КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.01.2012 № 20/131
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів: Скрипка І.М.
Гарник Л.Л.
за участю представ- ників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 01-38-4 від 23.01.2012 року
від відповідача: ОСОБА_2. довіреність № 01/230-446 від 31.10.2011 року,
Грідін В.В. довіреність № 01/042-487 від 12.12.2011 року
від третьої особи: не з’явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
на рішення
Господарського суду
міста Києва
від 30.08.2011 року
у справі № 20/131 (суддя: Палій В.В.)
за позовом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії „Альфа-Гарант”
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк”
про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити виплату страхового відшкодування в сумі 40 728 000 грн.
В судовому засіданні 24.01.2012 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2011 року у справі № 20/131 в позові Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі – позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії „Альфа-Гарант” (далі – відповідач) про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити виплату страхового відшкодування в сумі 40 728 000 грн. відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2011 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт вважає, що під час вирішення даного спору місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що неповернення страхувальником позивачеві депозитних коштів та відсотків за користування депозитом до 31.12.2008 року, є страховим випадком, що стався під час дії договору добровільного страхування № 15/01-027-00010 від 17.04.2008 року. Крім того, на думку апелянта, місцевим господарським судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів у Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України та Служби Безпеки України та Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” щодо того, чи мали місце неправомірні дії третіх осіб відносно Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк”, за які передбачена кримінальна відповідальність згідно ст. 185, 186, 190, 192 КК України в період з 01.01.2008р. по теперішній час; чи порушувались кримінальні справи відносно третіх осіб щодо Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” за вчинення злочинів, які передбачені вказаними статтями КК України в період з 01.01.2008р. по теперішній час.
Розпорядженням № 01-24/837 від 16.12.2011 року було призначено повторний автоматичний розподіл справ у зв’язку з перебуванням судді-доповідача Остапенка О. М. на лікарняному.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.01.2012 року.
З наявного в матеріалах справи відзиву вбачається, що представник відповідача просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01/22/3/2 від 24.01.2012 року розгляд апеляційної скарги у даній справі доручено колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя: Іваненко Я.Л., судді: Скрипка І.М., Гарник Л.Л.
В судове засідання 24.01.2012 року з’явились представники позивача та відповідача. Третя особа в судове засідання свого представника не направила, про час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, а представники відповідача підтримали вимоги, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії “Альфа-Гарант”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити виплату страхового відшкодування в сумі 40 728 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від виконання свого обов’язку за Договором №15/01-027-00010 добровільного страхування відповідальності перед третіми особами від 17.04.2008р., укладеним між відповідачем та третьою особою, щодо виплати позивачу страхового відшкодування.
Відповідач в суді першої інстанції заперечував проти позовних вимог, зазначаючи, що неповернення страхувальником позивачу депозитних коштів та відсотків за користування депозитом до 31.12.2008р. не є страховим випадком, оскільки в період дії договору страхування не настали обставини, передбачені п. 6.1 Договору №15/01-027-00010 добровільного страхування відповідальності перед третіми особами. Крім того, зазначив, що у випадку задоволення позовних вимог, позивач отримає суму, яка вдвічі перевищуватиме розмір прямого збитку, завданого останньому, оскільки сума, яка є предметом даного спору, згідно судового рішення у справі №4/148, яке набрало законної сили, підлягає стягненню з ТОВ “Укрпромбанк”.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.04.2008р. між ТОВ “Український промисловий банк” (третя особа), в якості банку, та Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (позивач), в якості вкладника, було укладено Договір строкового банківського депозиту №68/Ю-08 (далі –Договір депозиту), відповідно до умов якого позивач передав третій особі для розміщення на депозитний рахунок 40 000 000,00 грн. В свою чергу, банк зобов’язався прийняти грошові кошти для розміщення на депозитному рахунку в банку з виплатою вкладникові депозиту і процентів на нього, зі строком розміщення депозиту з 16.04.2008р. по 31.12.2008р. (п.1.3 договору). Строк повернення депозиту –не пізніше 31.12.2008р. (п. 3.7 договору).
