Справа № 22-4628                                     Головуючий у 1 інстанції Суханова А.В.

Категорія 5                                                        Доповідач Санікова О.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

З липня 2007 року                                      Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Курило В.П.

суддів Санікової О.С, Шамрило Л.Г.

при секретарі Степаненко В.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м.Макіївки Донецької області від 2 квітня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,-

встановив:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Центрально-Міського районного суду м.Макіївки Донецької області від 2 квітня 2007 року, яким в задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 28 березня 2006 року, відмовлено, - та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

В обгрунтування апеляційної скарги позивачка посилається на порушення судом першої інстанції чинного законодавства і, зокрема на те, що судом не були досліджені всі обставини та її докази; зазначаючи в рішенні про те, що 26 квітня 2006 року заочне рішення було скасоване, а сама цивільна справа за позовом ОСОБА_2. залишена без розгляду, оскільки позивачка зняла свою позовну заяву, суд не дав оцінку заплутаним діям ОСОБА_2 і безпідставно відмовив їй в позові.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 і її представник заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.

Інші сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі заочного рішення Центрально-Міського районного суду м.Макіївки від 21 грудня 2005 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_2

Судом також встановлено, що 28 березня 2006 року між ОСОБА_2. і ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

Ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири суд виходив з того, що вона придбана на підставі договору, що не заборонено законом; станом на 28 березня 2006 року, тобто дату укладення договору купівлі-продажу, заочне рішення, яким визнано право власності на спірну квартиру за ОСОБА_2., набрало законної сили; відповідно до діючого законодавства квартира була зареєстрована в БТІ м.Макіївки, арешт чи заборона відчуження квартири накладені не були; доказів того, що ОСОБА_2 було відомо про подачу ОСОБА_1 заяви про перегляд заочного рішення суду від 21 грудня 2005 року і що зазначена заява прийнята судом до розгляду не встановлено; копія рішення суду від 21 грудня 2005 року була отримана ОСОБА_1 12 січня 2006 року, проте у встановлені процесуальним законодавством строки вона не оскаржила його.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_3 і її представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованного висновку і вірно застосував ст.ст. 230 ЦК України, відповідно до якої правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, ст.330 ЦК України, відповідно до якої якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього, ст. 388 ЦК України, відповідно до якої власник має право витребувати майно від набувача, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), а також закону України „Пр власність".

В п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" №3 від 28 квітня 1978 року (з наступними змінами та доповненнями) під обманом слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, які мають істотне значення для угоди, що укладається.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом право власності на квартиру АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_2 заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м.Макіївки від 21 грудня 2005 року, яке станом на 28 березня 2007 року не було скасоване.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Макіївки від 29 березня 2006 року, тобто вже після укладання договору купівлі-продажу квартири, ОСОБА_1 був поновлений строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення від 21 грудня 2005 року. Ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Макіївки від 26 квітня 2006 року заочне рішення від 21 грудня 2005 року скасоване, а ухвалою від 17 травня 2006 року позовна заява ОСОБА_2 залишена без розгляду.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що при укладенні угоди купівлі-продажу квартири з боку ОСОБА_2 не було допущено факту обману, вона як власник квартири мала право розпорядження своєю власністю, договір купівлі-продажу квартири уклала на законних підставах, а ОСОБА_3 є добросовісним набувачем квартири, від якої не може бути витребувано майно.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст.3ОЗ, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

вирішив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 2 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.