КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2012                                                                                           № 14/5026/1020/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Дзюбка П.О.

суддів:            Разіної  Т.І.

          Сотнікова С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції

на ухвалу господарського суду Черкаської області  

від 14.12.2010 року у справі № 14/5026/1020/2011 (суддя: Хабазня Ю.А.)

за заявою управління Пенсійного фонду України у м. Черкаси

до закритого акціонерного товариства «Рось»

про визнання банкрутом

за участю представників сторін:

від заявника: ОСОБА_1 (дов. № 2372 від 30.01.2012р.)

від боржника: не з’явився

арбітражний керуючий: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області  від 14.12.2011 року у справі № 14/5026/1020/2011 судом змінено заходи забезпечення вимог кредиторів, вжиті п. 6 ухвали суду від 12.05.2011р. та п. 4 ухвали суду від 05.12.2011 року у цій справі, наступними заходами: «Накласти арешт на все майно боржника шляхом: оголошення заборони його відчуження (зі складенням постанови); проведення його опису (зі складенням акту опису й арешту майна). Заборонити вчинення будь-яких дій щодо розпорядження арештованим майном, в тому числі і відчуження його у будь-який спосіб, крім здійснення виплат грошовими коштами з рахунку боржника у випадках, передбачених ч.6 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Боржник (ЗАТ «Рось») зареєстрований за адресою (місцезнаходження боржника): м. Черкаси, вул. Корольова, 11, оф. 26. ідентифікаційний код 14187396.»

Визначено обов’язок державної виконавчої служби направити суду постанову про накладення арешту та акт опису й арешту майна.

При цьому, суд першої інстанції керувався  ст.ст. 4-1, 86 ГПК України та ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Соснівський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції (далі по тексту - скаржник) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 31.01.2011 року представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Інші учасники провадження у справі не надали відзиви на апеляційні скарги, повноважних представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, причини неявки суду не повідомили, враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідних сторін.

Київський апеляційний господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення скаржника, всебічно та повно з’ясувавши обставини, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, встановив, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського зміні із наступних мотивів:

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.05.2011 порушено провадження у справі за заявою управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі Черкаської області про банкрутство закритого акціонерного товариства «Рось», оскільки останній неспроможний сплатити суму боргу зі сплати страхових внесків та суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату останніх, що становить разом 1 520 972,61 грн.

Також, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та визначено, що дія мораторію не поширюється на задоволення вимог та виплат, що здійснюються у випадках, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (п.5 резолютивної частини).

При цьому, п. 6 резолютивної частини даної ухвали суд заборонив керівнику боржника, власнику мана чи уповноваженому ним органу вчиняти дії щодо реорганізації та ліквідації юридичної особи – боржника, відчуження майнових активів боржника, за виключенням відчуження оборотних активів, які необхідні для забезпечення господарської діяльності боржника, а також для сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) та виплат заробітної плати працівникам боржника.

Введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Левченка В.М.

02.12.2011 року до суду звернувся розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Левченко В.М. з заявою №02/12-11 від 01.12.2011р. про накладення арешту на все майно належне боржнику, яке мотивоване тим що у боржника наявне майно, яке реалізується Соснівським відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05.12. 2011 року, зокрема, п. 4 резолютивної частини ухвали суд зупинив реалізацію арештованого майна, а саме : автомобіля марки «Volvo» S 80, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, реалізація якого здійснюється Черкаською філією ТОВ «ЮНОР»; легкового седану В – ВАЗ 2153, 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2; напівпричепу бортового Е,  марки МАЗ 9758, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, реалізація якого здійснюється філією «Кей Стоун Черкаси» ТОВ «Кей Стоун».

Оскаржуваною ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.12.2011 судом змінено заходи забезпечення вимог кредиторів, вжиті п. 6 ухвали суду від 12.05.2011р. та п. 4 ухвали суду від 05.12.2011 року у цій справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення (ухвали) місцевого господарського суду у повному обсязі.

Частиною 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон).

Згідно ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Так судом першої інстанції встановлено, що заборгованість по заробітній платі складає: 52265,57 грн. - згідно з виконавчими документами на час винесення ухвали від 24.10.2011 року Соснівським районним судом; 150038,66 грн. - згідно з виконавчими документами на час винесення зазначеної ухвали (на користь 14 осіб); 2255085,65 грн. відповідно до реєстру вимог, затвердженого ухвалою суду від 29.11.2011 (з них 362 особи мають заборгованість по заробітній платі, 9 осіб - по аліментам та 54 особи - по вихідній допомозі).

