КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.01.2012 № 10/508-24/341
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів: Скрипка І.М.
Остапенка О.М.
за участю представ- ників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 04/184 від 14.09.2011 року
від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 01/2012 від 10.01.2012 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства „БМ Банк”
на рішення
Господарського суду
міста Києва
від 03.10.2011 року
у справі № 10/508-24/341 (суддя: Шевченко В.Ю.)
за позовом Публічного акціонерного товариства „БМ Банк”
до Публічного акціонерного товариства „Компанія страхування життя „Універсальна”
про стягнення страхового відшкодування
В судовому засіданні 18.01.2012 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2011 року по справі №10/508 позовні вимоги публічного акціонерного товариства “БМ Банк” задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 298 458,20 грн. основного боргу, 78 281,91 грн. пені, 22 128,86 грн. інфляційних витрат, 11 946,50 грн. 3% річних та 4 449,00 грн. судових витрат.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2011р. по справі №10/508 рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2011 року змінено, стягнуто з відповідача на користь позивача 298 458,20 грн. основного боргу, 31 544,05 грн. пені, 33 128,86 грн. інфляційних витрат, 11 946,50 грн. 3% річних, 3 750,77 грн. державного мита, 204,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2011 року по справі №10/508 рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2011 року у справі №10/508 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В обґрунтування своєї постанови Вищий господарський суд України зазначив, що судами не обґрунтовано суперечливого висновку про настання страхового випадку – смерті застрахованої особи внаслідок хвороби або нещасного випадку, не мотивовано з посиланнями на норми чинного законодавства підстав відхилення доказів відповідача на підтвердження наявності обставин, що унеможливлюють здійснення страхової виплати в розумінні п. 10.2 Договору, та не встановлено розміру заборгованості страхувальника перед фінансовою установою на момент настання страхового випадку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2011 року у справі № 10/508-24/341 у позові Публічного акціонерного товариства „БМ Банк” (далі – позивач) до Публічного акціонерного товариства „Компанія страхування життя „Універсальна” (далі – відповідач) про стягнення страхового відшкодування відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2011 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Апелянт вважає, що під час вирішення даного спору місцевим господарським судом було порушено норми матеріального та процесуального права. На думку апелянта, судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що станом на 15.06.2009 рок у відповідача не було жодних документальних підтверджень наявності підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування. Крім того, на думку апелянта, висновок місцевого господарського суду про те, що смерть ОСОБА_3 сталася не внаслідок нещасного випадку, є необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 року вказану апеляційну скаргу було призначено до розгляду на 18.01.2012 року.
18.01.2012 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
В судове засідання 18.01.2012 року з’явились представники сторін та підтримали свої вимоги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 432 067,05 грн., з яких: 298 458,20 грн. страхового відшкодування, 36 217,40 грн. інфляційних витрат, 84 60,38 грн. пені, 12 731,07 грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.08.2008 року між ним та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №4/118/040808, згідно з яким останній отримав грошові кошти у сумі 66 000 доларів США зі сплатою 16% річних на поточні потреби з терміном остаточного повернення кредиту – 04.08.2015р.
01.08.2008 року ОСОБА_3 та ПАТ “Компанія страхування життя “Універсальна” укладено договір добровільного страхування життя позичальників №000826, відповідно до якого позивач був визначений вигодонабувачем у разі настання страхового випадку – смерті страхувальника ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і 14.04.2009 року відповідачеві було надіслано повідомлення про настання страхового випадку, заяву на отримання страхової виплати та розрахунок з вимогою сплатити позивачеві як вигодонабувачу страхове відшкодування.
19.10.2009 року відповідач направив позивачу листа, яким відмовив у здійсненні страхової виплати та зазначив, що провів незалежну експертну оцінку медичної документації на базі центру судово-медичних послуг “МІБІ-ЛЕКС”. Згідно висновку від 28.09.2009 року при судово-токсикологічному дослідженні виявлені 0,34 проміле етанолу, що є результатом зажиттєвої алкогольної інтоксикації.
