не писав та не надавав ОСОБА_1 Факт того, що ОСОБА_1 надала суду написані саме ним розписки він не заперечує, як їх вдалось зберігти ОСОБА_1 йому невідомо. Гроші ним не були повернуті позивачу у зв»язку з тяжким матеріальним становищем. З кінця 2010 року він декілька разів переказував на банківський рахунок чоловіка позивача гроші в погашення своїх боргових зобов»язаннь. Таким чином він вважає, про те, що на теперішній час він повинен повернути позивачу суму боргу вказану в перщій розписці, з урахуванням частково погашеної ним суми боргу.     

Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи вважає про те, що  основний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню  в повному обсязі, а зустрічний позов є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більш сторін, спрямована на становлення, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків.

Згідно вимог ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов”язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 ЦК України договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно вимог ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання ( неналежне виконання ). У разі порушення  зобов”язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.           

Відповідно ст.ст. 1046,1047,1048,1050 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної  грошової суми або визначеної кількості речей. Позичальник зобов”язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов”язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

У судовому засіданні встановлено те, що відповідач ОСОБА_2 на підставі договору позики, складеного в письмовій формі 06.05.2008 року позичив у позивача ОСОБА_1. 400 доларів США та взяв на себе зобов*язання повернути гроші позивачу  до 01.07.2008 року.

          Також відповідач ОСОБА_2, на підставі договору позики, складеного в письмовій формі 18.07.2008 року позичив у позивача ОСОБА_1 2100 доларів США та взяв на себе зобов*язання повернути гроші позивачу до 18.12.2008 року.

          Крім того, відповідач ОСОБА_2, на підставі договору позики, складеного в письмовій формі 05.01.2009 року позичив у позивача ОСОБА_1 5000 гривень та взяв на себе зобов*язання повернути гроші позивачу до 01.05.2009 року.

Відповідач ОСОБА_2 на виконання вказаних договорів позики отримав від позивача вище зазначені суми, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні власноручно написаними відповідачем розписками про отримання вказаних сум позик. ( а.с.а.с. 12, 13, 14 ).

Відповідач ОСОБА_2 оглянувши в судовому засіданні вказані розписки пояснив суду про те, що вони написані ним власноручно. Сумніви про те, що вказані розписки напиані іншою особою, у відповідача відсутні, тому він вважає не доцільним призначення та проведення відносно вказаних росписок судово –почеркознавчої експертизи.

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу 06.03.2009 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_4, після укладення шлюбу дружині було присвоєно прізвище «ОСОБА_1 ». ( а.с. 7 ).

Згідно до копій фіскальних чеків відповідач ОСОБА_2 частково сплатив ОСОБА_1 суми позик в загальному розмірі 2663,13 гривень, шляхом перерахунку вказаної суми на рахунок чоловіка позивача –ОСОБА_4, за період з 26.11.2010 року по 18.07.2011 року. ( а.с.а.с. 20-22 ).

Вказана обставина в судовому засіданні не заперечевалася як позивачем, так і відповідачем.   

При таких обставинах в судовому засіданні з показань позивача, відповідача та інших вищевказаних доказів вбачається те, що між сторонами існували договірні відносини за договорами позик, при цьому в період дії договорів та по закінченню термінів їх дії, відповідач не виконав взяті на себе зобов»язання по договорам, в частині повернення позивачу наданих ним сум позик, тому відповідач повинен повернути позивачу вказані в договорах суми позик в повному обсязі, з урахуванням часткового їх погашення.

Суд не приймає до уваги пояснення відповідача ОСОБА_2 в частині того, що ним не були фактично отримані від позивача дві позики, відповідно в сумі 2100 доларів США та 5000 гривень, а також в частині того, що при надані ним позивачу вказаних розписок, остання умисно ввела його в оману, що до обставин, які мають істотне значення, та розцінює вказані показання як спосіб захисту від пред’явленого позову, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави, суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Так в судовому засіданні посилання відповідача, в частині неотримання від відповідача останніх двох позик, ніякими об»єктивними доказами не стверджуються, а навпаки спростовуються показаннями позивача та наданими ним суду письмовими розписками, власноручно складеними відповідачем з приводу отримання ним від позивача вказаних сум позик.

При цьому, з тексту власноручно написаних відповідачем розписок вбачається те, що при укладенні договорів позики умови договорів викладені чітко, ясно та зрозуміло. В договорах відображено найменування сторін за договорами, розмір сум позик, найменування грошових одиниць, час отримання позик та час и умови їх повернення.

При таких обставинах, суд вважає про те, що зміст вказаних правочинів в повної мірі відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, тому будь –яких порушень при їх укладенні судом не встановлено.

Крім того, суд не приймає до уваги показання відповідача в частині того, що при написанні остнньої розписки про отримання 5000 гривень були присутні два свідка, в присутності яких позивач отримавши вказану розписку, порвала дві попередні, з наступних підстав.

