КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2012                                                                                           № 22/130

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Новікова  М.М.

суддів:            Зубець Л.П.

          Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача:                   ОСОБА_1 – дов. №28/5934 від 29.12.2011

     від  відповідача:               ОСОБА_2 – дов. №1337 від 30.12.2011

розглянувши

апеляційну скаргу   Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при  

                                    Державному комітеті України по земельних ресурсах”  

на рішення                       господарського суду міста Києва

від                                 31.10.2011  

у справі                       №22/130 (суддя Самсін Р.І.)

за позовом                          Публічного акціонерного товариства „Чернігівобленерго”

до                                 Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при  

                                    Державному комітеті України по земельних ресурсах”

про                                      стягнення коштів за недійсною угодою

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Чернігівобленерго” (надалі – ПАТ „Чернігівобленерго”, позивач) про стягнення із Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” (надалі – ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, Цент ДЗК, позивач) 2422000,00 грн., отриманих за недійсним договором.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.10.2011 у справі №22/130 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 31.10.1212 у справі №22/130 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи та не дослідив у сукупності обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, та прийняв рішення, яким зобов’язав Центр ДЗК повторно сплатити кошти у сумі 2422000,00 грн., які вже були сплачені ним на виконання зобов’язань за договором від 30.12.2004 №718 та договором про відступлення права вимоги від 25.03.2007 (надалі – договір цесії), укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Проектно-вишукувальне підприємство „Спецпроект” (надалі – ТОВ „ПВП „Спецпроект”).  

Відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов’язаної з нею справи №31/185 за позовом Центру ДЗК до Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-вишукувальне підприємство „Спецпроект” про стягнення коштів за недійсною угодою.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, оскільки розгляд справи №31/185 не перешкоджає розгляду даної справи.

Крім того, у судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-вишукувальне підприємство „Спецпроект” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, яке обґрунтоване тим, що у разі залишення апеляційної скарги Центру ДЗК без задоволення у Центру ДЗК виникне право зворотної вимоги до ТОВ „ПВП „Спецпроект” у розмірі 2422000,00 грн., зарахованих як виконання зобов’язань по договору від 30.12.2004 №718 та договору цесії від 25.03.2007 б/н.

Проте, колегія суддів залишає дане клопотання без задоволення, оскільки рішення у даній справі не може вплинути на права та обов’язки ТОВ „ПВП „Спецпроект”, оскільки договір цесії від 25.03.2007 б/в визнаний недійсним рішення господарського суду Чернігівської області, а відповідач вже скористався правом зворотної вимоги коштів, зарахованих як виконання зобов’язань по договору від 30.12.2004 №718 та договору цесії від 25.03.2007 шляхом звернення до господарського суду Донецької області.  

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2004 між Донецькою регіональною філією ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, як виконавцем, та ВАТ енергопостачальна компанія „Чернігівобленерго” (правонаступником якого є позивач), як замовником, укладено договір №718 згідно з умовами якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт: з оформлення права оренди земельних ділянок під об’єктами ВАТ ЕК „Чернігівобленерго” в Бобровицькому, Городянському, Прилуцькому, Чернігівському районах та м. Чернігів з використанням раніше виконаних робіт при оформленні актів постійного користування земельними ділянками в цих районах, з виготовленням обмінних файлів, в обсягах і вартості згідно з розрахунком базової вартості одиниці обсягу робіт та кошторисів, які додаються.

Відповідно до п. 1.2 договору, виконавець виконує роботи своїми власними силами або з залученням інших організацій; при цьому уся відповідальність за виконання умов договору залишається за виконавцем.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що на виконання зазначеного договору ВАТ енергопостачальна компанія „Чернігівобленерго” на користь ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” було перераховано грошові кошти у загальній сумі 2422000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №597 від 20.01.2005 на суму 260000,00 грн., №647 від 21.01.2005 на суму 190000,00 грн., №71 від 25.02.2005 на суму 150000,00 грн., №90 від 25.02.2005 на суму 300000,00 грн., №3972 від 21.03.2005 на суму 487000,00 грн., №4291 від 29.03.2005 на суму 1035000,00 грн. Належним чином засвідчені копії вказаних документів долучено до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2010 у справі №11/145/29 укладений між сторонами договір №718 від 30.12.2004 визнано недійсним.

При чому, як правильно зазначає суд першої інстанції, у резолютивній частині вказаної постанови зазначено номер договору як №718/2134 від 30.12.2004, однак такий, в свою чергу є саме тим договором який залучений до матеріалів справи та містить №718 від 30.12.2004. Зазначене не заперечується сторонами, випливає з обставин встановлених під час розгляду справи 11/145/29 як господарським судом Чернігівської області так і Київським апеляційним господарським судом, а в даному випадку має місце нумерація яка застосовується на підприємстві відповідача, оскільки саме за позовом останнього розглядалась справа 11/145/29.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином, в силу недійсності укладеного договору №718 від 30.12.2004 ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” зобов'язане повернути ПАТ „Чернігівобленерго” кошти, які отримано згідно з договором, тобто у відповідача виникло зобов'язання повернути грошові кошти, отримані за недійсним правочином.

Доказів повернення грошових коштів отриманих відповідачем за договором від 30.12.2004 у повному обсязі відповідачем не надано, у зв’язку з чим вимога про стягнення суми в розмірі 2422000,00 грн. правомірно визнана судом першої інстанції обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що між позивачем та ТОВ „ПВП „Спецпроект” було укладено договір про відступлення права вимоги від 25.03.2007, за яким ПАТ „Чернігівобленерго” відступило ТОВ „ПВП „Спецпроект”, а останнє отримало право вимоги, належне позивачеві відповідно до умов договору №718, спростовуються матеріалами справи, оскільки провадження у справі місцевим господарським судом зупинялося до розгляду господарським судом Чернігівської області справи №11/72, рішенням у якій договір цесії визнано недійсним.

Таким чином, доводи відповідача про те, що ним виконано зобов’язання у сумі 2422000,00 грн. за договором від 30.12.2004 №718 та договором про відступлення права вимоги від 25.03.2007 на користь ТОВ „ПВП „Спецпроект”, не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки договір про відступлення права вимоги від 25.03.2007 визнано недійсним.

У зв’язку із зазначеним у відповідача виникло право вимоги до ТОВ „ПВП „Спецпроект” повернення виконаного за недійсним правочином, яким відповідач фактично скористався, звернувшись до господарського суду Донецької області, яким порушено провадження у справі №31/185 за позовом Центру ДЗК до ТОВ „ПВП „Спецпроект” про стягнення коштів за недійсною угодою в розмірі 2422000,00 грн.

Пунктом 1 частини третьої ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї статті застосовуються до вимог щодо повернення виконаного за недійсним правочином, а за змістом частини 2 цієї статті зазначена вимога застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду стосовно того, що вчинення відповідних дій, укладення договорів відповідачем тощо, після та у зв’язку з укладенням договору №718 від 30.12.2004 не є підставою для незастосування наслідків недійсного правочину, який зокрема визнано недійсним саме за позовом ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”. Наслідки недійсного правочину застосовуються у відношенні сторін такого правочину.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду          м. Києва від 31.10.2011 у справі №22/130 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 31.10.2011 у справі №22/130 залишити без змін.

Матеріали справи №22/130 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      Новіков  М.М.

Судді                                                                                          Зубець Л.П.

                                                                                          Мартюк А.І.