На думку позивача, необґрунтованим та безпідставним є зазначення в якості причини смерті ОСОБА_3 алкогольної інтоксикації, а тому страхове відшкодування має бути виплачене. У зв’язку з простроченням його виплати з відповідача підлягає стягненню пеня, 3% річних та інфляційні збитки.
Відповідач в суді першої інстанції проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що на підставі зібраних матеріалів факт настання страхового випадку, яким є саме смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, не встановлена і не підтверджена компетентними органами, що тягне наслідком відсутність обов’язку здійснити виплату страхового відшкодування.
При новому розгляді справи позивач надав місцевому господарському суду письмові пояснення щодо суті позовних вимог та зазначив, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування відповідачем вказано п. 10.2.1. договору страхування, за яким причиною відмови у страховій виплаті є події, які сталися внаслідок вживання застрахованою особою алкоголю.
На підтвердження цього факту відповідач посилався на результати лабораторних досліджень, відповідно до яких в крові трупа ОСОБА_3 було знайдено етиловий алкоголь в концентрації 0,34 проміле. Згідно з експертним висновком спеціалістів в галузі судово-медичної експертизи, наданим відповідачем, зазначена концентрація етанолу є наслідком зажиттєвої інтоксикації. На думку позивача, зазначена підстава для відмови у здійсненні страхової виплати є необґрунтованою та такою, що суперечить умовам договору страхування, оскільки вказана концентрація алкоголю є дуже низькою.
Відповідно до п. 10.2. договору страхування, на який посилається відповідач, підставою для відмови у виплаті є смерть застрахованої особи, яка сталася внаслідок вживання алкоголю. Тобто, на думку позивача, в даному випадку необхідна наявність причинного зв’язку між вживанням алкоголю та настанням смерті, а жодним документом, наданим відповідачем, такий причинний зв’язок не підтверджений.
Відповідач при новому розгляді справи надав місцевому господарському суду письмові пояснення та зазначив, що відмова у виплаті страхового відшкодування обґрунтована п.п. 3, 10.2. договору страхування.
Судом першої інстанції при новому розгляду справи встановлено, що 04.08.2008 року Публічним акціонерним товариством “БМ Банк” та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №4/118/040808 про надання ОСОБА_3 кредиту в сумі 66 000 доларів США. Згідно кредитного договору базовими умовами кредитування є: відсоткова ставка - 16%; цільове призначення кредиту –поточні потреби; дата остаточного повернення кредиту – 03.08.2018 року та ін.
Виплата кредиту в сумі 66 000,00 грн. була здійснена позивачем позичальнику ОСОБА_3, що підтверджується матеріалами справи.
01.08.2008 року ОСОБА_3 та Публічне акціонерне товариство “Компанія страхування життя “Універсальна” уклали договір №000826 добровільного страхування життя позичальників.
За умовами договору страхування предметом цього договору та об’єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України і пов’язані з життям, здоров’ям та працездатністю застрахованої особи. Застрахованою особою за цим договором страхування є страхувальник – ОСОБА_3
Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 09.04.2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що в книзі реєстрації смертей за 2009 рік зроблено відповідний актовий запис №532.
Відповідно до постанови старшого слідчого СВ Луцького МВ УМВС від 28.06.2009 року в порушенні кримінальної справи за фактом смерті ОСОБА_3 відмовлено у зв’язку з відсутністю події злочину. В постанові зазначено, що 08.04.2009 року близько 09.50 години працівниками міліції в місті Луцьку на вул. Набережній в річці Стир було виявлено труп ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2. При поверхневому огляді трупа слідів насильницької смерті виявлено не було.
В ході дослідчої перевірки було встановлено, що покійний місяць тому пішов з дому та не повернувся, а був виявлений лише 08.04.2009 року мертвим в річці Стир. При цьому будь-яких даних щодо самогубства немає.
Згідно довідки Волинського обласного паталоганатомічного бюро відомо, що причина смерті ОСОБА_3 невстановлена у зв’язку з гнильними змінами.