У зв’язку з тим, що банк своєчасно не повернув позивачу депозитні кошти в сумі 40 000 000,00грн., позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) про стягнення з ТОВ “Український промисловий банк”40 000 000,00грн. основного боргу за Договором строкового банківського депозиту №68/Ю-08, 2 591 246,90грн. – пені, 4 055 737,71 грн. – штрафу, 332 695,71 грн. - 3% річних та судових витрат. Від попередньо заявлених позовних вимог про стягнення 18 579,23 грн. – відсотків за користування депозитом, 484 383,56 грн. – відсотків за користування депозитом станом на 26.01.2009р., 2 415,30грн. – пені, 1 857,92 грн. – штрафу позивач відмовився.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2009р. у справі №4/148 позов задоволено частково, а саме, стягнуто з ТОВ “Український промисловий банк” на користь позивача у справі 40 000 000,00грн. основного боргу, 532 046,26грн. – пені, 66 257,35грн. - 3% річних, 25 500,00грн. – державного мита, 118,00грн. – витрат на ІТЗ. В іншій частині позовних вимог – відмовлено. В частині стягнення 18 579,23грн. – відсотків за користування депозитом, 484 383, 56грн. – 17% річних за користування депозитом, 1857,92 грн. – штрафу, 2 415,30грн. – пені провадження у справі припинено на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011р. у справі №4/148 рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2009р. №4/148 було змінено, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ “Український промисловий банк”на користь позивача у справі 40 000 000,00грн. депозиту, 532 046,90грн. –пені, 66 257,35грн. –3% річних, 4 000 000,00грн. – штрафу.
В свою чергу, 17.04.2008р. між ТДВ “Страхова компанія “Альфа-Гарант” (відповідачу справі), в якості страховика, та ТОВ “Український промисловий банк” (третя особа), в якості страхувальника, було укладено Договір №15/01-027-00010 добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (далі – Договір страхування), предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечить закону та пов’язані з відшкодуванням страхувальником (відповідачем) збитків, понесених третьою особою, в результаті не виконання (неналежного виконання) страхувальником умов Депозитного договору.
Строк дії договору –з дня, наступного за днем надходження страхового платежу на поточний рахунок страхувальника і діє до 24 год. 00 хв. 31.12.2008р.
Страховим випадком згідно договору, є законно визнаний відповідними державними органами, судом та самим страхувальником (за погодженням із страховиком) факт настання відповідальності страхувальника за збитки, завдані третій особі, внаслідок невиконання (неналежного виконання) страхувальником обумовлених Депозитним договором зобов’язань по виплаті суми депозиту та/або відсотків за користування депозитом з незалежних від страхувальника обставин:
- вогонь (пожежа, вибух, удар блискавки); стихійне лихо, вплив рідини з водопровідних, каналізаційних і опалювальних систем, падіння літальних апаратів, їх частин, уламків, космічних тіл предметів, неправомірні дії третіх осіб, за які передбачена кримінальна відповідальність згідно ст. 185, 187, 192 КК України, введення законодавчих актів, які призвели до невиконання договірних зобов’язань в результаті: підвищення ставок податків, підвищення ставок акцизів, введення нових податків, введення мораторію на виконання договірних зобов’язань, введення заборони займатися окремими видами господарської діяльності, банкрутство страхувальника (п. 6.1 договору).
Відповідно до п.12.4 Договору страхування відповідач зобов’язався впродовж двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхового відшкодування третій особі; при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до Розділу 14 цього договору.
На підставі зазначених умов договору страхування позивач звернувся до відповідача із заявою №07-35-101 від 22.01.2009р. про здійснення страхової виплати в сумі 40 000 000,00грн.
При цьому, за твердженням позивача, до вказаного листа були додані всі необхідні документи, передбачені п.14.1 договору страхування.
У відповіді на вказану заяву (лист №12/455 від 30.01.2009р.) відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування у сумі 40 000 000,00грн., у зв’язку з ненаданням підтверджень того, що позивачу завдано збитків внаслідок одного з випадків, передбачених п.6.1 договору страхування.
На підставі зазначених умов договору страхування та за наявності постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011р. №4/148 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою №07-35-927 від 18.04.2011р. про здійснення страхової виплати в сумі 40 000 000,00грн.
Однак, відповідач повторно відмовив у виплаті страхового відшкодування в сумі 40 000 000,00грн. з тих же підстав, що були наведені у листі відповідача №12/455 від 30.01.2009р.
В зв’язку з вищенаведеним, на думку позивача, відмова відповідача у здійснення страхової виплати у сумі 40 000 000,00грн. є неправомірною та такою, що суперечить умовам договору страхування та чинному законодавству, в зв’язку з чим останній просив місцевий господарський суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті страхового відшкодування та зобов’язати відповідача здійснити страхове відшкодування за Договором добровільного страхування №15/01-027-00010 у розмірі 40 000 000,00грн. на користь позивача.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Приписами статті 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (статті 115 ГПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з частиною першої статті 2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Таким чином, особа, яка вважає порушеними свої права та інтереси має право звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів до особи, яка таке порушення вчинила. У випадку, якщо відповідальність особи, яка вчинила порушення, застрахована, і подія, яка відбулась, відноситься до страхового випадку, зацікавлена особа мав право на власний розсуд пред’явити позов або до особи, яка безпосередньо вчинила таке порушення або до особи страховика.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до ТОВ “Український промисловий банк” (особи, яка допустила порушення виконання зобов’язання за Договором строкового банківського депозиту №68/Ю-08 від 16.04.2008р.), зокрема, про стягнення 40 000 000,00грн. депозиту, які останній всупереч умовам Договору строкового банківського депозиту №68/Ю-08 від 16.04.2008р. у визначений договором строк позивачу не повернув.
