Справа № 22-5456/2007р.                                     Головуючий в 1 інстанції Смольняков О.О.

Категорія 13                                                            Доповідач Стельмах Н.С.

      УХВАЛА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С., суддів Молчанова С.І., Резникової Л.В., при секретарі Андрусь B.C., розглянув у відкритому судовому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-і особи:     ОСОБА_3,     ОСОБА_4, ОСОБА_5 про  визнання  недійсним  договору дарування жилого будинку і

встановив:

в апеляційній скарзі ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість судового рішення, яким відмовлено в задоволенні його позову, і ставить питання про його скасування та повернення справи на новий розгляд, оскільки вважає, що суд не розглянув його позовні вимоги з тих підстав, на які він посилався в їх обгрунтування, оскільки позов ним заявлено з підстав ст. 48 ЦК України в редакції 1963 року.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги і просили про її задоволення, скасування судового рішення та повернення справи на новий судовий розгляд, а ОСОБА_5 заперечував проти доводів скарги, просив її відхилити та залишити судове рішення без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

5 вересня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 і зазначав, що вони з 1985 року знаходяться у зареєстрованому шлюбі.

У 1995 році за сумісні кошти їх та ОСОБА_7 вони купили жилий будинок АДРЕСА_1.

В наступному йому стало відомо, що 25 вересня 1998 року відповідачка без його відома та згоди оформила у нотаріуса договір дарування вказаного будинку на свого сина від першого шлюбу ОСОБА_3.

Оскільки вказаним договором порушено його право власності на частину спірного будинку, то позивач просив визнати вказаний договір недійсним, повернувши належну йому на праві власності частину будинку.

Рішенням Амвросіївського районного суду Донецької області від 10 травня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови„Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно із п.5 ч.1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

При розгляді цієї справи судом не з'ясовано у позивача, з яких підстав ним заявлено позов про визнання недійсним договору дарування спірного жилого будинку, хоч в позовній заяві щодо цього відсутні посилання на будь-яку норму матеріального закону.

Разом з тим, спір судом вирішено з підстав ст. 58 ЦК України в редакції 1963 року, на яку позивач взагалі не посилався, оскільки із змісту позовної заяви вбачається, що позивач вважає договір дарування незаконним за відсутності його згоди на відчуження таким чином належної і йому за законом частки будинку.

Ці позовні вимоги судом першої інстанції не розглянуто.

Крім того, суд в рішенні посилається на пропуск позивачем строку на звернення з позовом до суду, хоч в рішенні відсутні висновки щодо встановлення порушення права позивача і ніхто з сторін відповідно до ст. 267 ЦК України до винесення судом рішення не заявив про застосування позовної давності.

Апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції також на те, що ОСОБА_3, з яким нотаріусом посвідчено і зареєстровано спірний договір дарування жилого будинку, безпідставно залучений судом до участі в справі не відповідачем, а 3-ю особою без самостійних вимог.

Таким чином, судовим рішенням вирішено питання щодо його прав і обов'язків, як відповідача по справі, а він в такій якості участі в розгляді справи не брав, що відповідно до п.4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України також є безумовною підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 307, 311, 314 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Амвросіївського районного суду Донецької області від 10 травня 2007 року СКАСУВАТИ, спарву направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.