КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.01.2012 № 24/138
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів: Скрипка І.М.
Гарник Л.Л.
за участю представ- ників сторін:
від позивача: ОСОБА_2, дов. № ГН-95-Ю від 03.01.2012 року
від відповідача : не з'явились
від третьої особи: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ВУСО”
на рішення
Господарського суду
міста Києва
від 22.07.2011 року
у справі № 24/138 (суддя: Шевченко В.Ю.)
за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ВУСО”
до Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Оранта”
третя особа ОСОБА_3
про стягнення 4 941, 14 грн.
В судовому засіданні 24.01.2012 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2011 року у справі № 24/138 у позові Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ВУСО” (далі-позивач) до Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Оранта” (далі – відповідач) про стягнення 4 941, 14 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2011 року та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно двічі відмовлено у задоволенні клопотань щодо витребування матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3. При цьому, апелянт зазначає, що після прийняття рішення по справі ним було отримано копію постанови Пролетарського районного суду м. Донецька від 31.07.2009 року у справі № 3-1498/09, в якій було виправлено державний номерний знак автомобіля „ВАЗ – 21061”, яким на момент ДТП 30.06.2009 року керував ОСОБА_3, з НОМЕР_2 на НОМЕР_2.
Розпорядженням № 01-24/850 від 22.12.2011 року було призначено повторний автоматичний розподіл справ у зв’язку з перебуванням судді-доповідача Борисенко І.В. на лікарняному.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2011 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.01.2012 року.
18.01.2012 року від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01/22/3/2 від 24.01.2012 року розгляд апеляційної скарги у даній справі доручено колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя: Іваненко Я.Л., судді: Скрипка І.М., Гарник Л.Л.
Відповідач та третя особа, належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, в судове засідання 24.01.2012 року своїх представників не направили, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови, а явка сторін в засідання суду обов’язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідача та третьої особи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу 4 941,14 грн., з яких: 4 691, 14 грн. страхове відшкодування та 250 грн. витрат на проведення оцінки розміру збитків. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на момент настання страхової події цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу “ВАЗ 2106”, державний реєстраційний НОМЕР_2, була застрахована Відкритим акціонерним товариством "НАСК "Оранта" відповідно до договору обов'язкового страхування (у формі полісу) цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/5638781.
Відповідач в суді першої інстанції заперечував проти задоволення позовних вимог, зокрема, посилаючись на відсутність доказів вини ОСОБА_3 в ДТП, яка сталася внаслідок керування ним автомобілем, державний реєстраційний НОМЕР_2.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2008 року Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО", правонаступником якого відповідно до п. 1.1. Статуту приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" є позивач по справі, та ОСОБА_5 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №027920-02-05-01-02 (надалі договір №027920-02-05-01-02), згідно з умовами якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля марки “ГАЗ 31105”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).
30.06.2009 року у м. Донецьку на вул. Буд. Партизан сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів “ВАЗ 2106”, що знаходився під керуванням ОСОБА_3 та застрахованого автомобіля.
Постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 31.07.2009 року ОСОБА_3 (страхувальника відповідача) визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.
При цьому, у вказаній вище постанові зазначено, що ДТП сталася внаслідок зіткнення автомобіля марки “ГАЗ 31105”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з автомобілем марки “ВАЗ 21061”, державний реєстраційний НОМЕР_2.
Згідно зі звітом про оцінку розміру матеріального збитку №02-17/07 від 17.07.2009 року вартість відновлювального ремонту, що настав у зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля у результаті вказаної ДТП, склала 6 235,50 грн..
На виконання договору страхування позивач, на підставі заяви страхувальника та страхового акту №6430-02 від 02.10.2009 року, сплатив ОСОБА_5 страхове відшкодування в сумі 4 691,14 грн., що підтверджується платіжним дорученням №15580 від 02.10.2009 року.
Цивільно-правову відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 застраховано у відповідача на підставі полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/5638781.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача із претензією від 03.09.2010 року вих. №05/1092 від 03.09.2010 року про виплату страхового відшкодування, в якій просив перерахувати збитки в розмірі 4 941, 14 грн., з яких: 4 691, 14 грн. страхове відшкодування та 250 грн. витрат на проведення оцінки розміру збитків. Зазначена претензія залишена відповідачем без належного реагування.
Дослідивши обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що позивач не набув право регресного позову саме до відповідача, оскільки відповідачем відповідно полісу №ВС/5638781 була застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок спричинення шкоди з використанням автомобіля “ВАЗ 21061”, державний реєстраційний НОМЕР_2, натомість, постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 31.07.2009 року встановлено, що ДТП сталася внаслідок зіткнення застрахованого автомобіля з автомобілем марки “ВАЗ 21061”, державний реєстраційний НОМЕР_2.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.
Постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 31.07.2009 року ОСОБА_3 (страхувальника відповідача) визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України. При цьому, у вказаній вище постанові, яка була додана позивачем до матеріалів позовної заяви, зазначено, що ДТП сталася внаслідок зіткнення автомобіля марки “ГАЗ 31105”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з автомобілем марки “ВАЗ 21061”, державний реєстраційний НОМЕР_2.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач в суді першої інстанції заперечував проти задоволення позовних вимог, зокрема, посилаючись на відсутність доказів вини ОСОБА_3 в ДТП, яка сталася внаслідок керування ним автомобілем, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв’язку із наявністю суперечливих даних щодо державного реєстраційного номера забезпеченого відповідачем транспортного засобу, позивач звертався до місцевого господарського суду з письмовим клопотанням від 19.07.2011 року з проханням витребувати з Пролетарського районного суду міста Донецька справу про адміністративне правопорушення № 3-1498/09 стосовно притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. До матеріалів зазначеного клопотання позивачем також додано заяви про виправлення описки в постанові Пролетарського районного суду м. Донецька від 31.07.2009 року у справі № 3-1498/09 (з доданням підтверджуючих доказів про направлення клопотань до Пролетарського районного суду м. Донецька ).
Проте, місцевим господарським судом було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування з Пролетарського районного суду міста Донецька справи про адміністративне правопорушення № 3-1498/09 стосовно притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, оскільки на вимогу суду першої інстанції надійшла відповідь Моторного (транспортного) страхового бюро України з повідомленням про те, який саме автомобіль є забезпеченим транспортним засобом відповідно до полісу №ВС/5638781.
До матеріалів апеляційної скарги позивачем були додані лист № 3-1498/09 від 13.07.2011 року, в якому суддя Пролетарського районного суду м. Донецька Панас Н.Л. повідомляє про виправлення описки у постанові по адміністративному матеріалу стосовно ОСОБА_3 та постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 31.07.2009 року у справі 3-1498/09, в якій виправлено державний реєстраційний номер автомобіля марки “ВАЗ 21061 з НОМЕР_2 на державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що під час вчинення ДТП ОСОБА_3 керував саме забезпеченим відповідачем згідно з полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/5638781 транспортним засобом - автомобілем марки “ВАЗ 21061”, державний реєстраційний НОМЕР_2.
Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з пунктом 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, якщо вона завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Цивільно-правову відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 застраховано у відповідача на підставі полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/5638781 зі строком дії з 15.04.2009 року по 14.04.2010 року.
Враховуючи те, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача, на думку колегії суддів, відповідач відповідно до статті 22 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” повинен відшкодувати нанесену його страхувальником шкоду у межах встановленого полісом страхового ліміту.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно із п. 22.1. ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування у строки, передбачені ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Відповідно до ст. 12.1 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Договором (полісом) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8082733 передбачено нульову франшизу.
Згідно зі звітом про оцінку розміру матеріального збитку №02-17/07 від 17.07.2009 року, проведення якого замовлено позивачем, вартість відновлювального ремонту, що настав у зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля у результаті вказаної ДТП, склала 6 235,50 грн.
На виконання договору страхування позивач, на підставі заяви страхувальника та страхового акту №6430-02 від 02.10.2009 року, сплатив ОСОБА_5 страхове відшкодування в сумі 4 691,14 грн., що підтверджується платіжним дорученням №15580 від 02.10.2009 року.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 4 941, 14 грн. завданої в порядку регресу матеріальної шкоди, до складу якої входить виплачене страхове відшкодування в розмірі 4 691,14 грн. та витрати на проведення звіту про оцінку розміру збитків в розмірі 250 грн.
При цьому, колегія суддів відзначає, що стягнення витрат на проведення звіту про оцінку розміру збитків в розмірі 250 грн. позивачем нормативно не обґрунтовано, а зазначені витрати є витратами, понесеними позивачем в процесі його господарської діяльності, а тому не підлягають відшкодуванню відповідачем.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача 4 691,14 грн. виплаченого страхового відшкодування, оскільки в цій частині є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Таким чином, з огляду на викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 4 691,14 грн. збитків в порядку регресу.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ВУСО” на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2011 року у справі № 24/138 задовольнити частково.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2011 року у справі № 24/138 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Оранта” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ВУСО” (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, код ЄДРПОУ 31650052) страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 4 691 (чотири тисячі шістсот дев’яносто одна) грн. 14 коп., 96, 84 грн. державного мита та 224, 06 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Оранта” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ВУСО” (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, код ЄДРПОУ 31650052) 48, 42 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
4.Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.
5.Матеріали справи № 24/138 направити до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Іваненко Я.Л.
Судді Скрипка І.М.
Гарник Л.Л.