За результатами вивчення відповідей державного виконавця на запитання по виконанню конкретних норм Закону України "Про виконавче провадження" та пред'явлених суду першої інстанції документів останній встановив:

- відділом ДВС відкрито зведене виконавче провадження № 24248935 від 01.02.2011. Загальна сума вимог складає 3'622'767,87 грн. з яких вимоги по виплаті заробітної плати складають 150'038,66 грн.;

- доказів отримання боржником трьох повідомлень державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень після 10.03.2011, як це передбачено ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", немає;

- по одному з відкритих після 10.03.2011 виконавчих проваджень повідомлення боржнику не надіслано взагалі;

- за наданими суду документами неможливо установити достовірно по якому із чотирьох виконавчих проваджень, відкритих після 10.03.2011, надсилались повідомлення боржнику;

- акти опису й арешту майна від 11.02.2011 та від 18.02,2011 відділом ДВС вручено директору боржника 18.02.2011, акт опису Й арешту майна від 18,05.2011 надіслано поштою рекомендованим листом, однак лист повернено поштою, відмітка про причини повернення відсутня;

- 28 квітня 2011 року відділом ДВС подано заяву до Соснівського районнного суду м. Черкаси у якому вказано про наявність 8 виконавчих проваджень про стягнення заборгованості по заробітній платі на суму 52265,57 грн. Номери справ, судових рішень чи інші реквізити виконавчих документів відсутні. Те ж і в ухвалі Соснівського районнного суду м. Черкаси від 24 жовтня 2011 року;

- висновки експертів про оцінку майна від 17.10.2011, від 05.10.2011 07.07.2011 боржнику були надіслані рекомендованою кореспонденцією, але на одному аркуші по кожному висновку, відомості про вручення поштової кореспонденції відсутні;

- у зведеному виконавчому провадженні наявні заяви боржника з клопотанням про ознайомлення з ним від 04.04.2011 та від 09.12.2011, розписки про факт ознайомлення відсутні.

Натомість, до матеріалів справи представником державної виконавчої служби не надано ні в суді першої інстанції ні при апеляційному перегляді зведеного виконавчого провадження як цілісної справи з усіма документами, що в свою чергу унеможливлює процесуально приєднати зведене виконавче провадження до даної справи, вивчити його матеріали, надати повну та об'єктивну оцінку усім діям державного виконавця.

Враховуючи вищенаведені обставини справи суд вважає доводи державного виконавця викладені в апеляційній скарзі такими, що не доведені.

Апеляційний суд погоджується з місцевим судом, що заробітна плата працівників за рахунок майна боржника повинна погашатись пропорційно кожному працівнику до усієї заборгованості по заробітній платі, а не таким чином, що частина вимог буде погашена повністю, а частина не погашена взагалі. Доказів дотримання відділом ДВС установленого порядку реалізації майна і прав боржника до справи не надано. Тому, апеляційний суд погоджується з місцевим судом, що реалізація майна здійснюється з порушенням: права боржника знати про відкриті виконавчі провадження (факти відсутності доказів вручення наведені вище); права боржника на ознайомлення з вартістю оцінки майна (експертні висновки надіслано на одному аркуші, тобто лише їх резолютивна частина, а не повні висновки, тому навіть у разі їх отримання боржник позбавлений був можливості визначитись, чи правильно експерт /оцінювач/ прийшов до свого висновку про вартість майна. Суд виходить з висновку про їх неотримання боржником); права боржника на визначення майна, яке підлягає продажу в першу чергу (згідно із ч.5 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення, однак з огляду на вищевказані дії позбавлений такої можливості).

З тексту оскаржуваної ухвали вбачається, що задовольняючи клопотання розпорядника майна про накладення арешту на все майно боржника суд вирішував питання зміни заходів забезпечення вимог кредиторів, вжитих ухвалами суду від 12.05.2011 та від 05.12.2011, зокрема, шляхом заміни раніше вжитих цими ухвалами заходів.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону в ухвалі про порушення провадження у справі суд вказує про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Статтею 1 Закону мораторій визначено як зупинення виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Отже, введення мораторію у справі про банкрутство це застосування до боржника, як до суб'єкта господарювання, особливого правового статусу на певний період часу (провадження у справі про банкрутство),  протягом якого діють заборони, зазначені у статті 5 Закону. В силу цього мораторій не може вводитися судом з метою забезпечення заяви про порушення справи про банкрутство, оскільки він не є за своєю правовою природою одним із заходів на забезпечення вимог кредиторів.