В ході дослідчої перевірки не встановлено факту причетності сторонніх осіб до смерті ОСОБА_3
В матеріалах справи наявні: акт судово-медичного дослідження трупа №120, складений Бюро судово-медичної експертизи Головного управління охорони здоров’я Волинської облдержадміністрації, висновок спеціалістів в галузі судово-медичної експертизи від 28.09.2009 року з приводу алкогольного сп’яніння ОСОБА_3, Центру судово-медичних послуг “МіБі-Лекс”.
У відповідності до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про страхування” страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно зі ст. 6 Закону України “Про страхування” добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону.
Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи.
У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.
Відповідно до ст. 2 договору страхування вигодонабувачем у випадку смерті застрахованої особи чи набуття нею статусу інваліда першої або другої групи відповідно до законодавства України в разі страхової виплати, що не перевищує заборгованості застрахованої особи перед фінансовою установою, є публічне акціонерне товариство “БМ Банк”.
Статтею 3 договору страхування визначений перелік страхових випадків, серед яких:
- смерть застрахованої особи внаслідок хвороби або нещасного випадку;
- інвалідність I або II групи внаслідок хвороби або нещасного випадку.
Відповідно до ст. 4 договору страхування початкова страхова сума за цим договором становить 319 776,60 грн. Початкова страхова сума рівномірно зменшується після закінчення кожного страхового місяця на 2 664,80 грн.
Згідно з частиною 2 ст. 8 Закону України “Про страхування” страховим випадком визначається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.
Відповідно до п. 8.2. договору для здійснення страхової виплати необхідною умовою є подання документів (оригіналів або завірених в установленому чинним законодавством порядку копій), що підтверджують факт настання страхового випадку: офіційне та лікарське свідоцтво про смерть застрахованої особи; акт про нещасний випадок на виробництві, акт розслідування нещасного випадку невиробничого характеру, довідка про дорожньо-транспортну пригоду; довідки судово-медичної експертизи; свідоцтво (довідка) МСЕК про ступінь втрати працездатності (групу інвалідності), опис причин настання інвалідності, докладні звіти лікарів про причини, початок, вид, протікання і припустиму тривалість захворювання (нещасного випадку) та його вплив на інвалідність, витяги з порушених кримінальних справ, вироків, постанов та рішень суду.
Стаття 9 договору страхування визначає дії вигодонабувача при настанні страхового випадку та зазначає, що вигодонабувач повинен:
- не пізніше п’яти робочих днів після дня коли йому стало відомо про це повідомити страховика про страховий випадок;
- звернуться до страховика з письмовою заявою про виплату;
- надати страховику договір страхування;
- надати страховику документ, що посвідчує його особу (для ф.о.);
- надати страховику документ, підтверджуючий його право на спадщину;
- надати страховику документи, що підтверджують настання страхового випадку.
Матеріалами справи підтверджується що 15.04.2009 року позивач, як вигодонабувач, подав відповідачеві повідомлення про страховий випадок та заяву на отримання страхової виплати.
Відповідно до ст. 8 договору страхування страхова виплата здійснюється страховиком (відповідачем у справі) протягом п’яти робочих днів від дати прийняття рішення про проведення такої виплати. Рішення про проведення страхової виплати або про відмову в такій виплаті приймається протягом 15 робочих днів від дати отримання всіх необхідних документів. Протягом цього ж часу вивчаються обставини страхового випадку, складається акт про страховий випадок і визначається розмір виплати.
Якщо існують підстави для відмови у страховій виплаті, то страховик повинен у 5-ти денний термін повідомити отримувача про відмову з письмовим обґрунтуванням причин відмови. При необхідності страховик може проводити додаткове розслідування протягом більш тривалого терміну, але у будь-якому випадку не пізніше, ніж на два місяці після подання заяви страховику страхова виплата повинна бути здійснена або отримувачу має бути письмово повідомлено про відкладення виплати чи про відмову здійснити виплату.