Як встановлено Київським апеляційним господарським судом у постанові від 10.03.2011р. №4/148, ТОВ “Український промисловий банк” в порушення умов Договору строкового банківського депозиту №68/Ю-08 від 16.04.2008р. не повернуло позивачу депозит у сумі 40 000 000,00грн., у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 105 ГПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову; постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийняттям вищевказаної постанови по справі №4/148 права позивача, які були порушені у зв’язку з неналежним виконанням контрагентом умов Договору строкового банківського депозиту №68/Ю-08 від 16.04.2008р. щодо повернення суми депозиту в розмірі 40 000 000,00грн., були захищені у встановленому законодавством порядку. При цьому, в силу приписів статті 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011р. №4/148 є обов'язковою для виконання на всій території України і повинна виконуватись у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Таким чином, виконавчий документ, який виданий на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011р. у справі №4/148, про стягнення з ТОВ “Український промисловий банк” на користь позивача суми неповернутого депозиту, підлягає примусовому виконанню у порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження”.
При цьому, як вірно, на думку колегії суддів, враховано місцевим господарським судом, вимоги позивача у розмірі 40 066 257,35грн. (частиною якої є 40 000 000,00грн. суми депозиту) включено до сьомої черги реєстру вимог кредиторів третьої особи після початку процедури ліквідації третьої особи.
Матеріали справи не містять доказів того, що невиконання зобов’язання ТОВ “Український промисловий банк” за договором строкового банківського депозиту мало місце з незалежних від банку обставин, які перелічені у ст. 6.1 Договору №15/01-027-00010, а отже, і доказів того, що в період дії договору №15/01-027-00010 настав страховий випадок, на який розповсюджується страховий захист.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів в ТОВ “Український промисловий банк” був введений 21.01.2009року, а заборона займатись банківською діяльністю – з 21.01.2010р., тобто, після закінчення дії договору №15/01-027-00010.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити виплату страхового відшкодування в сумі 40 728 000 грн. є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, у випадку задоволення позовних вимог, які пред’явлені позивачем у межах даного спору до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії “Альфа-Гарант” та виконання такого рішення суду, за наявності виконавчого провадження за наказом суду у справі №4/148, який виданий на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011р. №4/148 (зокрема про стягнення 40 000 000,00грн. депозиту), сума заборгованості по депозиту в розмірі 40 000 000,00грн. за Договором строкового банківського депозиту №68/Ю-08 від 16.04.2008р. буде стягнута на користь позивача у подвійному розмірі, що прямо суперечить закону.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 728 000,00грн. пені, оскільки така вимога є похідною від вимог про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті страхового відшкодування та зобов’язання відповідача здійснити страхове відшкодування за Договором добровільного страхування №15/01-027-00010 у розмірі 40 000 000,00грн. на користь позивача, в задоволенні яких місцевим господарським судом правомірно відмовлено.
До того ж, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно звернув увагу на той факт, що вимога про визнання неправомірними дій відповідача, згідно ст. ст. 15, 16 ГК України не є належним способом судового захисту, оскільки така вимога – це лише необхідна передумова для застосування заходів судового примусу та не має характеру самостійної (окремої) позовної вимоги, що безпосередньо направлена на захист та відновлення порушеного права.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
При цьому, колегія суддів вважає обґрунтованою відмову місцевого господарського суду у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів у Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України та Служби Безпеки України та Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” щодо того, чи мали місце неправомірні дії третіх осіб відносно Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк”, за які передбачена кримінальна відповідальність згідно ст. 185, 186, 190, 192 КК України в період з 01.01.2008р. по теперішній час; чи порушувались кримінальні справи відносно третіх осіб щодо Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” за вчинення злочинів, які передбачені вказаними статтями КК України в період з 01.01.2008р. по теперішній час, оскільки з 2008 року позивач не був позбавлений права самостійно отримати відомості, які перелічені у клопотанні у Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” (зокрема, щодо звернення до правоохоронних органів), в зв’язку з чим відхиляє як необґрунтовані твердження позивача в апеляційній скарзі про неправомірне відхилення місцевим господарським судом вказаного вище клопотання.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та такими, що не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2011 року у справі № 20/131 залишити без змін, а апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - без задоволення.
2.Матеріали справи № 20/131 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Іваненко Я.Л.
Судді Скрипка І.М.
Гарник Л.Л.