Положеннями частин 1-3 ст. 12 Закону регулюються питання вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів, до яких, арешт майна або грошових сум Боржника не відноситься. Положеннями частин 4-6 даної норми визначається порядок та підстави введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, як спеціального та характерного для господарських справ про банкрутство виду обмеження щодо користування майном підприємства, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство. Слід зазначити, що мораторій на задоволення вимог кредиторів не є тотожнім категорії арешту майна або грошових сум боржника.

Оскільки, відповідно до аналогічних норм ч. 2 ст. 4-1 ГПК України та ч. 1 ст. 5 Закону господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство, то за наявності передбачених нормами законодавства підстав господарський суд має право застосовувати у справі про банкрутство заходи до забезпечення, передбачені положеннями розділу Х ГПК України, у тому числі накладати арешт на майно або грошові суми, що належать боржнику. Однак, у цьому випадку питання, зокрема, накладення та скасування арешту майна або грошових сум боржника має вирішуватись у порядку та відповідно до вимог ГПК України, зокрема, згаданого розділу Х ГПК України.

Отже, вирішення питання про вжиття та час дії заходів до забезпечення вимог кредиторів, введення та час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника передбачено та здійснюється у відповідності до положень Закону про банкрутство, а застосування заходів до забезпечення, зокрема, у вигляді арешту майна та грошових сум того ж боржника передбачено та здійснюється у відповідності до вимог ГПК України та є різним. У зв'язку з чим при розгляді та вирішенні питання про накладення арешту на майно боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, застосування норм ст. 12 Закону про банкрутство (забезпечення вимог кредиторів і мораторій на задоволення вимог кредиторів) не є належним та правомірним.

Пунктом 1 ст. 66 ГПК України господарському суду надано право вживати заходи до забезпечення позову, передбачені ст. 67 цього кодексу, зокрема, накладення арешту на майно боржника або грошові суми, що належать відповідачу (в даному випадку боржнику).

Враховуючи вищевикладені обставини справи, апеляційний суд вважає, що рішення про необхідність накладення арешту на майно боржника є в даній справі є обґрунтованим та правомірним.

Виходячи з вищезазначеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції не підлягає задоволенню тому що доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Натомість, ухвала місцевого суду підлягає зміні, а саме п.1 резолютивної частини ухвали господарського суду Черкаської області від 14.12.2011 року та викладу в новій редакції.

Керуючись ст.ст. 4-1, 34, 66, 67, 91, 99, 101, 102, 103, 105, 106 ГПК України, Законом України “Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом”, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції на ухвалу господарського суду Черкаської області від 14.12.2011 року у справі №  14/5026/1020/2011 залишити без задоволення.

2.          Ухвалу господарського суду Черкаської області від 14.12.2011 року у справі                      № 14/5026/1020/2011  змінити, а саме п.1 резолютивної частини ухвали

«Накласти арешт на все майно боржника шляхом: оголошення заборони його відчуження (зі складенням постанови); проведення його опису (зі складенням акту опису й арешту майна). Заборонити вчинення будь-яких дій щодо розпорядження арештованим майном, в тому числі і відчуження його у будь-який спосіб, крім здійснення виплат грошовими коштами з рахунку боржника у випадках, передбачених ч.6 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Боржник (ЗАТ «Рось») зареєстрований за адресою (місцезнаходження боржника): м. Черкаси, вул. Корольова, 11, оф. 26. ідентифікаційний код 14187396.»

на

«Накласти арешт на все майно боржника шляхом: оголошення заборони його відчуження (зі складенням постанови); проведення його опису (зі складенням акту опису й арешту майна). Заборонити вчинення будь-яких дій щодо розпорядження арештованим майном, в тому числі і відчуження його у будь-який спосіб, крім здійснення виплат грошовими коштами з рахунку боржника у випадках, передбачених ч.6 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме виплату заробітної плати працівникам боржника, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Боржник (ЗАТ «Рось») зареєстрований за адресою (місцезнаходження боржника): м. Черкаси, вул. Корольова, 11, оф. 26. ідентифікаційний код 14187396.»

3.          В іншій частині ухвалу господарського Черкаської області від 14.12.2011 року у справі № 14/5026/1020/2011 залишити без змін.

4.          Матеріали справи №  14/5026/1020/2011 повернути до господарському суду Черкаської області.

Головуючий суддя                                                                      Дзюбко П.О.

Судді                                                                                          Разіна  Т.І.

                                                                                          Сотніков С.В.