Показання відповідача в частині знищення позивачем двох розписок спростовуються, самим же відповідачем, який в судовому засіданні оглянув надані позивачем три розписки про отримання позик, наголошував на тому що безумовно вони написані саме ним, а не іншою особою. При цьому, відповідач вказував про те, що ним було написано саме три розписки про отримання грошей, а не більше.

В судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив про те, що на початку 2009 року він разом з відповідачем знаходився в автомобілі таксі, під керуванням раніш незнайомого йому водія. В процесі руху вони заїхали до знайомої відповідача, яка теж сіла в автомобіль. Відповідач щось написав на аркуші паперу та передав знайомої, яка в свою чергу порвала якісь папери, та залишила автомобіль. Була чи ні це позивач йому невідомо. При ньому гроші не передавалися.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні дав пояснення, аналогісні поясненням свідка ОСОБА_5, при цьому нагошував на тому, що він, як водій таксі, знаходився в автомобілі разом зі сторонами та ОСОБА_5, де відповідач написав розписку на 5000 гривень.

Суд не приймає до уваги показання вказаних свідків, так як вони будь –яких конкретних фактів що до спірних правовідносин не привели, раніш сторони їм знайомі не були, про наявні між сторонами взаємовідносини їм нічого невідомо.  

Таким чином, у суду немає підстав для сумнівів в об»єктивності свідчень позивача з приводу обставин данної справи, так як вони стверджуються наявними в матеріалах справи доказами, тому основний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а зустрічний позов задоволенню не підлягає, так як він грунтується лише на особистому переконанні відповідача, а не на положеннях діючого законодавства та фактичних обставинах справи.

Оскільки відповідно до ст. 99 Конституції України і Указу Президента України від 25.08.1996 року № 762\96 «Про грошову реформу в Україні »грошовою одиницею і єдиним законним засобом платежу на території України є гривня, стягненню підлягає : сума в розмірі 2500 доларів США за курсом Національного банку України, що на день звернення з вказаним позовом до суду ( станом на 29.06.2011 року ) становить 19925 гривень ( 797 гривень за 100 доларів США ), та 5000 гривень, з урахуванням часткової сплати відповідачем суми позик в розмірі 2663,13 гривень, остаточна сума боргу складає –22261 гривня 87 копійок, за наступним розрахунком :

Дата сплатиСума сплати, грн.Залишок суми боргу, грн.

26.11.2010253.7224671,28

24.12.2010300.0024371,28

26.01.2011300.4924070,79

21.02.2011303.4823767,31

21.03.2011300.4923466,82

18.04.2011300.4923166,33

18.05.2011303.4822862,85

21.06.2011300.4922562,36

18.07.2011300.4922261,87

Всього:2663,1322261,87

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

В судовому засіданні встановлено те, що відповідач перед позивачем свої зобов»язання, що до повернення у встановлені в договорах строки сум позик не виконав, тому відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідач має сплатити позивачеві суму боргу з урахуванням індексу інцляції за весь час просрочення, та 3% річних від простроченої суми боргу, за наступною формулою : ( сума боргу х кількість днів користування х 3 %  : 365) : 100 %), та складає 2037,43 гривень, за наступним розрахунком :

СумаПеріодК-ть днів3% річних

3188,0002.07.08-18.12.0823160,53

19925,0019.12.08-01.05.09134219,45

24925,0002.05.09-14.06.094388,09

24925,0015.06.09-11.08.0958118,82

24925,0012.08.09-07.06.10300614,59

24925,0008.06.10-07.07.103061,46

24925,0008.07.10-09.08.103265,56

24925,0010.08.10-25.11.10108221,25

24671,2826.11.10-23.12.102856,78

24371,2824.12.10-25.01.113366,10

24070,7926.01.11-20.02.112651,44

23767,3121.02.11-20.03.112854,70

23466,8221.03.11-17.04.112854,01

23166,3318.04.11-17.05.113057,12

22862,8518.05.11-20.06.113463,89

22562,3621.06.11-17.07.112750,07

22261,8718.07.11-28.09.1173133,57

ВСЬОГО:
2037,43

Втрати позивача у зв»язку з інфляцією за час прострочення повернення позик складає 6083,24 гривні, за наступним розрахунком :