Листами від 23.06.2009 року №523, від 17.07.2009 року №616 відповідач повідомляв позивача про продовження розслідування смерті ОСОБА_3 та про відкладення виплати страхового відшкодування.
Листом від 19.10.2009 року за №766 відповідач відмовив позивачеві у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на підпункт 1 п. 10.2. договору страхування та висновок спеціалістів в галузі судово-медичної експертизи від 28.09.2009 року, в якому зазначено, що незважаючи на незначний ступінь вираженості гнильних змін, а також несприятливий температурний режим, в якому перебував труп, виявлені при судово-токсикологічному дослідженні 0,34 проміле етанолу являється результатом зажиттєвої алкогольної інтоксикації.
Таким чином, підставою у відмові від виплати страхового відшкодування позивачеві є підпункт 1 п. 10.2. договору страхування, згідно з яким страхові події, не є страховими випадками, якщо вони сталися внаслідок того, що застрахована особа померла (загинула) внаслідок вживання, зокрема, алкоголю.
Згідно з актом судово-медичного дослідження трупа №120, складеним Бюро судово-медичної експертизи Головного управління охорони здоров’я Волинської облдержадміністрації, судово-медичне дослідження трупа проведено для встановлення причини смерті ОСОБА_3
В заключній частині цього акту вказано, що при проведенні судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_3 будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено; при судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_3 виявлено етиловий алкоголь в концентрації 0,34%; у зв’язку з вираженими гнильними змінами трупа достовірно судити про причину смерті гр. ОСОБА_3 не представляється можливим.
Відповідно до висновку спеціалістів в галузі судово-медичної експертизи від 28.09.2009 року Центру судово-медичних послуг “МіБі-Лекс”, зважаючи на незначний ступінь вираженості гнильних змін, а також несприятливий температурний режим, в якому труп перебував, виявлені при судово-токсикологічному дослідженні 0,34 проміле етанолу являються результатом зажиттєвої алкогольної інтоксикації.
В процесі розгляду справи позивач наполягав, що смерть ОСОБА_3 сталася внаслідок нещасного випадку, що є страховим випадком, а отже підлягає до виплати сума страхового відшкодування.
Оскільки, відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обов’язок підтвердити факт загибелі ОСОБА_3 саме від нещасного випадку покладається на позивача.
Колегія суддів погоджується з доводами місцевого господарського суду щодо того, що вказане вище посилання позивача наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується.
У відповідності до п. 1.14. Правил добровільного страхування життя “Універсальні” нещасний випадок – незалежна від волі застрахованої особи короткочасна непередбачувана подія, пов’язана з раптовою дією (впливом) ззовні (в тому числі внаслідок протиправних дій третіх осіб) на організм цієї особи, яка тягне за собою тілесні ушкодження (травматичне пошкодження тканин організму людини з порушенням їх цілісності та функціональності, деформації та порушення опорно-рухового апарату, каліцтва або іншого розладу здоров’я) або смерть застрахованої особи.
За цими Правилами страхування нещасним випадком також вважається випадкове потрапляння стороннього тіла в дихальні шляхи, утоплення, тепловий удар, опіки (окрім сонячного), укус тварин, враження електрострумом і грозовим розрядом, випадкове отруєння отруйними речовинами. Хвороби, їх наслідки та поступовий тривалий вплив перелічених вище факторів, нещасним випадком не вважаються.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що смерть застрахованої особи –ОСОБА_3 сталася внаслідок раптового впливу (дії) ззовні на організм цієї особи, та докази того, що смерть настала саме в результаті такого впливу (дії).
Позивачем до матеріалів справи не надано доказів на підтвердженням того, що з ОСОБА_3 стався нещасний випадок, натоміть, матеріали справи містять документи, які свідчать про те, що в організмі застрахованої особи ОСОБА_3 знаходився алкоголь.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2011 року у справі № 10/508-24/341 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „БМ Банк” - без задоволення.
2.Матеріали справи № 10/508-24/341 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Іваненко Я.Л.
Судді Скрипка І.М.
Остапенко О.М.