ПеріодСума боргуІндекс інфляціїІндексована сумаРізниця

02.07.08-31.07.083188,0099,53172,06-15,94

01.08.08-31.08.083188,0099,93184,81-3,19

01.09.08-30.09.083188,00101,13223,0735,07

01.10.08-31.10.083188,00101,73242,2054,20

01.11.08-30.11.083188,00101,53235,8247,82

01.12.08-31.12.083188,00102,13254,9566,95

01.01.09-31.01.0919925,00102,920502,83577,83

01.02.09-28.02.0919925,00101,520223,88298,88

01.03.09-31.09.0919925,00101,420203,95278,95

01.04.09-30.04.0919925,00100,920104,33179,33

01.05.09-31.05.0924925,00100,525049,63124,63

01.06.09-30.06.0924925,00101,125199,18274,17

01.07.09-31.07.0924925,0099,924900,08-24,92

01.08.09-31.08.0924925,0099,824875,15-49,85

01.09.09-30.09.0924925,00100,825124,40199,40

01.10.09-31.10.0924925,00100,925149,33224,33

01.11.09-30.11.0924925,00100,124949,9324,92

01.12.09-31.12.0924925,00100,925149,33224,33

01.01.10-31.01.1024925,00101,825373,65448,65

01.02.10-28.02.1024925,00101,925398,58473,58

01.03.10-31.09.1024925,00100,925149,33224,33

01.04.10-30.04.1024925,0099,724850,23-74,78

01.05.10-31.05.1024925,0099,424775,45-149,55

01.06.10-30.06.1024925,0099,624825,30-99,70

01.07.10-31.07.1024925,0099,824875,15-49,85

01.08.10-31.08.1024925,00101,225224,10299,10

01.09.10-30.09.1024925,00102,925647,83722,83

01.10.10-31.10.1024925,00100,525049,63124,63

01.11.10-30.11.1024925,00100,324999,7874,78

01.12.10-31.12.1024671,28100,824868,65197,37

01.01.11-31.01.1124371,28101,0024614,99243,71

01.02.11-28.02.1124070,79100,924287,43216,64

01.03.11-31.09.1123767,31101,424100,05332,74

01.04.11-30.04.1123466,82101,323771,89305,07

01.05.11-31.05.1123166,33100,823351,66185,33

01.06.11-30.06.1122862,85100,422954,3091,45

ВСЬОІО:6083,24

    Крім того, у відповідності до ст. 536 ЦК України та ч.1 ст. 1048 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов”язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлене договором між фізичними особами. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В зв”язку з тим, що в договорами позик, укладеними між позивачем і відповідачем, розмір процентів не встановлений, відповідач зобов’язаний сплатити позивачу  проценти від суми позики на рівні облікової ставки Національного банку України, за наступною формулою : ( сума боргу х кількість днів користування х ставка НБУ : 365 ) : 100%, та складає 7488,88 гривень, за наступним розрахунком :

Проценти за користування

СумаПеріодК-ть днівСтавка НБУСума пені

3188,0006.05.08-17.07.08731276,51

19925,0018.07.08-04.01.09166121087,41

24925,0005.01.09-14.06.09161121319,32

24925,0015.06.09-11.08.095811435,68

24925,0012.08.09-07.06.1030010,252099,85

24925,0008.06.10-07.07.10309,5194,62

24925,0008.07.10-09.08.10328,5185,74

24925,0010.08.10-25.11.101087,75571,57

24671,2826.11.10-23.12.10287,75146,68

24371,2824.12.10-25.01.11337,75170,77

24070,7926.01.11-20.02.11267,75132,88

23767,3121.02.11-20.03.11287,75141,30

23466,8221.03.11-17.04.11287,75139,52

23166,3318.04.11-17.05.11ЗО7,75147,57

22862,8518.05.11-20.06.11347,75165,05

22562,3621.06.11-17.07.11277,75129,35

22261,8718.07.11-28.09.11737,75345,06

ВСЬОГО:7488,88

Я вбачається з матеріалів справи позивач при звернені до суду з позовом сплатив судовий збір в розмірі 399,43 гривень, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень. ( а.с.а.с. 1, 2 ).

 При таких обставинах суд вважає необхідним, згідно вимог ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача  оплачені останнім вказані суми.

Таким чином, на користь позивача з відповідача необхідно стягнути : 22261 гривня 87 копійок - суми основного боргу, три відсотки річних від простроченої суми станом на 28.09.2011 року, в розмірі 2037,43 гривені; проценти від суми позики станом на 28.09.2010 року в розмірі 7488,88 гривен; втрати пов»язані з простроченням термінів повернення позик, з урахуванням встановленого індексу інфляції, станом на 30.06.2011 року в розмірі 6083,24 гривень, а разом 37871,42 гривні; понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 399,3 гривні та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а разом в загальній сумі 38390 гривні 30 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 230, 526, 610, 625 - 629, 1046-1047, 1050 ЦК України , ст. ст. 6, 10, 11, 88, 213, 214, 215 ЦПК України суд,-

                                                  В И Р І Ш И В :

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про   стягнення  суми боргу за договорами позики », - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : суму боргу - 22261 гривень 87 копійок, суму інфляції –6083 гривені 24 копійки, три відсотки річних від простроченої суми - 2037 гривень 43 копійок, річних за користування сумами –7488 гривень 88 копійок,  судовий збір –399 гривень 30 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –120 гривень,  а разом 38390 гривні 30 копійок.

          В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 «Про визнання договорів позики від 18.07.2008 року на суму 2100 доларів США та від 05.01.2009 року на суму 5000 гривень, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, недійсними », - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м. Донецька.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.           

          Рішення надруковане в нарадчої кімнаті в одному примірнику.

          Суддя:                                                                                                   І.В.Семіряд